Ухвала суду № 38311973, 27.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Справа № 115547/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Матковської З.М., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від позивача - Юречко А.С., Магіра О.Ф., Запорожець Т.В.,

від відповідача - Януль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року позивач Державне підприємство Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2010 року № 0001292302/0, від 28.12.2010 року № 0001292302/1 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124000 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 02.12.2010 року за № 0001292302/0, від 28.12.2010 року № 0001292302/1 - про зменшення сумибюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1240 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки згідно даних журналу-ордеру №6 та балансовому рахунку №63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по розрахунках із ТзОВ «Дегар-Т» дебетове сальдо на початок наступного податкового періоду має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) розрахованих згідно з підпунктом 7.7.1 пунктом 7.7, на підставі абзацу а підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість». Оскільки, на момент перевірки не було надано підтверджуючих документів (товарно-транспортні накладні, акт прийому-передачі) на поставку вакуумної печі та не віднесено до складу основних засобів рахунок 10 «Основні засоби», даний товар (вакуумна піч) не є поставленим ТзОВ «Дегар-Т» та отриманим ДП МО України ЛРЗ «Мотор», а тому останній безпідставно включив ПДВ в суму 124000 грн. до рядка 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» за серпень 2010 року.

В ході апеляційного розгляду справи колегією суддів допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни належного відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на його правонаступника - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством МО «ЛРЗ «Мотор»» у липні 2010 року на виконання умов договору №9/12/314 від 23 червня 2010 року державним підприємством МО України «Луцький ремонтний завод «Мотор» здійснювались фінансові операції з купівлі товарно-матеріальних цінностей, в результаті яких, згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виконання зобовязань сторонами), виникли підстави для відшкодування цього податку на рахунок платника, при цьому, підприємство сплачувало податок на додану вартість відповідно до норм пункту 7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» на підтвердження сплати цього податку, підприємство, як покупець, отримало відповідні податкові накладні, згідно з якими позивачем були зроблені розрахунки та разом з податковими деклараціями були здані до Луцької ОДПІ відповідно до яких сума бюджетного відшкодування за серпень 2010 року склала 1973991 грн.

Працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції в період з 11 жовтня 2010 року по 12 листопада 2010 року проведено позапланову виїзну перевірку ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень та серпень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 1 червня 2010 року по 31 липня 2010 року - нарахування за серпень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № б/н/23-3/08029701 від 19 листопада 2010 року, згідно якого встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку за липень 2010 року в сумі 124000 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією сформовано податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року за №0001292302/0, яким зменшено державному підприємству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 124 000 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження 4 січня 2011 року рішенням заступника начальника Луцької ОДПІ скаргу підприємства залишено без задоволення, а рішення Луцької ОДПІ без змін.

На адресу позивача 21 січня 2011 року надійшло податкове повідомлення-рішення №0001292302/1 від 28 грудня 2010 року відповідно до якого останьому зменшено суму бюджетного відшкодування на 124000 грн.

В подальшому 1 лютого 2011 року першим заступником голови ДПА у Волинській області та рішенням №6848/6/25-0115 від 8 квітня 2011 року Голови Державної податкової адміністрації України повторні скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 2 грудня 2010 року №0001292302/0 без змін.

Відповідно до п.1.7 та п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство уклало договір №9/12/314 від 23 червня 2010 року з ТзОВ «Дегар-Т», згідно до умов якого підприємство (замовник) купило у ТзОВ «Дегар-Т» (виконавець) вакуумну піч СНВЭ-2.4.2/16 И2 вартістю 1240000 грн. (в т.ч. ПДВ 206666,67 грн.), строк дії якого закінчується 31 грудня 2010 року після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

На виконання умов договору, передбаченого пунктом 3.2 при здійсненні авансового платежу підприємство отримало від виконавця рахунок-фактуру №СФ 0000006 від 7 липня 2010 року на суму 744000 грн., в т.ч. ПДВ 124000 грн. та здійснило оплату вказаних сум згідно платіжного доручення №3487 від 15 липня 2010 року та отримало від виконавця податкову накладну №49 від 15 липня 2010 року, а тому правомірно включило до податкового кредиту в податкову декларацію за серпень 2010 року суму ПДВ в розмірі 124000 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видані на адресу позивача вище зазначена податкова накладна повністю відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті (перерахування) до бюджету або відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Підпункт 7.7.5 пункт 7.7 статті 7 Закону зазначає, що суми податку на додану вартість зараховуються до державного бюджету України, а зараховані суми використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Оскільки, податковий орган підтверджує достовірність нарахування позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, що фактично підтверджує право позивача на відшкодування ПДВ, у вищевказаних сумах і жодна з цих норм Закону (п.п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1,7.7.1 п.7.7 ст.7) не ставить право покупця на податковий кредит і повернення сплаченого ним зайвого податку на додану вартість в залежність від терміну поставки товару і його оприбуткування на підприємстві позивача.

Термін поставки вакуумної печі СНВЭ-2.4.2/16 И2 закінчувався 18 січня 2011 року. На день перевірки 20 листопада 2010 року минуло лише 150 днів, тому твердження Луцької ОДПІ, що підприємство не надало підтверджуючі документи на поставку вакуумної печі, і те, що піч не віднесена до складу основних засобів рахунок 10 «Основні засоби», є безпідставними та незаконними, оскільки станом на 20 листопада 2010 року Договір №9/12/314 від 23 червня 2010 року не закінчився і надати на вимогу відповідача акти прийому-передачі виконаних робіт щодо поставки вакуумної печі не могли.

Окрім того, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/1113-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що при аналізі підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті7 Закону можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом. При цьому, органи державної податкової служби посилаються на внутрішні документи, розроблені та затверджені державною податковою службою, якими рекомендується не надавати довідок органам державного казначейства для проведення відшкодування без проведення зустрічних перевірок платників податків, з якими вступав у взаємовідносини субєкт, що вимагає відшкодування, проте такі посилання є необґрунтованими, оскільки, зазначені накази не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державним підприємством Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор»» правомірно нараховано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню і відповідає вимогам пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підставно задоволив заявлені позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року у справі № 2а-1238/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя З.М. Матковська

суддя В.С. Затолочний

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2014