Ухвала суду № 38312788, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/44449/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправними і скасування рішення та припису, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» (далі - ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук») пред'явило позов до Державної екологічної інспекції у м. Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправними і скасування рішення № 12 від 15 лютого 2013 року про тимчасову заборону (зупинення) діяльності товариства та припису № 05/п від 08 лютого 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук», посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 12 листопада 2001 року, основними видами діяльності якого є видання книг; друкування газет; друкування іншої продукції; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; видання довідників і каталогів.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Шечковим І.М. на підставі наказу № 225 від 28 січня 2013 року та направлення на перевірку № 233 від 28 січня 2013 року проведено планову перевірку ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» в період з 29 січня 2013 року по 08 лютого 2013 року на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено ряд порушень, зокрема не виконано вимоги приписів про усунення виявлених порушень в установлені терміни, які були складені до вказаної перевірки; не розроблено план організації роботи у сфері поводження з відходами; не отримано дозволу на розміщення відходів; не отримано ліміти на утворення та розміщення відходів; не подається статистична звітність щодо поводження з відходами, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

З метою усунення позивачем порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, Інспекцією складено припис № 05/п від 08 лютого 2013 року, яким зобов'язано позивача видати наказ по підприємству про відповідальних посадових осіб за виконання даного припису, а також розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати до Державної екологічної інспекції у м Києві в строк до 15 лютого 2013 року; отримати та надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві дозволи на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів на поточний рік в строк до 20 лютого 2013 pоку; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами на підприємстві в строк до 15 лютого 2013 року; надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві статистичну звітність за формою №1- відходи (річна) в строк до 15 лютого 2013 року.

ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» вимоги припису Інспекції в строк до 15 лютого 2013 року не виконало, в зв'язку з чим головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Павленко В.В. 15 лютого 2013 року винесено рішення № 12 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» за адресою: м. Київ, вул. С.Сосніних, 3 з 26 лютого 2013 року.

Розпорядженням від 26 лютого 2013 року № 17 доручено старшому державному інспектору з навколишнього природного середовища м. Києва Жикевичу Є.І. та державному інспектору з навколишнього природного середовища м. Києва Шечкову І.М. провести опломбування (опечатування) поліграфічного устаткування та виробничих приміщень ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» по вул. С.Сосніних, 3 у м. Києві; Державній екологічній інспекції у м. Києві здійснювати контроль за цілісністю пломб (печаток) до моменту їх зняття, відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; директора ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» зобов'язано інформувати Державну екологічну інспекцію у м. Києві двічі на місяць щодо цілісності пломб (печаток), з обов'язковим наданням матеріалів фотофіксації пломб.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища м. Києва при винесенні рішення № 12 від 15 лютого 2013 року, з урахуванням встановлених порушень, діяв в межах визначеної законодавством компетенції та в порядку, передбаченому Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Постанови Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 2751-ХІІ, Положення про Державну екологічну інспекцію у м. Києві, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року №136.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що припис про усунення виявлених порушень та рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності відповідачем, прийняті у межах чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Відповідно статті 17 Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами. Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Згідно статті 32 Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється, зокрема, вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно статті 33 Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Частиною 2 статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII передбачено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно частини 2 статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно статті 42 Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Пунктом «ж» частини 1 статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Згідно пункту «в» статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів.

Відповідно до пункту 4 Постанови Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року за № 2751-ХІІ «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища» діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки.

Із системного аналізу зазначених норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вірного висновку, що відповідач, виносячи припис № 05/п від 08 лютого 2013 року та рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності товариства № 12 від 15 лютого 2013 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: