Рішення № 38314272, 16.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5790/13ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.Провадження № 22-ц/780/2339/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 36 16.04.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Бучанська міська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її та відповідачки мати - ОСОБА_4 Після смерті матері відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності. Іншими співвласниками квартири є вона, ОСОБА_3, та ОСОБА_5

Вказувала, що з 2011 року ОСОБА_4 тяжко хворіла, у неї було виявлено ряд захворювань, пов'язаних з опорно-руховим апаратом та серцево-судиною системою, внаслідок чого, а також через похилий вік, вона перебувала в безпорадному стані, у зв'язку з чим потребувала матеріальної допомоги та піклування. Однак відповідачка ухилялася від надання матері допомоги, участі в догляді за нею не приймала, станом її здоров`я не цікавилася та матеріальної допомоги при похованні матері не надавала. У зв'язку з цим позивачка просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

При цьому вказує, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів про умисне ухилення відповідачки від утримання та надання допомоги спадкодавцю, а також те, що ОСОБА_4 була у безпорадному стані та потребувала стороннього догляду і допомоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги ОСОБА_4, яка через похилий вік та тяжку хворобу була у безпорадному стані, а тому на підставі ст.1224 ЦК України підлягає усуненню від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала їй на праві спільної часткової власності.

Позивачка ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, як діти спадкодавця.

По справі встановлено та вбачається із копії спадкової справи, що сторони у встановлений законом строк звернулися до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ч.3 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Згідно із ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, суд при вирішення такої справи згідно з вимогами ст.ст.212-214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

На необхідність з'ясування судом таких обставин звернув увагу Верховний Суд України у п. 6 постанови Пленуму № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Обгрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_3 посилалась на те, що з 2011 року ОСОБА_4 тяжко хворіла, у неї було виявлено ряд захворювань, пов'язаних з опорно-руховим апаратом та серцево-судиною системою, внаслідок чого, а також через похилий вік, вона перебувала в безпорадному стані, у зв'язку з чим потребувала матеріальної допомоги і піклування. Однак відповідачка ухилялася від надання матері допомоги, участі в догляді за нею не приймала, станом її здоров`я не цікавилася та матеріальної допомоги при похованні матері не надавала.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підтвердження безпорадного стану спадкодавця ОСОБА_4 послався на виписний епікриз Ірпінського військового госпіталю №3050, з якого вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась на стаціонарному обстеженні та лікуванні у травматологічному відділенні військової частини А-2923 з 16 по 26 травня 2011 року з діагнозом: деформуючий артроз обох колінних суглобів з больовим синдромом. Гіпертонічна хвороба III ст. Ішемічна хвороба серця. Дифузний кардіосклероз. СН IIА. Гострий ринофарингіт. В результаті отриманого лікування стан хворої покращився, больовий синдром зменшився. В задовільному стані виписується із відділення (а.с.19).

Також суд першої інстанції зазначив, що за життя ОСОБА_4 лише позивачка ОСОБА_3 доглядала за нею, що підтверджується квитанцією №0111386 від 22 березня 2012 року.

Однак, як вбачається з вказаної квитанції №0111386 від 22 березня 2012 року ОСОБА_3 оплатила «ПП ОСОБА_10» за надану послугу щодо бальзамації збереження тіла померлої ОСОБА_4 в морзі у розмірі 1065 грн. (а.с.18).

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 не утримувала ОСОБА_4 та не надавала їй будь-якої допомоги.

При цьому на порушення ст.ст.10, 60 ЦПК України, суд першої інстанції ухвалив рішення, що ґрунтується на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 ухилялася від виконання свого обов`язку щодо утримання своєї матері, свідомо та умисно нехтувала своїми обов`язками.

Водночас в матеріалах справи відсутні безспірні докази того, що ОСОБА_4 перебувала у безпорадному стані, не могла через похилий вік та хворобу самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування.

При цьому, судом першої інстанції не враховано пояснення ОСОБА_2, яка зазначала про те, що її мати до листопада 2011 року працювала на базарі, мала свідоцтво приватного підприємця, самостійно забезпечувала умови свого життя та не перебувала безпорадному стані. Коли ОСОБА_6 хворіла, вона, ОСОБА_2, возила її на обстеження в інститут геронтології на консультацію до лікаря ортопеда та лікаря кардіолога, що підтверджується консультативним висновком від 21 квітня 2011 року (а.с.92), купувала їй ліки. Також відповідачка зазначала, що приймала участь в похованні матері, купувала для її поховання необхідні речі, що підтверджується квитанціями від 22 березня 2012 року (а.с.85, 88), а також замовляла і оплачувала поминальний обід.

Вказані обставини також підтверджуються показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Оскільки позивачка у суді не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування позовних вимог, то у суду першої інстанції не було законних підстав для застосування приписів ст.1224 ЦК України, та відповідно, задоволення позову.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3 з наведених вище підстав.

Згідно з частинами 1 і 5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідачка сплатила судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і в позові ОСОБА_3 відмовляє, тому з позивачки на користь відповідачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Бучанська міська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді