Вирок № 38314425, 10.04.2014, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/565/13-к

Провадження № 1-кп/617/2/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі :

головуючого - судді Глоби М.М.,

суддів Король Т.В., Ворони С.В.

при секретарі - Борщ Л.В.,

за участю прокурора - Лакізи О.О.

захисника - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

та обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанську Харківської області кримінальне провадження № 12013220260000133 від 15 лютого 2013 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця д. Дегтярнов м. Унеча Брянської області, громадянина України, освіта вища, непрацюючого, холостого, маючого неповнолітню доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 30 липня 2007 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України - звільнений від відбування покарання з випробуванням - іспитовий строк - два роки, 03 червня 2009 року постановою суду звільнення від відбування покарання з випробуванням - скасоване, 12 листопада 2010 року постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова звільнений від відбування покарання умовно-достроково на строк шість місяців двадцять один день, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 15 жовтня 2011 року близько 22 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в домоволодінні АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході сварки з ОСОБА_2, штовхнув його руками у бік, внаслідок чого вони впали на підлогу. Після того, як ОСОБА_3 опинився разом із ОСОБА_2 на підлозі, ОСОБА_3 діючи умисно, з метою позбавлення життя, завдав ОСОБА_2 один удар ножем у ліву половину грудної клітини, заподіявши йому колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з наявністю рани в області проекції 3-4 міжребер'я в області грудини, проникаюче в ліву плевральну порожнину, яке супроводжувалось крововиливом в ліву плевральну порожнину (близько 500 мл. крові) і пневмотораксом (наявність повітря в плевральній порожнині), яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 361-ВЛ/11 від 10 грудня 2011 року належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. В цей час до ОСОБА_3 підійшла ОСОБА_5, яка побоюючись за життя ОСОБА_2, з метою припинення дій ОСОБА_3, вдарила того по спині кухонною дошкою. Після отриманого від ОСОБА_3 удару, ОСОБА_2, також побоюючись, що ОСОБА_3 продовжить наносити йому удари ножем, побоюючись за своє життя, схопив ОСОБА_3 за руку, в якій той тримав ніж та встромив його у дерев'яну підлогу, після чого натиснув у бік, зламавши тим самим лезо ножа. Внаслідок активного опору з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_3 не зміг довести свій намір направлений на позбавлення ОСОБА_2 життя, викинув рукоятку ножа у сторону та відійшов у бік.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, пояснивши при цьому, що він був знайомий із ОСОБА_2 близько трьох-чотирьох місяців. 15 жовтня 2011 року близько 17 год. 30 хв. він із дочкою ОСОБА_6 та її подругою ОСОБА_2, які проживали у інтернаті, пішли разом із ОСОБА_2 та його співмешканкою ОСОБА_5 до них у гості за адресою: АДРЕСА_3 По дорозі вони купили продукти та самогон. Перебуваючи у гостях, він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вживали спиртні напої. Побачивши на кухні належний йому ніж, він сховав його у манжет своєї куртки. Через деякий час до них прийшли працівники інтернату та забрали ОСОБА_4 і ОСОБА_2. Між ним та ОСОБА_5 виникла сварка. В той час коли він виходив з будинку, за ним пішов ОСОБА_2 та схопив його за плече. Злякавшись, він повернувся до ОСОБА_2 обличчям та штовхнув його. Вони удвох впали на підлогу, при цьому він опинився сидячи зверху на ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначив, що при падінні, ОСОБА_2 вихватив у нього з манжету ніж та випадково при падінні власноручно поранив ним себе у лівий бік. Піднявшись з ОСОБА_2 він відійшов у бік. Ніяких ушкоджень він ОСОБА_2 не спричиняв, оскільки ніж при падінні був в правій руці саме у ОСОБА_2

Крім часткового визнання своєї провини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його вина підтверджується наступними зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Поясненнями потерпілого ОСОБА_2 про те, що він знав ОСОБА_3 близько трьох місяців. 15 жовтня 2011 року близько 17 год. 30 хв. він разом із ОСОБА_3 закінчили роботу, за що отримали аванс. ОСОБА_3 попросився до нього та його співмешканки ОСОБА_5 у гості. ОСОБА_3, його дочка ОСОБА_6 та її подруга ОСОБА_2, разом із ним та ОСОБА_5 пішли до них до дому за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 купив продукти та пляшку горілки. Вони повечеряли, випили пляшку горілки. Так як горілка скінчилась, він сходив купив ще одну пляшку. Сидячи за столом, під час спілкування з боку ОСОБА_3 відчувалась загроза, а тому він злякавшись, що ОСОБА_3 може нанести кому-небудь тілесні ушкодження ножем, він узяв ніж зі столу та сховав його під табуретом. Через деякий час приїхали з інтернату та забрали дочку ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та її подругу ОСОБА_2. Після того, як вони знову випили горілки, він разом із ОСОБА_5 почали казати ОСОБА_3, щоб він йшов до інтернату та просив, щоб вони не перешкоджали йому бачитись із дочкою. ОСОБА_3 образився на них та близько 22 год. 00 хв. зібрався уходити. Між ними відбувалась словесна сварка, вони висловлювались один на одного нецензурною лайкою на протязі десяти хвилин. В цей час ОСОБА_5 вийшла із кухні. Так як ОСОБА_3 повільно йшов до виходу він штовхнув його с заду у плече. ОСОБА_3 повернувся до нього обличчям та штовхнув його, від чого вони удвох упали. Він упав на спину, а ОСОБА_3 впав зверху. Коли вони падали, ОСОБА_3 дістав ніж. В той час коли він лежав на підлозі, ОСОБА_3 наніс йому у лівий бік удар ножем, який знаходився у нього в правій руці, лезом униз. В цей час до приміщення зайшла ОСОБА_5 та побачивши ніж в руках у ОСОБА_3, вдарила того по спині, після чого схватила кухонну дошку та повторно вдарила нею ОСОБА_3 Він завалив ОСОБА_3 на бік та спробував забрати у нього ніж, однак той його не відпускав, тому він, побоюючись що ОСОБА_3 знов завдасть йому удару ножем, встромив його у підлогу та різко повернув, від чого ніж зламався. ОСОБА_3, побачивши, що у нього в руці залишилась лише рукоятка, викинув її. Він підвівся, відчув запаморочення, підняв одяг та побачив кров.

Поясненнями свідка ОСОБА_7 про те, що 15 жовтня 2011 року близько 17 год. 30 хв. вона, її співмешканець ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після закінчення роботи отримали гроші. До ОСОБА_3 прийшла його дочка ОСОБА_6 з подругою. ОСОБА_3 попросив її покормити дітей. Вона погодилась і вони всі разом пішли до неї з ОСОБА_2 до дому за адресою: АДРЕСА_3 По дорозі ОСОБА_3 купив продукти. Прийшовши до дому, вона розпочала готувати вечерю. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сиділи за столом у кімнаті, а вона поралась на кухні. Через деякий час до них до дому прийшли працівники інтернату та забрали ОСОБА_4 із подругою. ОСОБА_3 почав висловлюватись образливо на ОСОБА_2 за те, що він не заперечував щоб дочка залишилась із ними. Між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 почав виштовхувати ОСОБА_3 із будинку. Оскільки ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння, він кинувся до ОСОБА_2 у бійку. Вона вийшла у туалетну кімнату, а коли повернулась, то побачила, що ОСОБА_2 лежав на спині на підлозі, а на ньому сидів ОСОБА_3, у якого в правій руці був ніж, між ними відбувалась боротьба. ОСОБА_3 висловлювався нецензурною лайкою. Вона сказала ОСОБА_3 щоб він встав із ОСОБА_2, однак той її не послухав. Оскільки від ОСОБА_3 відчувалась загроза і вона хвилювалась, що ОСОБА_3 буде наносити ОСОБА_2 удари ножем, то схватила кухонну дошку та з метою припинення противоправних дій ОСОБА_3, ударила його. ОСОБА_2 в свою чергу, також побоючись, що ОСОБА_3 продовжить наносити йому удари ножем, схватив його за праву руку, в якій ОСОБА_3 тримав ніж та встромивши його у підлогу, різко повернув у бік, від чого ніж зламався. ОСОБА_3 викинув рукоятку ножа у бік під сервант. ОСОБА_3 піднявся та вибіг із будинку. Вона підійшла до ОСОБА_2, який ще був при свідомості та допомогла йому дійти до дивана та почала надавати йому першу допомогу. Вона визвала швидку допомогу, а після міліцію. Після того, як приїхала швидка допомога, вона разом із медичною сестрою та водієм перенесли ОСОБА_2 з будинку до машини. Ніякої допомоги ОСОБА_2 ОСОБА_3 не надавав.

Даними протоколу огляду місця події від 16 жовтня 2011 року, під час проведення якого було оглянуте домоволодіння АДРЕСА_2. Були виявлені та вилучені на підлозі лезо ножа довжиною 11 см., шириною 1,3-1,5 см.; на відстані близько 0,5 м. рукоятка для ножа білого кольору довжиною 8 см., шириною 1,3-0,5 см. На лезі ножа та рукоятці встановлена речовина бурого кольору. Виявлені та вилучені футболка червоного кольору з речовиною бурого кольору та джинсові брюки з речовиною бурого кольору. Також виявлені та вилучені кухонний ніж із рукояткою білого з чорним кольорами з написом на лезі «хТТз» та кухонний ніж чорного кольору (т. 1 а.с. 12-17).

Даними протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 959 від 15 жовтня 2011 року, згідно висновку якого ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню (т. 1 а.с. 20).

Даними протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 18 листопада 2011 року, під час проведення якого ОСОБА_2 впізнав кухонний ніж (лезо та рукоятка білого кольору), який був вилучений 16 жовтня 2011 року під час проведення огляду домоволодіння АДРЕСА_2 та яким ОСОБА_3 спричинив йому поранення (т. 1 а.с. 42-44).

Речовим доказом - кухонним ножем (лезо та рукоятка білого кольору), оглянутим та приєднаним до справи (т. 1 а.с. 45-46).

При огляді речового доказу під час судового розгляду, обвинувачений та потерпілий зазначили, що саме цим ножем було спричинене поранення ОСОБА_2 15 жовтня 2011 року.

Речовими доказами - футболкою червоного кольору з плямами бурого кольору, брюками джинсовими з плямами бурого кольору, оглянутими та приєднаними до справи (т. 1 а.с. 49-51).

При огляді речових доказів під час судового розгляду потерпілий зазначив, що був одягнутий у вказані футболку та брюки 15 жовтня 2011 року, коли ОСОБА_3 наніс йому удар ножем.

Даними протоколу відтворення обстановки и обставин події від 10 грудня 2011 року, під час проведення якого ОСОБА_3 показав, як ОСОБА_2 утримуючи ніж за рукоятку в правій кисті таким чином, що клинок ножа спрямований у бік 1 пальця кисті ОСОБА_3 розташовувався від потерпілого трохи справа і вони були звернені обличчям один до одного. ОСОБА_3 кистю правої руки схопив кисть ОСОБА_2, в якій розташовувався ніж і ривком повалив потерпілого на землю, утримуючи за руку, коли ОСОБА_2 розташовувався на підлозі на задній поверхні тіла ОСОБА_3, утримуючи ніж в тому ж положенні, а саме затиснутий в кисті ОСОБА_2 завдав один удар по траєкторії зверху вниз трохи справа наліво в ліву половину грудної клітини в області грудини (т. 1 а.с. 82-83).

Даними судово-медичної експертизи № 361-ВЛ/11 від 10 грудня 2011 року, згідно висновку якої у ОСОБА_2 були встановлені наступні тілесні ушкодження: Колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з наявністю рани в області проекції 3-4 міжребер'я в області грудини, проникаюче в ліву плевральну порожнину, що супроводжувалося крововиливом в ліву плевральну порожнину (близько 500 мл. Крові) і пневмотораксом (наявність повітря в плевральній порожнині) .

Вищевказане пошкодження утворилося в результаті впливу гострого предмета (предметів), що володіє колючо-ріжучими властивостями і могло бути отримано в строк вказаний у медичній документації.

За ступенем тяжкості колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з наявністю рани в області проекції 3-4 міжребер'я в області грудини , проникаюче в ліву плевральну порожнину , що супроводжувалося крововиливом в ліву плевральну порожнину (близько 500 мл. крові) і пневмотораксом (наявність повітря в плевральної порожнини), відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння згідно п.п. 2.1.1 а), 2.1.2 , 2.1.3 й) «Правил судово-медичного встановлення ступенів тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.

Пошкодження, встановлені у ОСОБА_2 могли утворитися за обставин, на які вказує ОСОБА_3 в ході відтворення обстановки та обставин події від 10 грудня 2011 року.

Встановлене у ОСОБА_2 поранення знаходиться в області проекції колотого по ходу ранового каналу, де розташовується серце і ліва легеня (т. 1 а.с. 61-62).

Даними висновку експертизи № 69 від 30 листопада 2011 року, згідно якого клинок ножа і рукоятка ножа, вилучені 16 жовтня 2011 року під час огляду місця події - території домоволодіння АДРЕСА_3, в будинку в кімнаті на підлозі, не є холодною зброєю (т. 1 а.с. 78-79).

Згідно із п. 8 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, а тому зазначені вище докази, які містяться у матеріалах справи та були досліджені під час судового розгляду, визнаються судом допустимими.

Суд ставиться критично до показань обвинуваченого в частині того, що під час спричинення поранення ОСОБА_2 ніж був в руках останнього, виходячи з наступного.

Допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що удар ножем йому наніс саме ОСОБА_3, ніж під час заподіяння тілесного ушкодження перебував в руках у останнього.

Твердження потерпілого фактично підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_5, яка під час судового розгляду пояснила, що коли вона повернулась до кімнати, то побачила, що потерпілий лежав на підлозі, а обвинувачений сидів на ньому, при цьому ніж перебував в руці саме ОСОБА_3

З метою встановлення механізму спричинення тілесного ушкодження потерпілому та перевірки показань як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2, суд у відповідності до вимог ч. 3 ст. 333 КПК України, доручав органу досудового розслідування проведення слідчих експериментів та за результатами яких проведення судово-медичних експертиз.

Так під час проведення 27 січня 2014 року слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2, останній зазначив, що при спричиненні йому 15 жовтня 2011 року тілесного ушкодження, ніж був саме в руках у ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 24-32).

За результатами вказаної слідчої дії була проведена судово-медична експертиза № 40-ВЛ/14 від 06 лютого 2014 року, відповідно до висновку якої ушкодження, встановлене у ОСОБА_2 могло бути отримане при обставинах, на які останній вказує в ході проведення слідчого експерименту за його участю (т. 3 а.с. 33-36).

Під час проведення 27 січня 2014 року слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3, останній зазначив, що 15 жовтня 2011 року, коли він виходив з кімнати на кухню, на нього напав ОСОБА_2 і вихватив в нього ніж, який він ховав в манжеті правого рукава. Обертаючись, він зігнув праву руку ОСОБА_2, в якій знаходився ніж, внаслідок чого було спричинене поранення грудної клітини останнього. Після цього, в тому ж положенні вони почали зміщуватись в середину кімнати, де впали на підлогу. При спричиненні ОСОБА_2 тілесного ушкодження, ніж був в руках у останнього, коли вони перебували в положенні стоячи (т. 3 а.с. 5-16).

За результатами вказаної слідчої дії була проведена судово-медична експертиза № 41-ВЛ/14 від 06 лютого 2014 року, відповідно до висновку якої ушкодження встановлене у ОСОБА_2 взагалі могло бути отримане при обставинах, на які вказує ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту за його участю (т. 3 а.с. 17-23).

Допитаний під час судового розгляду судово-медичний експерт ОСОБА_8, який проводив вказані судово-медичні експертизи від 06 лютого 2014 року зазначив, що механізм спричинення тілесного ушкодження, зазначений потерпілим ОСОБА_2 у положенні лежачі є найбільш вірогідним, ніж той, який зазначив обвинувачений ОСОБА_3

Також судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту 27 січня 2014 року показав механізм спричинення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 до їхнього падіння, коли вони разом перебували стоячи. Натомість під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 зазначав про інший механізм спричинення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2, при якому вони перебували обоє на підлозі.

Суд вважає, що пояснення ОСОБА_3 надані ним з метою уникнення відповідальності за фактичне скоєне, не відповідають встановленим обставинам у справі та спростовуються послідовними і стабільними показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7, даними ними в ході судового слідства, які в повному обсязі збігаються один з одним, матеріалами справи. При цьому у суду немає підстав не довіряти свідченням зазначеного свідка і потерпілого.

При кваліфікації дій ОСОБА_3, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи, що перед нанесенням удару між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбувалась сварка, під час якої вони висловлювались один на одного нецензурною лайкою; ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_2 ножем в область розташування серця та лівого легеня; після спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_3 допомоги ОСОБА_2 не надавав, медичну допомогу не викликав, а тому суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_3 умислу на умисне вбивство ОСОБА_2

Натомість, оцінивши досліджені в ході судового розгляду конкретні обставини по справі та докази, зібрані органом досудового слідства в обґрунтування обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3 - кваліфікацію органом досудового слідства його дій як замах на вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі винного за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, суд вважає неправильною, що не відповідає фактичним обставинам подій з наступних підстав.

Так, замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК України).

Будучи допитаними під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_7 зазначали, що після того, як ОСОБА_3 наніс удар ножем ОСОБА_2, ОСОБА_7, побоюючись за життя останнього, з метою припинення дій ОСОБА_3, вдарила того по спині кухонною дошкою. ОСОБА_2, також побоюючись, що ОСОБА_3 продовжить наносити йому удари ножем, побоюючись за своє життя, схопив ОСОБА_3 за руку, в якій той тримав ніж та встромив його у дерев'яну підлогу, після чого натиснув у бік, зламавши тим самим лезо ножа.

Таким чином, дії ОСОБА_3 свідчать про їх направленість саме на незакінчений замах на умисне вбивство, оскільки він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, однак вказаний злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі - активного опору ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Висновок судово-дактилоскопічної експертизи № 66 від 29 листопада 2011 року, згідно якого на клинку ножа і рукоятці ножа, які були вилучено 16 жовтня 2011 року в ході огляду місця події - території домоволодіння АДРЕСА_3, у будинку, в кімнаті на підлозі слідів папілярних візерунків не виявлено (т. 1 а.с. 68-72) та речові докази - кухонний ніж з рукояткою білого з чорним кольором з написом на лезі «хТТз» нерж., кухонний ніж з рукояткою чорного кольору (т. 1 а.с. 47-48), на думку суду не містять даних щодо зазначених подій, суд не відносить їх до належних доказів сторони обвинувачення, а відтак відкидає їх як доказ обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненому правопорушенні.

Оцінивши досліджені у справі докази, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - як незакінчений замах на умисне вбивство, тобто не вчинення особою усіх дій, які вона вважала необхідними для доведення умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, а саме у зв'язку з активним опором потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий 30 липня 2007 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України - звільнений від відбування покарання з випробуванням - іспитовий строк - два роки, 03 червня 2009 року постановою суду звільнення від відбування покарання з випробуванням - скасоване, 12 листопада 2010 року постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова звільнений від відбування покарання умовно-достроково на строк шість місяців двадцять один день, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2005 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом F 10.24, не працює, холостий, має неповнолітню доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, за місцем проживання характеризується незадовільно.

Проведеною амбулаторною судово-психіатричною експертизою № 1046 від 14 листопада 2011 року встановлено, що ОСОБА_3 в даний час ознак психозу і недоумства не виявляє, виявлено синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними. У період часу, до якого відноситься інкриміноване йому правопорушення, ОСОБА_3 перебував у стані гострої неускладненій алкогольної інтоксикації, поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними (т. 1 а.с. 55-57).

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 67 КК України, визнає рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом не встановлено.

При призначенні міри покарання ОСОБА_3 суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, данні про особу обвинуваченого, беручи до уваги конкретні обставини у справі, визнані судом обтяжуючими покарання за скоєне, відсутність обставин, що пом'якшують покарання - вважає, що виправлення обвинуваченого можливо в умовах реального відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі.

Окрім цього, судом призначається покарання у відповідності до вимог ч. 2 ст. 416 КПК України, оскільки попередній вирок суду від 21 лютого 2012 року, скасований апеляційною інстанцією за апеляцією ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 218-221).

Заявлений прокурором в інтересах держави в особі Головного управління охорони здоров'я Вовчанської районної ради Харківської області цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 у сумі 1903 грн. 11 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається із довідки КЗОЗ «Вовчанська центральна районна лікарня» за № 01-03/2646 від 19 грудня 2011 року, лікування ОСОБА_2 в період з 15 жовтня 2011 року по 26 жовтня 2011 року - одинадцять ліжко-днів склало 1903 грн. 11 коп. (т. 1 а.с. 121).

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», ст. 1206 ЦК України, кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на лікування особи, потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенні у повному обсязі.

Судові витрати по справі - за проведення експертизи № 66 від 29 листопада 2011 року у розмірі 200 грн. 61 коп. та за проведення експертизи № 69 від 30 листопада 2011 року у розмірі 200 грн. 61 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (т. 1 а.с. 71, 80).

Суд вирішує питання про долю речових доказів у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним міру запобіжного заходу у виді взяття (тримання) під вартою залишити без змін, продовживши строк його застосування до 06 червня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 475 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 16 жовтня 2011 року - моменту його фактичного затримання.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 залишити без змін - у виді тримання (взяття) під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 06 червня 2014 року, з утриманням в Харківському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Головного управління охорони здоров'я Вовчанської районної ради Харківської області (р/р 31410544700156, УДК у Вовчанському районі Харківської області, код 24134283, МФО 851011, ГУДКУ в Харківській області) 1903 (одна тисяча дев'ятсот три) грн. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по справі - за проведення експертизи № 66 від 29 листопада 2011 року у розмірі 200 грн. 61 коп. та за проведення експертизи № 69 від 30 листопада 2011 року у розмірі 200 грн. 61 коп., а всього у сумі 401 (чотириста одна) грн. 22 коп. на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (р/р 35229002000143, МФО 851011, призначення платежу - за експертні послуги).

Речові докази по справі - кухонний ніж (лезо та рукоятка білого кольору), кухонний ніж з рукояткою білого з чорним кольором з написом на лезі «хТТз» нерж., кухонний ніж з рукояткою чорного кольору, футболка червоного кольору з плямами речовини бурого кольору, брюки джинсові чорного кольору з плямами бурого кольору, які перебувають на зберіганні у камері зберігання речових доказів Вовчанського РВ ГУМВС України в Харківській області - знищити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Вовчанський районний суд Харківської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а ОСОБА_3 - з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуючий -

Судді -