Ухвала суду № 38309327, 16.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/656/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богонос М.Б.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Боровицький О. А.

судді: Граб Л.С. Сапальова Т.В.

секретар судового засідання: Александрова К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Горецького Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В :

31 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання нечинним наказу №195 о/с від 02 жовтня 2013 року про звільнення ОСОБА_2 з органів МВС у запас Збройних Сил за пунктом "ж" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за власним бажанням; поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строків звернення до суду із адміністративним позовом у справі №802/656/14-а залишено без задоволення; клопотання управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про залишення позовної заяви у справі № 802/656/14-а без розгляду задоволено; залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькі й області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому, на думку позивача, суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі та встановлення обставин пропущення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права. Позивач просить направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду, заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази, встановила наступне.

31 грудня 2013 року позивач звернувся з позовом до суду про скасування наказу від 03.10.2013, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 09 лютого 2014 року відкрито провадження у зазначеній адміністративній справі, а ухвалою від 21 лютого 2014 року справу передано за підсудністю у Вінницький окружний адміністративний суд.

04 березня 2014 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду зазначену вище справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду на 17 березня 2014 року.

14 березня 2014 року позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивуючи поважність причин пропуску тим що у відповідності до положень частини 4 статті 99 КАС України, де визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, 29 жовтня 2013 року звертався із заявою до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про поновлення його на роботі і відповідь на зазначену заяву отримав 04 грудня 2013 року.

17 березня 2014 року суд першої інстанції, з огляду на подане відповідачем клопотання, позовну заяву ОСОБА_2 залишив без розгляду в зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції констатував факт пропуску позивачем місячного строку звернення до суду, зазначив, що звернення позивача із заявою від 29 жовтня 2013 року до начальника управління МВС України у Вінницькій області не є досудовим врегулюванням спірних правовідносин в розумінні частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, вказана обставина не є підставою для поновлення строку на звернення до суду.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідно до частини 4 статті 99 КАС України можливість досудового вирішення спору повинна прямо бути передбачена Законом, тоді як ані Закон України "Про міліцію", ані Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV не передбачають досудового порядку вирішення спору, який розглядається.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що зі змісту заяви від 29.10.2013 встановлено, що позивач просив поновити його на роботу в органи внутрішніх справ на будь-яку посаду у зв'язку з поспішним поданням рапорту про звільнення, за наслідками оцінки цієї заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що остання подана з метою вирішення питання про повторне прийняття позивача на службу в органи внутрішніх справ, а не з метою досудового врегулювання спору.

В силу положень статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами частини 4 статті 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що всупереч вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про пропущення чи непропущення ОСОБА_2 строку звернення до суду з даним позовом, не надавши належної оцінки обставинам, що мали значення для вирішення цього питання.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення ОСОБА_2 29 жовтня 2013 року із заявою до начальника управління МВС України у Вінницькій області не є досудовим врегулюванням спірних правовідносин в розумінні частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Однак висновок суду першої інстанції про те, що вказана обставина не є підставою для поновлення строку на звернення до суду, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки досудове вирішення спору визначає день початку перебігу строку звернення до суду, а не є обставиною, яка свідчить про поважність чи неповажність причин пропуску такого строку.

Разом з тим суд першої інстанції не надав оцінки факту звернення 29 жовтня 2013 року позивача до управління МВС України у Вінницькій області про поновлення на роботу в органах внутрішніх справ в зв'язку з поспішністю подання рапорту про звільнення, який слугував винесенню спірного наказу від 02 жовтня 2013 року як обставині, яка може бути доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Кожна особа має право самостійно обирати спосіб захисту своїх прав, свобод та інтересів, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції використання позивачем можливості несудового вирішення спору є обставиною, яка свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом і не позбавляє його права на судовий захист порушених, на думку позивача, прав.

Варто зауважити, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що заява ОСОБА_2 від 29 жовтня 2013 року, яка зареєстрована відповідачем 31.10.2013 за вх. №1/3651 розглянута лише 04 грудня 2013 року, що підтверджується відповіддю управління МВС України у Вінницькій області за №2/Б-36.

Відповідно до вимог частини 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Таким чином, навіть з урахуванням того, що заява позивача від 29 жовтня 2013 року подана відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", то строк її розгляду унормований статтею 20 цього Закону порушено, що також перешкоджало позивачу звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів у місячний строк.

Судом першої інстанції, також помилково не взято до уваги те, що згідно з пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, в силу якого особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

З аналізу наведеної норми випливає, що до закінчення тримісячного строку попередження про звільнення особи рядового і начальницького складу мають право відкликати поданий рапорт.

Як підтверджується матеріалами справи позивач оскаржує наказ від 02 жовтня 2013 року, тобто з урахуванням положень пункту 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, тримісячний строк закінчується 02 жовтня 2013 року, заяву про передчасність подання рапорту про звільнення і про поновлення на роботі подано 29 жовтня 2013 року, при цьому позов подано до суду 31 грудня 2013 року.

За вказаних обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом, встановлених статтею 99 КАС України, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зроблені в ході неповного з'ясування дійсних обставин справи та при невірному застосуванні норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 199 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції від 17 березня 2014 року, на підставі пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України, підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.