Ухвала суду № 38312229, 07.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Справа № 38414/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Луки Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу будинкоуправління №3 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова до будинкоуправління №3 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова ( надалі - позивач), звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, будинкоуправління №3 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району, в розмірі 191059 грн. 62 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач має податковий борг перед бюджетом на загальну суму 191059 грн. 62 коп., який складається з нарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 189534 грн. 95 коп., податку на прибуток приватних підприємств на суму 340 грн., комунальному податку на суму 1184 грн. 67 коп..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що заборгованість з податку на додану вартість в сумі 189534 грн. 95 коп., податку на прибуток приватних підприємств на суму 340 грн., комунальному податку на суму 1184 грн. 67 коп. є узгодженою, оскільки направлено було дві вимоги, які не оскаржені та борг не погашено. Крім того, строки звернення до суду не пропущено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог частково.

В основному покликається на те, що внесення змін до Законом України № 2453-ІV від 07.07.2010 року «Про судоустрій і статус суддів» в статтю 99 КАСУ не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду з огляду на те, що терміни сплати по зазначених вище позовних вимогах наступили до набрання чинності вказаним законом, а позивач звернувся до суду через шість місяців після набрання ним чинності. Крім того, зазначає, що після набрання чинності зазначеного Закону у позивача було достатньо часу для звернення до адміністративного суду, проте позивач звернувся з позовом лише в лютому 2011 року. Доказів неможливості звернутися до адміністративного суду починаючи з дня виникнення права на стягнення боргу позивачем не надано.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заборгованість по податку на додану вартість нарахована внаслідок несплати самостійно задекларованих платежів відповідно до поданих декларацій по термінах сплати 02.03.2010 року в розмірі 24357 грн., 30.03.2010 року - 26163 грн., 30.04.2010 року - 19199 грн., 31.05.2010 року-2037 грн., 19.08.2010 року - 55307 грн., 30.09.2010 року - 26648 грн., 01.11.2010 року-24619 грн., 30.11.2010 року - 18806 грн. та нарахованих штрафних санкціях відповідно до актів перевірок №753/15-2/24963826 від 10.03.2010 року та №1297/15-2/24963826 від 12.04.2010 року та визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22.03.2010 року №0002631530/0 - в розмірі 4599 грн. 80 коп., №0002601530/0 - в розмірі 675 грн. 96 коп., від 19.04.2010 року №0002981530/0 в розмірі 990 грн. 71 коп.

Заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств нарахована на підставі актів перевірок від 06.09.2010 року №4000/15-1/24963826, від 25.06.2010 року №3034/15-1/24963826 та визначена податковими повідомленнями-рішеннями №0008381510/0 від 23.07.2010 року та №001101510/0 від 24.09.2010 року.

Заборгованість по комунальному податку нарахована внаслідок несплати самостійно задекларованих платежів відповідно до поданих розрахунків по термінах сплати 02.03.2010 року в розмірі 124 грн. 10 коп., 30.03.2010 року - 130 грн. 90 коп., 30.04.2010 року - 130 грн. 90 коп., 31.05.2010 року - 130 грн. 90 коп., 30.06.2010 року - 130 грн. 90 коп., 30.07.10 - 125 грн. 80 коп., 19.11.10 - 377 грн. 40 коп. та нарахованих штрафних санкціях відповідно до акту перевірки №4942/15-3/24963826 від 28.09.2010 року та визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 30.09.2010 року №004921540/0 - в розмірі 21, 36 грн., №0004931540/0 - в розмірі 12,41 грн.

Відтак, заборгованість по податку на додану вартість складає 189534 грн. 95 коп., з податку на прибуток - 340 грн., по комунальному податку - 1184 грн. 67 коп.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, а відповідно до ст. 20 даного Закону, контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

Згідно положень п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІII, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пп. 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, за винятком випадків його апеляційного чи судового оскарження у визначені законодавством строки.

Відповідно до п.5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІII платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, а саме за базовий податковий (звітний) період (календарний місяць, календарний квартал, календарний рік) день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків і підлягає сплаті.

Відповідно п. п. 5.4.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (із змінами та доповненнями) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Податковим боргом (недоїмкою), у відповідності до п. 1.3 ст. 1 згаданого Закону визначається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Франківському районі м. Львова направила будинкоуправління №3 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району податкові вимоги: перша податкова вимога від 19.08.2009 року №1/775, друга податкова вимога від 25 вересня 2009 року № 2/903.

Відповідно до ч. 1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків. Відносини, що виникають у процесі надіслання (вручення) податкових вимог платникові податків регулюються пунктом 6.2 статті 6 Закону № 2181. При цьому обставини, з настанням яких податкова вимога вважається надісланою (врученою) особі, визначені підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181 стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Тому процедура фактичного стягнення коштів платника податків має виконуватися з урахуванням строку, передбаченого підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181. Проте наявність такої процедури не перешкоджає зверненню податковими органами до суду із вимогою про стягнення податкового боргу.

Проаналізувавши вищевикладені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що судом безпідставно не залишено без розгляду позовні вимоги на суму 78 539,27 грн. (з них нарахованих штрафних санкцій в зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень, листопад 2009р. відповідно до податкових повідомлень-рішень в розмірі 6266,47 грн., в частині стягнення заборгованості по комунальному податку, що виникла внаслідок несплати самостійно задекларованих платежів в розмірі 516,80 грн.), оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Відтак, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3 ч.2, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу будинкоуправління №3 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району задоволити частково, скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі №2а-1143/11/1370 та прийняти нову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова до будинкоуправління №3 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення податкового боргу задоволити частково.

Стягнути з будинкоуправління №3 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району на користь державного бюджету України 112520.35 грн. податкового боргу.

Врешті позовні вимоги залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 14.04.2014 року