Ухвала суду № 38311372, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/800/20396/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Фоміна А.Ю.

та представників сторін:

від позивача - Мироненко І.М.,

від відповідача - Маісурадзе З.А.,

прокуратури - Зарудяна Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013

у справі № 3/452/07-АП-9/39/08-АП-3/117/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.06.2008 відмовлено у задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2007 №0000350805/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 862 909,90 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 03.06.2008 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2007 №0000350805/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 834 342,80 грн.; в іншій частині повідомлення-рішення - залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Представником відповідача в судовому засіданні було заявлене клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, підтверджене належними доказами.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, складено акт №190/08-05/03345716 від 27.07.2007, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.п.12.1.1. п.12.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на 1 060 019 грн., а саме: в ІІІ кварталі 2006 року на 25 540,00 грн., в ІV кварталі 2006 року на 432 566,00 грн., в І кварталі 2007 року на 601 913,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000350805/0 від 09.08.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 862 909,90 грн. (1 060 019,00 грн. - основний платіж, 802 890,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування повідомлення-рішення від 09.08.2007 №0000350805/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 834 342,80 грн., враховуючи наступне.

Згідно з пп. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3- 5.8 цієї статті.

Взаємовідносини користувачів послугами газотранспортної системи регламентуються Порядком доступу до газотранспортної системи, затвердженим наказом НАК «Нафтогаз України» від 26.03.2001 №79, в якому, зокрема, визначено, що:

- відтоки газу - перевитрачання газу, яке може виникати внаслідок перевищення фактично спожитих населенням (за відсутності приладів обліку) обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньорічними нормами споживання газу;

- притоки газу - недобір газу, який може виникати внаслідок того, що у весняно-літній період фактично спожиті населенням (за відсутності приладів обліку) обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу.

Таким чином, коливання обсягів поставленого та спожитого газу виникає лише при постачанні природного газу населенню, яке не має газових лічильників. Причиною коливань газу (притоки та відтоки) є те, що норми споживання газу населенням за відсутності приладів обліку затверджені постановою Кабінету міністрів України від 08.06.1996 №619. Ці норми є єдиними для всіх населених пунктів та мають середньорічне значення. В той же час, в різні сезони року обсяги фактичного споживання населенням природного газу не відповідають обсягам споживання, розрахованим за встановленими відповідними рішеннями Уряду нормами.

Позивач не може вплинути на розмір відтоків природного газу, оскільки їх виникнення не залежить від підприємства, та не може збільшити вартість природного газу, що споживається населенням у разі відсутності газових лічильників, оскільки ціни на природний газ для населення за відсутності газових лічильників встановлюються наказами НАК «Нафтогаз України» та розпорядженнями НКРЕ.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що понесені позивачем витрати, пов'язані з вартістю відтоків природного газу та послуг з їх транспортування, некомпенсованих притоками газу та послугами їх транспортування є складовою частиною операцій з купівлі-продажу природного газу, що спростовує висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору доручення від 22.05.2006 №184, в період з 22.05.2006 по 31.03.2007 позивач (повірений) надав Концерну «Українські розподільчі газові мережі» (довіритель) послуги з пошуку споживачів природного газу. Пунктом 5.2 вказаного договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 31.05.2006, передбачена комісійна винагорода за виконання умов договору доручення.

В рамках договору доручення, позивач здійснював оплату на користь довірителя за рахунок кредитних коштів, отриманих через кредитну лінію за договором від 19.07.2006 № 59-06к, укладеного з АК Промислово-інвестиційний банк, відповідно до п. 2.3 якого, кредит надається з наступним цільовим призначенням, серед яких є виробничі потреби.

Отже, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, реалізація договору доручення безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю позивача, та має своєю метою отримання доходу, а тому, понесені позивачем витрати, пов'язані зі сплатою процентів, сплачених за користування кредитними коштами, здійснюється ним у зв'язку з веденням господарської діяльності, що спростовує висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.32 ст.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат суми процентів, сплачених за користування кредитними коштами в сумі 307 457,00 грн.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно із пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 вказаного Закону, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безнадійною заборгованістю, є зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно враховано, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить положень, які б зобов'язували платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг) (попередньо) віднесених ним до валових витрат за першою з подій (в даному випадку оприбуткування (результату) робіт), у разі подальшої несплати вартості робіт у межах строку позовної давності.

За наведених обставин, філія Бердянського УГГ ВАТ «Запоріжгаз» правомірно відобразила суму 43 224,00 грн. в декларації з податку на прибуток підприємства в 1 кварталі 2007 року, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок зменшувати валові витрати в 1 кварталі 2007 року на 43 224,00 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль