Ухвала суду № 38309299, 18.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3277/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: Сторожука А.В.

відповідача: Царука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Галичина" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Промінь Галичина" звернулося до суду з адміністративним позовом до Городоцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412200 від 26.03.2013 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Промінь Галичина" з питань правомірності декларування показників декларацій (загальній та скороченій) з податку на додану вартість за листопад 2012 року, про що складено Акт перевірки № 55/22/35578572 від 01.03.2013 року. На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000412200 від 26.03.2013 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Промінь Галичина" з питань правомірності декларування показників декларацій (загальній та скороченій) з податку на додану вартість за листопад 2012 року, про що складено Акт перевірки № 55/22/35578572 від 01.03.2013 року. За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. «а» п.п.209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями та пункту 4.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за №1490/20228 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 , а саме ТзОВ "Промінь Галичина" занижено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 6463808,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000412200 від 26.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 8079760,00 гривень, з яких: 6463808,00 грн.- сума грошового зобов'язання за основним платежем та 1615952,00 грн.- за штрафними санкціями.

Підставою для висновків про порушення відповідачем вимог податкового законодавства стало те, що ТзОВ "Промінь Галичина" у зв'язку з переходом на спеціальний режим оподаткування ПДВ в сфері сільського господарства в декларації з ПДВ за листопад 2012 року не здійснило коригування залишків податкового кредиту з ПДВ.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п."а"п.п.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України до виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит, відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Згідно п.4.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість №1492 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. у рядку 16.2 відображається коригування, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів/послуг або переробними підприємствами готової продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг.

Таке коригування проводиться виходячи із залишкової вартості необоротних активів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському або переробному виробництві відповідно до частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва та в інших операціях (для сільськогосподарських підприємств не нижче питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг, розрахованої відповідно до вимог пункту 209.6 статті 209 розділу V Кодексу):

а) у разі зміни напряму використання товарів/послуг, необоротних активів з іншої діяльності на діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства або на діяльність з виготовлення готової продукції переробним підприємством;

б) при реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до п.5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість №1492 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст. ПК України, передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - су мі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту ваступного податкового періоду.

Таким чином, невикористаним є податковий кредит, який не заявлявся до бюджетного відшкодування з ПДВ та який не зменшував податкове зобов'язання з ПДВ, інших способів використання податкового кредиту ПК України не передбачено. Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що оскільки, позивачем податковий кредит використаний, тому висновки відповідача про заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 6463808,00 грн. є безпідставними.

Крім того, позивач, керуючись п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України, подав до Державної податкової служби України запит від 29.10.2012 року № 545 з проханням надати консультацію з питання необхідності проведення коригування податкового кредиту з ПДВ та порядку його здійснення.

На запит позивача надано відповідь від 11.12.2012 року № 6886/0/61-12/15-3415-22, в якому зазначено, що після реєстрації в якості суб'єкта спеціального режиму оподаткування, підприємство повинно подавати до податкового органу за місцем реєстрації загальну та скорочену податкові декларації з ПДВ. При цьому суми податку на додану вартість, які були нараховані (сплачені) при придбанні товарів (послуг) в попередніх звітних періодах та включені до складу податкового кредиту таких попередніх звітних періодів, на дату переходу на спеціальний режим оподаткування залишаються невикористаними, мають бути розподілені на ті, які використовуються в сільськогосподарському виробництві (діяльність, на яку поширюється спеціальний режим оподаткування) та ті, які використовуються в іншій діяльності платника. Такий розподіл має бути відображений у податковій звітності платника шляхом перенесення частки податкового кредиту із загальної податкової декларації (вказується зі знаком «-» в рядку 16.2) з ПДВ до податкової декларації з ПДВ скороченої (вказується зі знаком «+» в рядку 12.2).

Враховуючи зазначене, 14.12.2012 року позивач подав загальну та скорочену декларацію з ПДВ за листопад 2012 року, в яких здійснило коригування у відповідності до наданої Державною податковою службою України податкової консультації, що підтверджено в акті перевірки.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 квітня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.