Постанова № 38304924, 10.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 квітня 2014 року 09:56 №826/3050/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Тантьєма»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2013 №0005922201 та від 25.10.2013 №0005932201,На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі віТантьємаадено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2013 №0005922201 та від 25.10.2013 №0005932201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 04.10.2013 №1120/22-01/23389472 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0005922201 та від 25.10.2013 №0005932201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, висновки акту перевірки зроблено виключно на припущенням посадових осіб відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 04.10.2013 №1120/22-01/23389472 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 25.10.2013 №0005922201 та від 25.10.2013 №0005932201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо» за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 109 422,00 грн. у березні 2011 року.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 327 423,00 грн. у І та ІІ кварталах 2011 року.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 04.10.2013 №1120/22-01/23389472 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.10.2013 №0005922201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 327 424,00 грн. у тому числі: 327 423,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

від 25.10.2013 №0005932201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 423,00 грн., у тому числі: 109 422,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.10.2013 №1120/22-01/23389472 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» та товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо» за договором від 01.03.2011 №0103.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.03.2011 №0103, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти і сплатити на умовах договору м/прокат в асортименті.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору купівлі-продажу від 01.03.2011 №0103; виписок з банківського рахунку; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; видаткових накладних за відповідні періоди; рахунків-фактур за відповідні періоди; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди; довіреностей на отримання цінностей за відповідними рахунками-фактур; договору оренди офісних та складських приміщень; договорів оренди автомобілів; свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів; наказів про прийняття на роботу водіїв та закріплення за ними орендованих автомобілів тощо.

На підтвердження наявності ділової мети та економічної доцільності позивачем надано суду копії: договорів, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» (підрядник) та третіми особами (замовник) щодо виконання підрядником із використанням власних матеріалів робіт по виготовленню і монтажу металевих виробів; актів приймання виконаних робіт; ескізних проектів та фотографій цих робіт.

Суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи вищезазначені документи дають змогу визначити, які саме роботи були виконані, за якою ціною та між якими контрагентами.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» та товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо» вказано на акт Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.07.2011 №490/23-1/37323055, згідно якого податкова звітність з податку на прибуток товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо» до податкового органу не подавалась, а також встановлено, що у товариства відсутні власні чи орендовані складські, торгівельні чи виробничі приміщення, які товариство могло б використовувати в своїй господарській діяльності.

Слід зазначити, що акт перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.10.2013 №1120/22-01/23389472 не містить фіксації та опису порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо формування товариством з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» валових витрат у 2011 році.

Так, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства фактично зроблено з огляду на порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, проте:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо», первинні документи по господарським операціям не досліджувались;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Під час судового розгляду справи представник відповідача надав суду додаток №5 до декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Росаріо» з податку на додану вартість за березень 2011 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», з якого вбачається, що контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Росаріо» декларувало податкові зобов'язання із податку на додану вартість за березень 2011 року по взаємовідносинам із позивачем у сумі 109 422,04 грн.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, якщо припустити недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено), правові наслідки за такі порушення наступають саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» та товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що під час перевірки правильності формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість у березні 2011 року на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо», було встановлено невідповідність податкової накладної від 29.03.2011 №158 вимогам законодавства з огляду на наступне.

Так, згідно із вимогами пунктів 201.1 і 201.2 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно форми податкової накладної та Порядку її заповнення, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696, що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин податкова накладна має містити підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте податкова накладна від 29.03.2011 №158 (сума ПДВ 25 000 грн.) не містить прізвище особи, яка склала податкову накладну. Отже не має доказів, що податкову накладну підписано уповноваженою платником особою.

Невідповідність податкової накладної вимогам закону відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дає позивачеві можливості формувати податковий кредит на підставі такої накладної, а відповідно і дані податкового обліку.

Враховуючи, що під час судового розгляду адміністративної справи №826/3050/14, судом було встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість за березень 2011 року на підставі податкової накладної від 29.03.2011 №158, що була виписана товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо», наявністю в акті перевірки чіткого посилання на цю накладну і розрахунку грошового зобов'язання із податку на додану вартість, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.10.2013 №0005932201 є часткового обґрунтованим (109 422,00 грн. - 25 000,00 грн. = 84 422,00 грн.) + 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

А тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.10.2013 №0005922201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.10.2013 №0005932201 в частині визначення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 84 422,00 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 15.04.2014