Постанова № 38305536, 10.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2014 року № 826/3506/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополус Біосайнсес" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292202 від 11.12.2013 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрополус Біосайнсес» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0000292202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 20.11.2013 №2364/26-58-22-02-18/36406816 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Акрополус Біосайнсес» в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток по операціям з основними постачальниками лікарських засобів, країни походження - індії, в тому числі Колдфлю, Кофекс, а саме: «Зверия Фармасьютикал лимитед» (Кіпр), «Капризо лимитед» (Кипр), «Нимфи лимитед» (Кіпр) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012» про заниження позивачем податку на прибуток на суму 10 241 927 грн. внаслідок завищення витрат на собівартість в розмірі 47 771 081 грн. є необґрунтованими та документально не підтверджені.

Відповідач - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Акрополус Біосайнсес» в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток по операціям з основними постачальниками лікарських засобів, країни походження - індії, в тому числі Колдфлю, Кофекс, а саме: «Зверия Фармасьютикал лимитед» (Кіпр), «Капризо лимитед» (Кипр), «Нимфи лимитед» (Кіпр) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 за результатом якої складено акт від 20.11.2013 №2364/26-58-22-02-18/36406816 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 10241927 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0000292202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 15 362 891 грн. (за основним платежем 10 241 927 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 120 964 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Судом встановлено, що наказом від 14.06.2013 №73 призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснив, що він працює у фірмі, яка надає послуги з охорони приміщення позивача. Свідок пояснив, що охорона цілодобова, на вході знаходиться охоронець, без запису в журналі відвідувачі не можуть пройти до приміщення позивача. Представники податкового органу через прохідну до ТОВ «Акрополус Біосайнсес» у період листопад - грудень 2013 року згідно записів у журналі та відомостей охоронців не проходили.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2, яка працює старшим державним ревізором-інспектором відділу контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в судовому засіданні пояснила, що нею 07.11.2013 було здійснено виїзд на податкову адресу позивача для вручення наказу про проведення перевірки, копія якого була вручена директору позивача, що засвідчено підписом на наказі, проте директор зазначив, що документів не має і представити їх до перевірки не є можливим, у зв'язку з чим було вручено запит про надання матеріалів. Свідок пояснила, що проходила повз охорони, проте в журналі не розписувалась, на прохідну було викликано директора позивача, який повідомив про відсутність документів. Свідок повідомила, що фактично її було допущено до перевірки, проте у період проведення перевірки протягом 08-10, 12-13 листопада 2013 року вона за адресою позивача не з'являлась. 11.11.2013 свідок з'явилась на адресу позивача, проте охорона зазначила, що посадових осіб позивача не має, тому було складено акт про ненадання документів до перевірки, документи було надано позивачем 14.11.2013 частково, не надано документів, що підтверджують подальший продаж медикаментів, що були придбані позивачем.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим твердження позивача, що перевірка за місцем знаходження позивача у період вказаний в акті не проводилась, що свідчить про порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України під час проведення перевірки позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та компанією «Зверия Фармасьютикал лимитед» (Кіпр), «Капризо лимитед» (Кипр) укладено імпортний контракт щодо купівлі лікарських засобів від 23.12.2011.

На виконання умов контракту позивачем отримано від нерезидента товар (лікарські засоби), про що свідчать надані позивачем копії вантажно-митних декларацій, інфойсів яки долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивачем здійснено оплату за отриманий товар (лікарській засоби), про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, позивачем надано суду копії податкових накладених, видаткових накладних, які долучено матеріалів справи.

Також, позивачем надано суду копії приходних накладних, реєстри повернення раніше проданого товару із посиланням на видаткові накладні. згідно з якими такий товар було продано, що свідчать про повернення товару, копії яких також долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до перевірки лист, що первинні документи, які б свідчили про проведення позивачем господарської діяльності за період з 01.01.2010 по 31.12.2013 було вилучено головним слідчим управлінням СБ України відповідно до протоколу обшуку від 01.03.2013.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки судом встановлено, що первинні документи які б свідчили про проведення позивачем господарської діяльності за період з 01.01.2010 по 31.12.2013 було вилучено головним слідчим управлінням СБ України відповідно до протоколу обшуку від 01.03.2013, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не надання позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснені позивачем витрати.

Згідно із п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього ж Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану приданого для продажу.

Перелік виробничих витрат, що формують собівартість реалізованих товарів визначено ст. 138 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що позивачем надано копії первинних документів, які долучено до матеріалів справи, що підтверджують формування собівартості товару, які долучено до матеріалів справи (додаток №80-10).

Отже, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Податкового кодексу України - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Складові собівартості також визначені п. 138.8 та 138.9 ПК.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З огляду на викладене вбачається, що платник податків може здійснити у межах декларації з податку на прибуток відображення витрат, що складають собівартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг з одночасним відображенням доходів від таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, завищення показників витрат по собівартості товарів можливо лише з одночасним встановленням завищення доходів.

Аналогічний висновок викладено в правовому висновку ТОВ "Кафедра судових експертиз - Деюре", який міститься в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що податковим органом не заперечуються показники доходів позивача за 2012 рік, з огляду на що суд дійшов висновку, що податковий орган опосередковано погоджується із декларуванням позивачем витрат по собівартості за вказаний період.

Аналіз та перевірка даних позивачем копій документів первинного бухгалтерського обліку і звітності (видаткових накладних, вантажно-митних декларацій, документів, що підтверджують адміністративні витрати, витрати на збут і ніші витрати) свідчить про правомірність формування позивачем вказаної в податкових деклараціях суми витрат, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 10241927 грн. та, як наслідок, свідчить про необґрунтованість прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0000292202 та є підставою для його скасування.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0000292202 винесене Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда