Ухвала суду № 38309188, 17.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року справа №805/2394/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Пеньковій А.В.,

за участі представника позивача Макуріної О.С.,

представників відповідача Басову Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі №805/2394/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з позивача прострочену заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.05.2013 року по 01.11.2013 року в сумі 8881031,88 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до п. 1, 2 ст. 1, абз. 4 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», підприємства незалежно від форми власності та господарювання з коштів призначених на оплату праці, на підставі повідомлень, зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» . Станом на 01.11.2013 року заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.05.2013 по 01.11.2013 на користь позивача становить 8881031,88 грн. До цього часу в добровільному порядку сума боргу відповідачем не сплачена. На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року позовні вимоги задоволені. Зобов'язано стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1, за період з 1 травня по 1 листопада 2013 року в сумі 8881031,88 грн

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторн, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивача зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 31 січня 1997 року, про що 30 грудня 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 273 120 0000 001889, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 297009, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 454473 та даними ресурсу "Пошук відомостей в ЄДР" державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" (том 16 а.с.70-73, 80, 93).

З 12 липня 1990 року позивач перебуває на обліку у відповідача як страхувальник за реєстраційним № 05-36-04-0001, що встановлено на підставі відомостей з реєстру страхувальників «КП ДРСС» (том 16 а.с. 111-112).

21 квітня 1997 року відносно позивача розпочата процедура банкрутства, про що свідчить ухвала Арбітражного суду Донецької області про порушення справи № 35/І-І б про банкрутство (том 16, а.с.94).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19 листопада 2001 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 16, а.с.95).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17 січня 2002 року відкрито процедуру санації ВАТ «ММК» (том 16, а.с.96).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 9 вересня 2004 року затверджений План санації позивача (том 16, а.с.97-100).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 листопада 2013 року процедура санації ВАТ «ММК» продовжена до 22 травня 2014 року (том 16, а.с.105-107).

Територіальні органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсії колишнім працівникам відповідача, призначеної на пільгових умовах за Списком № 1 (том 8 а.с.117-124).

Факт призначення цим особам пільгових пенсій за віком за Списком № 1 підтверджуються розпорядженнями, протоколами про призначення пенсії та виданими відповідачем довідками про підтвердження наявності трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (том 1 а.с.6, том 3 а.с.20-142, 145-197, 206-207, 214-216, 224-225, 233, 241-250, том 4 а.с.1-11, 26-29, 36-37, 46-47, 54-55, 61, 68, 75, 81, 87, 93, 95-96, 98-99, 101-102, 104-107, 109-110, 116-117, 120-121, 130-134, 143-144, 153-154, 161, 163-164, 166-167, 174-175, 181, 188-189, 197-198, 200-201, 203, 205-206, 208-209, 211, 213-215, 217-218, 220, 223-224, 226-227, 229-232, 239-240, 247-249, том 5 а.с.5-6, 13-14, 21-22, 30, 38, 40-42, 44-46, 51-52, 58-59, 65-66, 75-76, 82-83, 89-91, 95-96, 100-102, 108-110, 116-121, 126-132, 141-142, 149-152, 159-161, 174, 176-179, 192-193, 197-198, 206-207, 215, 223-231, 239-242, 250, том 6 а.с.1, 14-15, 17-18, 20-21, 23-26, 28-29, 31, 33-35, 62-93, 95-97, 99-111, 219-221, 223, 226-227, 248-250, том 7 а.с.1-49, 51-52, 67, 69-71, 75-75а, 82-84, 86-88, 90-92, 98-104, 118-124, 126-130, 132-137, 140-141, 143-145, 147-148, 151-152, 160, 163-165, 168-169, 171-174, 176, 180-184, 188-190, 200-204, 207-210, 220-222, 230-233, 241-243, том 8 а.с.2, 11-14, 22-25, 35-37, 46-48, 57-61, 70-80, 85-95, 102-105, 107-112, 114-116, том 11 а.с.164-250, том 12 а.с.1-250, том 13 а.с.1-250, том 14 а.с.1-250, том 15 а.с.1-250, том 16 а.с.1-69).

В період з травня по листопад 2013 року територіальні органи Пенсійного фонду України складали розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах згідно з п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а позивач надсилав їх на адресу відповідача. Вказані розрахунки отримані страхувальником, що підтверджується підписом уповноваженої особи на супровідних листах (том 16 а.с.113-116).

Факт виплати пільгових пенсій за Списком № 1 за період з травня по листопад 2013 року підтверджується наданими позивачем довідками про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії та роз шифровками до них (том 1 а.с.7-250, том 2 а.с.1-250, том 3 а.с.1-19, 143а-144, 198-205, 208-213, 217-223, 226-232, 234-240, том 4 а.с.11а-25, 30-35, 38-45, 48-53, 56-60, 62-67, 69-74, 76-80, 82-86, 88-92, 94, 97, 100, 103, 108, 111-115, 118-119а, 122-129, 135-142, 145-152, 154а-160, 162, 165, 168-173, 176-180, 182-187, 190-196, 199, 202, 204, 207, 210, 212, 216, 219, 221, 225, 228, 233-238, 241-246, 250, том 5 а.с.1-4, 7-12, 15-20, 23-29, 31-37, 39, 43, 47-50, 53-57, 60-64, 67-74, 77-81, 84-88, 92-94, 97-99, 103-107, 111-115, 122-125, 133-140, 143-148, 153-158, 162-173, 175, 180-191, 194-196, 199-205, 208-214, 216-222, 232-238, 243-249, том 6 а.с.2-13, 16, 19, 22, 27, 30, 32, 36-61, 94, 98, 112-218, 222, 225, 228-247, 53-66, 72, 74, 76-81, 85, 89, 93, 95-97, 105-116, 131, 138, 142, 146, 149, 153-158, 161, 166, 170, 175, 185-187, 193-198, 205-206, 211-219, 223-229, 234-240, 244-250, том 8 а.с.3-9, 15-20, 27-34, 38-45, 49-56, 62-68, 81-83, 96-101, 106-106а, 113-113а, том 9 а.с.1-250, том 10 а.с.241-250, том 11 а.с.1-163).

Наявність у страхувальника заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, стягнення якої є предметом спору по справі, підтверджується даними картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 (том 16 а.с.110) та визнається відповідачем.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, збережено порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно абзацу 4 частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Таким чином, відшкодуванню у розмірі 100 відсотків відповідно до Закону № 1058 підлягають витрати Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України № 1788.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року у справі № 21-62а11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області (далі - управління ПФУ) до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, ( далі - Інструкція).

Згідно п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками N 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають.

Згідно п. 6.5. Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно п. 6.8 вищевказаної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач є юридичною особою, та є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Його працівникам пільгові пенсії було призначено відповідно до п. «а» ст.13 Закону N 1788-XII, що підтверджується доданими до справи письмовими доказами, а тому колегія суддів погоджується з висновком, що таким чином, відповідач має відшкодовувати позивачу фактичні витрати з виплати та доставки цих пільгових пенсій.

Згідно до п. 6.9 Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

З зазначеного вбачається, що після призначення пенсії на пільгових умовах, органи Пенсійного фонду України здійснюють розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «а», «б»-«з» ст.13 Закону N 1788-XII. Форма розрахунку та порядок його складання затверджено Інструкцією № 21-1 з зазначенням особи пенсіонера, місячного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, загальний пільговий стаж та стаж роботи на даному підприємстві. Вказаний розрахунок направляється на підприємство та є підставою для відшкодування фактичних витрат на виплату пенсій.

Колегія суддів також зазначає, що згідно приписів Інструкції № 21-1 (п.6.4, п.6.8, п.6.9) «розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій» є документом, на підставі якого виникає обов'язок підприємства щодо відшкодування пільгових пенсій.

Позивачем на підставі п. 6.4 та 6.5 Інструкції № 21-1 на адресу відповідача направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з нормами п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак заборгованість на теперішній час не сплачена.

Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них до позивача заперечень та не оскарживши розрахунки та рішення в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки та рішення. Відтак, визначена в розрахунках сума до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягає сплаті відповідачем.

Аналіз положень п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 01.01.2004) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату та доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом України у постанові від 2 жовтня 2012 року у справі № 21-250а12 за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до відкритого акціонерного товариства «Трібо» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Стосовно доводів апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону № 2343-ХІІ (в редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4. ст. 12 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Разом з тим з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, тобто тих, що виникли після введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, то мораторій не зупиняє виконання боржником цих зобов'язань.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, у зв'язку з чим примусове стягнення за судовим рішенням коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідає вимогам діючого законодавства.

Оскільки заборгованість у відповідача виникла після 21 квітня 1997 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Зазначені висновки колегією суддів зроблені з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25 червня 2011 року - справа № 21-113а11.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 17 квітня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі №805/2394/14 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова