Вирок № 38307038, 18.04.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/11048/13-к

Провадження №1-кп/639/69/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

при секретарях судового засідання - Машурі Г.І., Брежнєві А.С.,

з участю: прокурора - Бондаренка М.К.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_3,

захисника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12013220140000761 від 03 липня 2013 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, і.п.н.НОМЕР_5, з повною вищою освітою, працюючого на посаді провідного фахівця сектору радіологічного контролю Управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

02.07.2013 року о 16 годині 15 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Форд-фокус», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, рухаючись по проспекту Постишева зі сторони вул.Цюрупи у напрямку вул. Кітаєнко у м. Харкові, в районі розташування шляхопроводу вказаного проспекту, в порушення вимог п.п.10.1, 11.2 та 11.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), а саме:

п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п.11.2 - «Нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїжджої частини»;

п. 11.4 - «На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги»,

змінив напрямок руху автомобіля вліво, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107», р.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався у зустрічному йому напрямку зі сторони вул. Кітаєнка у напрямку вул. Цюрупи у м. Харкові.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «ВАЗ-2107» ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи №914-А/І3 від 10.08.2013 року, спричинені тяжкі тілесні ушкодження, по критерію небезпеки для життя в момент спричинення, а саме: у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійних ран носу, забійної рани правого колінного суглобу, закритої травми грудної клітини: переломів ребер зліва, закритого осколкового перелому лівого стегна у середній третині, забою лівої нирки, закритої травми живота, розриву селезінки, розриву шлунково-ободової зв'язки, множинних гематом малого сальнику та брижі тонкої кишки.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Форд-Фокус», рухаючись по дорозі, яка мала щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, перед зміною напрямку свого руху не переконався у безпеці даного маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107», під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого останньому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Порушення ПДР України водієм ОСОБА_3, згідно висновку автотехнічної експертизи №830/13 від 21.11.2013 року перебувають у прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що 02 липня 2013 приблизно в 16 годині він зустрівся зі своїми знайомим ОСОБА_6 і ОСОБА_7, спільно з якими вони поїхали відпочивати, при цьому він керував автомобілем

«Форд», на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_6, за ним ззаду сидів ОСОБА_7 З показань підсудного, того дня була ясна і суха погода, видимості нічого не заважало, він рухався по пр.Постишева з боку вул.Наріманова зі швидкістю приблизно 60 км./год. в лівому крайньому ряду, при цьому у правому ряду автомобілів не було, в попутному та зустрічному напрямку автомобілів також не було.

В момент, коли він почав спускатись з мосту, то несподівано для себе у праве бокове вікно побачив, що праворуч від його автомобіля рухається автомобіль «Аутленденр» чорного кольору, номерних знаків якого він не запам'ятав, що рухався зі швидкістю приблизно 70 км/год. Підсудний пояснив, що він рухався на відстані приблизно 7 метрів від лівого краю проїжджої частини зі швидкістю 60 км/год., інтервал між його автомобілем та автомобілем «Аутленденр» складав близько 0,5 м. У момент обгону водій вказаного позашляховика почав «підрізати» його автомобіль, у зв'язку з чим він автоматично вивернув кермо вліво, щоб уникнути аварії, після чого став рухатись по центру проїзної частини. Автомобіль «Аутленденр» рухався паралельно з його автомобілем праворуч, не пускаючи його авто у свій ряд.

В цей час у зустрічному напрямку рухався автомобіль ВАЗ-2107 світлого кольору, який слідував приблизно по центру своєї смуги зі швидкістю близько 60 км./год., після чого, щоб уникнути зіткнення із автомобілем ВАЗ, підсудний повністю прийняв маневр вліво, однак зіткнення уникнути не вдалось. З показань ОСОБА_3 до зіткнення він не гальмував, по зустрічній смузі він проїхав приблизно 35 м., надати показання чи гальмував та маневрував водій автомобіля ВАЗ до моменту зіткнення підсудний не зміг.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованого злочину за встановлених судом обставин, підтверджується зібраними належними та допустимими доказами в їх сукупності, які не суперечать один одному.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 спростував показання ОСОБА_3 та пояснив, що 02 липня 2013 приблизно в 16 годині він рухався на автомобілі «ВАЗ-2107» по просп. Постишева зі сторони БК «Ілліча» в бік центру міста. У салоні автомобіля він перебував один. Його автомобіль слідував ближче до центру дороги на відстані 3,9 м. від правого краю проїжджої частини зі швидкістю 60 км/год. Проїхавши пішохідний перехід він побачив у полі свого зору автомобіль «Форд» білого кольору, який рухався по смузі руху його автомобіля на відстані 4,7 м від правого краю проїжджої частини по ходу руху його автомобіля зі швидкістю 80-90 км/год.

Побачивши вказаний автомобіль, він прийняв вправо, однак автомобіль «Форд» не змінюючи напрямку руху продовжував їхати по смузі руху його автомобіля, при цьому під час зближення водій даного автомобіля різко вивернув кермо вліво по ходу свого руху, після чого сталося зіткнення. Потерпілий пояснив, що він навіть не встиг почати гальмування. З моменту початку маневру до зіткнення автомобіль «Форд» проїхав близько 12,6 м. без гальмування, яких-небудь транспортних засобів, які би підрізали автомобіль «Форд» та змусили його водія маневрувати не було, що на думку потерпілого свідчить про вину ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, що сталась.

Стороною захисту заявлено клопотання про проведення допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які були відкриті стороні обвинувачення на стадії досудового розслідування, у зв'язку з чим судом не встановлено перешкод, визначених ст.290 КПК України, для допиту зазначених осіб під час судового розгляду.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час допиту у суді надали аналогічні показання тим, які були надані підсудним ОСОБА_3 щодо обставин ДТП, яке відбулось 02 липня 2013 року.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив, що цього дня він їхав на задньому пасажирському сидінні, що розташоване за переднім пасажирським сидінням, в автомобілі «Форд» під керуванням ОСОБА_3 В цей час він дивився в праве пасажирське вікно та побачив, що з права їх автомобіль почав випереджати позашляховик чорного кольору, номера якого він не запам'ятав, боковий інтервал між двома автомобілями був приблизно 30-40 сантиметрів. Після цього, він побачив, як водій вказаного позашляховика почав зміщуватись вліво та «вирізати» їх автомобіль, у зв'язку з чим водій ОСОБА_3 прийняв вправо на 20-30 см. З показань свідка візуально їх автомобіль виїхав на полосу зустрічного руху. Під час допиту свідка встановлено, що швидкість автомобілів, у тому числі і зустрічного ВАЗ, їх положення відносно границь проїжджої частини у момент початку маневру автомобілю «Форд» та в момент зіткнення, він вказати не зміг, оскільки до зіткнення двох автомобілів він весь час дивився у вікно з правого боку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що цього дня він їхав на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Форд» під керуванням водія ОСОБА_3 В цей час він дивився в праве пасажирське вікно та побачив, що з права від їх автомобіля їде позашляховик чорного кольору «Мітсубісі», номери якого він не запам'ятав. В цей момент швидкість руху автомобіля «Форд» складала приблизно 60 км/год., швидкість позашляховика приблизно 75-80 км/год, боковий інтервал між двома автомобілями складав 0,5 метрів. Коли задня частина автомобіля «Мітсубісі» розташовувалась на рівні середини передньої двері автомобіля «Форд», позашляховик почав маневр вліво, у зв'язку з чим він

«витіснив» їх авто на полосу зустрічного руху, після чого на зустрічній полосі руху вони проїхали приблизно 25-30 метрів. Свідок підтвердив, що характер та траєкторію руху автомобіля ВАЗ, який рухався у зустрічному напрямку, а також момент зіткнення з вказаним автомобілем він не бачив, оскільки в цей час дивився у вікно.

Вказані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтвердили, що під час досудового розслідування за їх участі було проведено слідчий експеримент, під час якого вони добровільно надавали пояснення щодо обставин ДТП, всі пояснення щодо характеру руху автомобілів та їх швидкостей були правильно та об'єктивно відображені слідчим у відповідному протоколі, який складено за результатами вказаної слідчої дії. Свідки також пояснили, що вони обоє в момент ДТП перебували в стані алкогольного сп'яніння, при цьому з їх показань ОСОБА_3 цього дня алкогольні напої не вживав та був тверезий.

В порядку вимог ч.3 ст.97 КПК України суд зазначає про неможливість допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_8, у зв'язку із його смертю, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.11.2013 року (судова справа а.с.164).

З показань свідка ОСОБА_8 встановлено, що 02.07.2013 року він, керуючи власним автомобілем «Саманд», рухався по прос.Постишева у м.Харкові, в попутному напрямку рухався автомобіль «Форд» та інші автомобілі, швидкість яких була приблизно 60 км/год. У цей момент він побачив, що автомобіль «мінівен» зманеврував вправо та прискорився приблизно до 80 км./год., після чого різко зманеврував вліво перед автомобілем «Форд», тим самим створивши для нього небезпеку та «вирізав» його на зустрічну полосу руху. Водій автомобіля «Форд» різко зманеврував вліво, в цей час у зустрічному напрямку слідував автомобіль ВАЗ-2107 світлого кольору, який також їхав ближче до центру дороги зі швидкістю приблизно 60 км./год., після чого відбулось їх зіткнення. В поданих на стадії досудового розслідування показаннях свідок не зміг вказати швидкість руху автомобіля ВАЗ-2107, не зміг пояснити гальмував чи маневрував водій вказаного автомобіля, а також положення транспортних засобів в момент зіткнення. Під час досудового розслідування за участі свідка ОСОБА_8 було проведено слідчий експеримент, у ході проведення якого він вказував на обставини ДТП (к/п а.с.65, 69).

Крім показань вищезазначених свідків судом були досліджені письмові докази по справі, якими також підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину за ч.2 ст.286 КК України.

Факт дорожньо-транспортної пригоди зафіксований у протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього від 02.07.2013 року, в якому зафіксовано напрямки руху транспортних засобів, сліди від їх зіткнення, осип грунту, пластмаси та скла, які відображені саме на полосі руху автомобіля «ВАЗ-2107» під керуванням потерпілого ОСОБА_1 (матеріали кримінального провадження №12013220140000761 (далі за текстом - к/п), а.с.8-12).

Відповідно до протоколів проведення слідчих експериментів від 22.08.2013 року та 01.11.2013 року за участю потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вказані особи на місці ДТП розповіли та показали відомі їм обставини щодо механізму ДТП, а саме: напрямку руху транспортних засобів до їх зіткнення, умовне місце зіткнення та розміщення транспортних засобів після ДТП (к/п а.с.73-91, 143-147).

За вищевказаними зібраними вихідними даними слідчим було призначено та проведено судово-автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизи.

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи №443/13 від 05.10.2013 року, в момент первинного контакту автомобілі «Форд» д.н. НОМЕР_1 та «ВАЗ-2107» д.н. НОМЕР_3 розташувалися відносно один одного таким чином, що кут між поздовжніми осями був близьким до 170 градусів. Виходячи із характеру пошкоджень на автомобілях місце їх зіткнення розташовувалось на смузі проїжджої частини руху з напрямком руху до вул. Цюрупи, в смузі руху автомобіля «ВАЗ-2107», в районі розташування початку сліду счесу та початку сліду юза довжиною 3,6 метра (к/п а.с.171-187).

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи №830/13 від 21.11.2013 року за показаннями водія ОСОБА_1, в діях водія ОСОБА_3 встановлено невідповідності вимогам п.п.10.1, 11.2, 11.4 ПДР України, при цьому, вказані порушення з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з ДТП; в даній дорожньо-транспортній обстановці водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути ДТП, шляхом виконання вимог вказаних пунктів (к/п а.с.207-208, 211-212).

Оскільки свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту не змогли вказати швидкості автомобілів, у тому числі зустрічного ВАЗ, їх положення відносно границь проїжджої частини у момент початку маневру автомобіля Форд та в момент зіткнення, підтвердити гальмував чи ні автомобіль Форд та ВАЗ до зіткнення, у зв'язку з чим проведення експертного дослідження з показань вказаних свідків не представилось можливим (к/п а.с.210 зворотній бік, а.с.212-213).

Більше того, експерт прийшов до висновку, що вихідні данні, засновані на показаннях свідка ОСОБА_8, взагалі є неспроможними з технічної точки зору (к/п, а.с.212).

За аналогічних підстав суд не може прийняти до уваги показання ОСОБА_3, оскільки надані ним свідчення є технічно неспроможними (к/п а.с.211, 213 зворотній бік).

Враховуючи наведені обставини, суд не може прийняти показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 як показання, які підтверджуються відсутність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину (к/п а.с.209-210, 212-213).

Таким чином, з дотриманням вимог ст.ст.69, 91-94, 101-102, 358 КПК України, надаючи оцінку висновку судово-автотехнічної експертизи №830/13 від 21.11.2013 року суд зазначає, що зазначені потерпілим ОСОБА_1 вихідні дані з технічної точки зору є більш спроможними, у зв'язку з чим зазначені ним обставини щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди є більш справедливими та достовірними, на підставі чого судом приймається до уваги висновок експерта саме за показаннями потерпілого ОСОБА_1 (к/п а.с.209).

Висновком експерта №914-А/13 від 10.08.2013 року підтверджується, що у зв'язку з подіями 02.07.2013 року у ОСОБА_1 мали місце тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя в момент їх спричинення (к/п а.с.159-160).

Висновком експерта №948-А/13 від 19.08.2013 року, підтверджується, що у зв'язку з подіями 02.07.2013 року у ОСОБА_7 мали місце ушкодження: рвана рана правої стопи, садна правої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень по критерію короткочасного розладу здоров'я (к/п а.с.165-166).

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №9426 від 27.11.2013 року матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля «ВАЗ-2107», р.н. НОМЕР_3, в момент ДТП (02.07.2013 року) складає 12223,50 грн., вартість ремонтно-відновлювальних робіт визначити не є можливим із підстав, зазначених в дослідницькій частині висновку (к/п а.с.192-198).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Таким чином суд вважає встановленим, що своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.п.10.1, 11.2 та 11.4 ПДР України, які з технічної точки зору, перебували в причинному зв'язку з подіями ДТП, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_1 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Будь-яких належних та допустимих доказів стороною захисту на підтвердження факту відсутності вини ОСОБА_3 у скоєному ДТП, під час судового розгляду до суду не надано.

За встановлених судом обставин та досліджених в судовому засіданні доказів суд не вбачає порушень Правил дорожнього руху України потерпілим ОСОБА_1, які б знаходились в причинному зв'язку з наслідками ДТП, про що також свідчить висновок судово-автотехнічної експертизи №830/13 від 21.11.2013 року (к/п а.с.212).

Оцінюючи в сукупності досліджені у справі докази, які є достатніми, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований, одночасно є студентом заочної форми навчання ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, не одружений, проживає разом з матір'ю, яка є інвалідом 3-ої групи, за місцем проживання характеризується позитивно, даних про наявність хронічних захворювань до суду не надано, раніше не судимий (к/п а.с.225-233, судова справа 136-137, 189).

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому злочині, часткове відшкодування спричиненої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, зазначених в ст.67 КК України, в ході розгляду справи судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого необережного злочину, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, його відношення до скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під час ДТП ознак сп'яніння в нього виявлено не було, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів необхідно призначити покарання в межах санкції за частиною 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст.75 КК України, з позбавленням його права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки,

передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства.

При вирішенні питання про накладення додаткового покарання судом вивчалась можливість його незастосування, однак враховуючи сукупність обставин справи, тяжкість злочину та характер допущених водієм ОСОБА_3 порушень ПДР України, наслідки дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи той факт, що матеріали справи не містять доказів, що автомобіль для обвинуваченого є джерелом отримання прибутку та управління ним пов'язано з виконанням ним службових обов'язків, суд вважає необхідним застосовувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступних обставин.

Потерпілим ОСОБА_1 в кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до обвинуваченого ОСОБА_3 та СТзДВ «Гарантія», в якому, з урахуванням поданих уточнень від 06.03.2014 року, він просить суд: стягнути з ОСОБА_3 71223,50 грн. спричиненої моральної шкоди; з СТзДВ «Гарантія» суму 16351,50 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди (судова справа, а.с.150-152).

Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, вказавши, що він добровільно відшкодував спричинену моральну шкоду на суму 16000 грн., однак частково вказана сума була зарахована потерпілим до суми відшкодування матеріальної шкоди, обов'язок відшкодування якої покладається на страхову компанію.

Згідно поданої письмової заяви від 17.04.2014 року ОСОБА_3 визнає цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди на суму 30000 грн. (судова справа а.с.190).

Представник цивільного відповідача СТзДВ «Гарантія» у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, з дотриманням вимог ст.135 КПК України, доказів поважності причин неодноразового неприбуття у судове засідання до суду не надав (судова справа а.с.128-129, 131, 159, 161, 176, 180-181, 188). На підставі вимог ч.2 ст.326 КПК України, з урахуванням думку учасників кримінального провадження, судом прийнято рішення про проведення судового розгляду за відсутності представника СТзДВ «Гарантія».

На адресу суду від СТзДВ «Гарантія» надано письмові заперечення, в яких здійснено посилання на відсутність правових підстав для відшкодування спричиненої шкоди на користь позивача (судова справа а.с.145-148).

Судом під час розгляду справи встановлено, що 14.11.2012 року між ОСОБА_5 та СТзДВ «Гарантія» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі чого видано поліс №АС/0642986. За умовами страхування ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров'ю та життю складає 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн., розмір франшизи - 1000 грн. Термін дії договору - з 18.02.2013 року по 17.02.2014 року (судова справа а.с.106, 121-122).

Згідно повідомлення від 05.07.2013 року, страхувальником ОСОБА_5 повідомлено СТзДВ «Гарантія» про настання страхового випадку, про що в журналі внесено запис №5961 (судова справа а.с.107-109).

Виходячи із вимог п.22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень п.23.1 статті 23 Закону №1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Враховуючи наведені вимоги закону, зазначені представником СТзДВ «Гарантія» у письмових запереченнях обставини, жодним чином не доводять факту відсутність правових підстав та обов'язку страхової компанії відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була спричинена потерпілому ОСОБА_1

Матеріалами справи підтверджено витрати потерпілого на придбання лікарських засобів згідно наданих чеків на загальну суму 16233,08 грн., з яких: вартість придбаних лікарських засобів становить 10433,08 грн., витрати на придбання набора фіксатора остеосинтеза бедра складає 5800 грн. (судова справа а.с.46-79).

Згідно виписки із історії хвороби №20211 від 26.07.2013 року, довідки КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №10» №163 від 25.02.2014 року та довідок КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім.О.І.Мещанінова» від

12.03.2014, 13.03.2014 року, вказаними медичними документами підтверджується необхідність придбання зазначених лікарських засобів для проведення лікування потерпілого, у зв'язку з ушкодженням його здоров'я внаслідок ДТП (судова справа а.с.42, 153, 170-172).

За таких обставин, заявлений потерпілим до СТзДВ «Гарантія» цивільний позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням підтверджених матеріалами справи сум причиненої шкоди.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 суд виходить із наступних обставин.

Відповідно до уточнених позовних вимог потерпілим зменшено матеріальну шкоду на суму 12223,50 грн., як суму шкоди спричиненої пошкодженням транспортного засобу, у зв'язку з добровільним частковим відшкодуванням спричиненої шкоди обвинуваченим ОСОБА_3, що відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України, ст.11, ч.2 ст.31 ЦПК України є процесуальним правом позивача на визначення розміру позовних вимог, а також визначення предмету та підстав заявленого позову.

Посилання потерпілого ОСОБА_1 на зарахуванням ним сплаченої ОСОБА_3 суми 16000 грн. частково на погашення матеріальної шкоди спричиненої пошкодженням транспортного засобу на суму 12223,50 грн., а в іншій частині в сумі 3776,50 грн. на погашення моральної шкоди, не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до вимог статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються, як правило, на осіб, які є власниками майна або осіб, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), у зв'язку з чим такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

З наданих до матеріалів справи документів не встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «ВАЗ-2107», р.н. НОМЕР_3, а також документально не підтверджено його право користування та розпорядження вказаним транспортним засобом, у зв'язку з чим вимога про відшкодування шкоди спричиненої майну може бути заявлено власником цього майна, яким є ОСОБА_10 (судова справа а.с.41).

При визначенні розміру відшкодування моральної суми, суд враховує право відповідача самостійно визначити напрям спрямування сплачених ним грошових сум, у зв'язку з чим сплачена сума 16000 грн. підлягає зарахуванню в рахунок погашення спричиненої потерпілому моральної шкоди (судова справа а.с.138-139, 167-168).

Суд зазначає, що оскільки внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого він відчував фізичний біль та страждання, вимушений був проходити довготривале лікування, на момент вказаних подій він був єдиною особою, на утриманні якої знаходилась його родина (оскільки в цей час дружина перебувала у відпустці по догляду за дитиною, та разом із ним проживали двоє малолітніх дітей ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_6), тому вказані обставини свідчать про істотне порушення звичайного укладу його життя.

Згідно вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

За встановлених судом обставин, у зв'язку із отриманими травмами потерпілий на даний час не може нормально пересуватися та вимушений проходити подальше довготривале лікування, на підставі чого суд приходить до висновку, що йому була спричинена моральна шкода, при визначенні розміру якої суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. У зв'язку з викладеним, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 у розмірі 70 000 гривень, що на погляд суду є справедливою компенсацією спричинених моральних страждань потерпілому, з урахуванням тривалості часу моральних страждань та інших зазначених судом обставин.

Встановлена судом сума моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1, підлягає зменшенню на суму 16000 грн., що 21.02.2014 року добровільно сплачена ОСОБА_3 (судова справа а.с.168).

Також суд враховує, що відповідно до статті 26-1 Закону №1961-IV, з СТзДВ «Гарантія» підлягає стягненню на користь потерпілого сума спричиненої моральної шкоди у розмірі 5000 грн., що складає 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяної здоров'ю. Тобто із ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь потерпілого сума моральної шкоди у розмірі 49000 грн. (70 000 грн. - 16000 грн. - 5000 грн.).

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого на суму 6771,60 грн. також підлягає задоволенню, з огляду на документальне підтвердження розміру фактичних витрат на проведення лікування потерпілого ОСОБА_1 (судова справа а.с.9).

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили у вигляді домашнього арешту необхідно залишити без змін.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з підсудного по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки - звернути до окремого виконання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили - залишити без змін (к/п а.с.237-238, судова справа а.с.25-26).

Речові докази по кримінальному провадженню: 1) автомобіль «Форд-фокус», р.н. НОМЕР_1, повернути ОСОБА_5 як законному власнику; 2) автомобіль «ВАЗ-2107», р.н. НОМЕР_3, вважати повернутим ОСОБА_10 як законному власнику (к/п а.с.13-14, 232, судова справа а.с.41).

Цивільний позов ОСОБА_1 до СТзДВ «Гарантія» та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (код ЄДРПОУ 21130899, юридична адреса: м. Київ бульв. І.Лепсе, 4) на користь ОСОБА_1 (і.п.н.НОМЕР_4) матеріальну шкоду у розмірі 16233,08 грн. (шістнадцять тисяч двісті тридцять три гривні 08 коп.) та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 (і.п.н.НОМЕР_5) на користь ОСОБА_1 (і.п.н.НОМЕР_4) моральну шкоду у розмірі 49 000 грн. (сорок дев'ять тисяч гривень).

В задоволенні позову потерпілого ОСОБА_1 в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (і.п.н.НОМЕР_5) на користь держави в особі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (р/р 31252272210024 в УДК Харківської області, МФО 851011, код ОКПО 02012154) витрати на лікування потерпілого в розмірі 6771,60 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят одна гривня 60 коп.) (судова справа а.с.7-9).

Стягнути з ОСОБА_3 (і.п.н.НОМЕР_5) процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженню експертизи на загальну суму 4352,10 грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят дві гривні 10 коп.), перерахувавши їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова), з призначенням виду платежу - "за експертні послуги" (к/п, а.с.170, 204).

Стягнути з ОСОБА_3 (і.п.н.НОМЕР_5) процесуальні витрати за проведену по кримінальному провадженню судово - автотоварознавчу експертизу у розмірі 49,00 грн. (сорок дев'ять гривень 00 коп.) перерахувавши їх на користь держави в особі ХНДІСЕ ім.Засл. проф. М.С.Бокаріуса (код ЄДРПОУ 2883133, юридична адреса: м.Харків, вул. Золочівська, 8-а), призначення виду платежу - "за експертні послуги" (к/п а.с.191).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило