Постанова № 3830412, 01.06.2009, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-5773/09/1170

Категорія статобліку - 2.11.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2009 р. м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Мирошниченка В.С.

при секретарі - Поліщук Т.С.

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Козакова О.В. (довіреність від 19.09.2008 р. № 1465)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Новоукраїнському районі про скасування рішень суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення ДПІ у Новоукраїнському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000021710/0 від 16.01.2009 р. та № 0000021710/1 від 13.02.2009 р.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що за результатами проведеної планової перевірки з питань дотримання СГД ОСОБА_1. податкового та валютного законодавства за період з 01.10.07 р. по 30.09.08 р. ДПІ у Новоукраїнському районі 15 січня 2009 року було складено акт № 3/17-10/2209721411 та постановлено податкове повідомлення-рішення № 0000021710/0 від 16.01.2009 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 44421,75 грн., з яких 29614,50 грн. - основний платіж, 14807,25 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з таким рішенням позивач подав первину та повторні скарги до ДПІ у Новоукраїнському районі та ДПА у Кіровоградській області користуючись правами, передбаченими «Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби». Обидва податкові органи відмовили йому у задоволенні скарг, і як наслідок були видані податкові повідомлення-рішення № 0000021710/1 від 12.02.2009 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000021710/2 від 22.04.2009 р.

Позивач вважає, що винесені податковими органами повідомлення-рішення є незаконними, а тому він звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідачем до суду надані письмові заперечення, які ґрунтуються на тому, що ДПІ у Новоукраїнському районі вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, які спростовуються наступним.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження ПДВ в жовтні 2007 р. на суму 1340 грн., в березні 2008 р. на суму 16120 грн., в квітні 2008 р. на суму 12154,50 грн.

В порушення пп..7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» СПД ОСОБА_1. в березні та квітні 2008 р. включено до податкового кредиту суму ПДВ - 28274,50 грн. по податкових накладних, складених підприємствами після анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Таким чином, ОСОБА_1 мав взаємовідносини із суб'єктами господарювання, які не мали законних повноважень на здійснення таких операцій так як по них анульовано свідоцтва платників податку на додану вартість, що в результаті призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві. Також додав, що угоди він здійснював з контрагентами ще в березні та квітні 2008 року, про що кожного місяця подавав звіти до податкової інспекції і жодних нарікань з боку ДПІ не було. ДПІ у Новоукраїнському районі на момент здачі щомісячних звітів не перевірялись контрагенти. Також зазначив, що з січня цього року введена в дію всеукраїнська мережа підприємств, де кожний суб'єкт господарської діяльності може перевірити чи зареєстрований його контрагент на момент вчинення угоди. Але в минулому році такої системи у Новоукраїнці не було.

При укладанні угод, контрагентами були надані завірені копії свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та свідоцтва про сплату ПДВ, а також були надані товарна накладна, податкова накладна і приходно-касова накладна. На всіх документах стояли печатки підприємства і жодних сумнівів в їх достовірності у ОСОБА_1 не виникло.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував і просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_1 є суб'єктом господарської діяльності, ідентифікаційний номер 2209721411.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст.1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Згідно п.4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державну податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявності торгових патентів.

П.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

На підставі направлень від 22.12.2008 р. № 158, від 10.01.2009 р. № 3 виданих ДПІ у Новоукраїнському районі та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання та згідно наказу начальника ДПІ у Новоукраїнському районі від 10.01.2009 р. була проведена документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1. вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 30.09.08 р.

За результатами перевірки складений акт від 15.01.2009 р. № 3/17-10/2209721411, в якому зазначено, що документальною перевіркою встановлено порушення: 1. ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. зі змінами та доповненнями та пп.а п.19.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 р. в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 1005 грн.; 2. пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 р., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29614,50 грн.; 3. За період, що перевірявся, встановлено неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, а саме не ведення розділу «Відомості про реалізацію», чим порушено пп..19.1.а п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 р.; 4. пп..7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) платником не велась книга реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (а.с.17-20).

На підставі вищевказаного акту заступником начальника ДПІ у Новоукраїнському районі було винесено податкове повідомлення - рішення від 16.01.2009 р. № 0000021710/0, яким ОСОБА_1. нараховано податкове зобов'язання за основним платежом 29614,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14807,25 грн., всього 44421,75 грн. (а.с.6).

На податкове повідомлення-рішення № 0000021710/0 від 16.01.2009 р. ОСОБА_1 подав до ДПІ у Новоукраїнському районі первинну скаргу. За результатами розгляду скарги було відмовлено в її задоволенні та винесено податкове повідомлення - рішення від 13.02.2009 р. № 0000021710/1 (а.с.7).

ОСОБА_1 подав повторну скаргу до ДПА України у Кіровоградській області. За результатами розгляду якої було відмовлено в її задоволенні та винесене податкове повідомлення - рішення від 22.04.2009 р. № 0000021710/2 (а.с.8).

В порушення пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., позивачем в березні та квітні 2008 року включено до податкового кредиту суму ПДВ - 28274,50 грн. по податкових накладних, складених підприємствами після анулювання свідоцтва платника ПДВ, в т.ч.

- ЗАТ «Моноліт» , ідент.номер 31625230, зареєстроване, як платник ПДВ 17.09.2001 р., номер свідоцтва 36336785, анульовано свідоцтво платника ПДВ 21.10.2005 р.

20 березня 2008 р. ОСОБА_1 придбав сою в ЗАТ «Моноліт» по податковій накладній та накладній, які складені товариством, скріплені печаткою та підписом. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера за № 565952, серія 01 ААААГ від 20.03.2008 р. надійшли кошти до каси ЗАТ «Моноліт» від СПД ОСОБА_1 в сумі 96720 грн.

- ПП «Біолайн», ідент.нормер 31917969, зареєстроване, як платник ПДВ 08.07.2002 р., нормер свідоцтва 30559280, анульовано свідоцтво платника ПДВ 18.11.2005 року.

24 квітня 2008 р. платник податку ОСОБА_1, придбав ячмінь в ПП «Біолайн» по податковій накладній та накладній, які складені підприємством, скріплені печаткою та підписом. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера за № 565960, серія 01 ААААГ від 24.04.2008 р. надійшли кошти до каси ПП «Біолайн» від СПД ОСОБА_1 в сумі 72927 грн. (а.с.10).

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач ОСОБА_1 діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Всі документи щодо вчинення угоди були оформлені належним чином.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Всі реквізити в податкових накладних на момент укладення угоди відповідали вимогам чинного законодавства.

Підпунктами 7.2.3 та пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, що факт придбання позивачем сої та ячменю у ЗАТ «Моноліт» та ПП «Біолайн» підтверджується оформленими за результатами здійснення господарських операцій податковими накладними, які оформлені у відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та є розрахунковими документами і одночасно підставою для віднесення, зазначених в них сум, до податкового кредиту, а також первинними бухгалтерськими документами (накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями, що засвідчують оплату товарно-матеріальних цінностей).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено факту відсутності у позивача підстав віднесення до податкового кредиту суми, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

Позивач ОСОБА_1 при укладенні угод з ПП «Моноліт» та ПП «Білан» діяв відповідно з вимогами законодавства. На момент укладення договорів він не знав і при наявності представлених йому контрагентами документів довіряв останнім, що виключає його вину в недобросовісності і фальсифікації здійснених операцій.

Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.8,10-11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст.71, 160-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.02.2009 р. № 0000021710/0, податкове повідомлення - рішення від 13.02.2009 р. № 00000217/1 та податкове повідомлення - рішення від 22.04.2009 р. № 00000217/2.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.С.Мирошниченко