Вирок № 38304028, 03.04.2014, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/79/14-к

Провадження № 1-кп/488/67/14 р.

В И Р О К

Іменем України

03.04.2014 року Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі: головуючого суддіКороткова Т.В.при секретаріСидоровій Т.А.за участю прокурора:Малюка А.В.обвинуваченого:ОСОБА_4потерпілого:ОСОБА_5представника потерпілого:ОСОБА_6

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Миколаєва, громадянин України, освіта не закінчена вища, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працює, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2013 року, близько 17:00 години в літній палатці «Львівське», розташованій біля супермаркету «АТБ» по проспекту Жовтневому, 342/5 в місті Миколаєві, знаходився потерпілий ОСОБА_5 разом із своїми знайомими - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 В цей же час до вказаної палатки під'їхав автомобіль «ВАЗ» 21011 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4, який зупинившись в безпосередній близькості від палатки, залишив двигун автомобіля увімкненим, внаслідок чого вихлопні гази стали проникати до палатки, забруднюючи повітря і створюючи незручності для потерпілого та його знайомих, у зв'язку з чим потерпілий зробив обвинуваченому зауваження, у відповідь на яке останній висловися на адресу потерпілого нецензурною лайкою, у зв'язку з чим між ними виник конфлікт, в ході якого обвинувачений, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс потерпілому удар кулаком в обличчя, від якого останній впав на землю, а обвинувачений, продовжуючи свої протиправні дії, наніс при наймі один удар ногою в область тулубу потерпілого, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді забиття головного мозку 1 ступеня, перелому костей носу, забиття м'яких тканин грудної клітини, забитої рани верхньої губи, у зв'язку з чим останній в період з 04.07.2013 року по 26.07.2013 року знаходився на стаціонарному лікуванні у нейротравмотологічному відділені Жовтневої ЦРЛ міста Миколаєва.

Допитаний в ході судового засідання обвинувачений свою провину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 125 КК України заперечив та пояснив, що 04.07.2013 року, коли він працював на таксі, у нього «закипів» автомобіль, тому він приїхав до бару, в якому його знайома працювала барменом, щоб взяти води та залити у радіатор. Під'їхавши, припаркувався на відстані 15-30 метрів від бару, вимкнув двигун та, зайшовши до палатки бару, замовив каву та попросив води. Взявши воду, знов підійшов до автомобіля та завів його, після чого до нього підійшов раніше невідомий йому потерпілий, почав погрожувати йому та його родині, вимагаючи вимкнути двигун автомобіля, згодом до потерпілого приєдналися двоє його друзів. Обвинувачений заглушив двигун, до машини підійшов офіціант та намагався заспокоїти потерпілого та свідків. Коли обвинувачений пішов до бару за кавою, туди ж повернулись потерпілий з друзями, продовжуючи на нього кричати. Обвинувачений попросив бармена викликати охорону, взяв каву та намагався вийти з палатки, але потерпілий вдарив його стільцем, при цьому розбив годинник на руці обвинуваченого, ніжкою стільця розрізав живіт. У відповідь обвинувачений штовхнув потерпілого долонею в обличчя, після чого у того з носу пішла кров. Потім один з друзів потерпілого вдарив обвинуваченого збоку, а в подальшому тримав за руки. Потерпілий з відстані приблизно двох метрів кинув в обвинуваченого стільцем, обвинувачений його штовхнув і той впав. Після цього обвинувачений нікого не штовхав та не бив, а лише відбивався, а тому не міг нікому завдавати ударів. Пізніше офіціант та бармен почали утримувати друзів потерпілого, а обвинувачений зателефонував до міліції, після чого потерпілий та його знайомі втекли. Даний конфлікт тривав біля 10 хвилин. Через 20-30 хвилин після виклику міліції обвинувачений поїхав з бару додому, щоб переодягнутися, оскільки в нього була розірвана сорочка, а потім повернувся. Телефон та ланцюжок потерпілого обвинувачений не брав, але знає, що бармен чи офіціант їх знайшли та поклали на стіл в барі.

Винність ОСОБА_4 у скоєні вищевказаного кримінального правопорушення (злочину), незважаючи на її невизнання обвинуваченим, підтверджується іншими доказами, дослідженими судом.

Так, з показань допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що 04.07.2013 року після роботи він із двома знайомими - свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішили випити пива біля супермаркету АТБ, зайшли до бару та відпочивали. Згодом під'їхала машина, зупинилася біля бару, двигун в неї постійно працював, а оскільки вітер був з боку машини, то весь дим з вихлопної труби йшов в бік його та його знайомих. Потерпілий, підійшовши до обвинуваченого, зробив йому зауваження, але останній облаяв його, використовуючи ненормативну лексику, при цьому поводив себе дуже агресивно. Побачивши, що обвинувачений знаходиться у неадекватному стані, потерпілий повернувся за стіл, але обвинувачений підійшов до нього, схопив за футболку, порвавши її та вдарив по носу, внаслідок чого потерпілий впав на землю. Коли потерпілий лежав на землі, обвинувачений завдав йому декілька ударів ногами в область тулуба. Після цього обвинувачений зі столу взяв належний потерпілому мобільний телефон та пішов до машини, про що обвинуваченому відомо зі слів його знайомих, оскільки сам він в цей час після ударів обвинуваченого погано себе почував, ледве не втрачаючи свідомість. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 активної участі у вказаних подіях не приймали, лише просили обвинуваченого повернути телефон, але він відмовився. Потерпілий сидів на стільці, тримаючись за ніс, обвинувачений знов підійшов, схопив його за золотий ланцюжок, який був у того на шиї, зірвав його, знов ударив потерпілого, внаслідок чого той знову упав, пішов до машини та поїхав. Потерпілий попросив бармена, щоб він зателефонував обвинуваченому та повідомив про необхідність повернення йому майна, той подзвонив, після чого обвинувачений повернувся та знову почав провокувати бійку. У зв'язку з цим потерпілий із вказаними свідками втрьох покинули бар і потерпілий на таксі поїхав до міліції, де подав заяву про вчинення відносно нього злочину (а.п. 60), а потім втратив свідомість та був відвезений до лікарні, де лікувався 26 днів.

Наведені показання потерпілого узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що по дорозі додому вони із потерпілим та ОСОБА_8 вирішили зайти в палатку біля АТБ. Коли там відпочивали, приїхав обвинувачений, не вимикаючи двигуна, поставив свій автомобіль на відстані приблизно 1 метра від палатки бару, взяв у бармена води, відкрив капот, почав ремонтувати автомобіль. Потерпілий попросив обвинуваченого вимкнути двигун, у відповідь обвинувачений нецензурно його облаяв, потерпілий повернувся за стіл, але потім попросив ще раз, вже підійшовши зі свідком ОСОБА_7 Весь цей час машина працювала. Обвинувачений вимкнув двигун, потерпілий зі свідком повернулися за свій стіл, до них підійшов обвинувачений та вдарив потерпілого рукою в обличчя, розбивши йому губу та ніс, внаслідок чого потерпілий впав, після чого обвинувачений 1-2 рази вдарив його ногами. Свідок намагався їх розборонити, ставши між ними, ударів нікому не наносив. Потерпілий ударів обвинуваченому не наносив та не намагався, офіціант бару - свідок ОСОБА_10 спроб припинити конфлікт не робив. Обвинувачений взяв зі столу телефон потерпілого та пішов, але незабаром повернувся та зірвав ланцюжок з шиї потерпілого, на прохання повернути ланцюжок та телефон облаяв самого ОСОБА_7, потерпілого та ОСОБА_8 та поїхав, але через деякий час, після телефонного дзвінка бармена, повернувся, та сказав, що не поверне речі потерпілого, поки йому не відшкодують шкоду, не уточнивши, про яку шкоду йде мова. Обвинувачений нічого не говорив стосовно виклику міліції, пошкоджень у нього не було. Потерпілий сам поїхав в райвідділ, щоб заявити про бійку та викрадене майно.

Аналогічні показання надав суду свідок ОСОБА_8, вказавши однак, що не пам'ятає, чи наносив обвинувачений потерпілому удари ногами, коли останній лежав на землі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка працює у вказаному барі барменом, суду повідомила, що 04.07.2013 року, коли вона була на роботі, до бару прийшов потерпілий з двома друзями, вони були нетверезі та пили пиво, за 10 хвилин знаходження у барі випили по дві кружки та пили вже по третій, коли приїхав обвинувачений, набрав води та пішов до машини. Потерпілий підійшов до обвинуваченого, щось йому сказав, при цьому у нього було зле обличчя. Потім повернувся, але згодом знов підійшов до обвинуваченого, вже з друзями. Обвинувачений зайшов до бару, замовив каву, а коли виходив, потерпілий його словесно образив брудною лайкою, обвинувачений повідомив йому, що викликана охорона. Почувши це, потерпілий взяв стілець та кинув в обвинуваченого, а обвинувачений його відштовхнув, потерпілий знову кинув стілець, після цього обвинувачений знов його штовхнув. Після цього почалася бійка, потерпілий із друзями втрьох напали на обвинуваченого. У обвинуваченого на животі була гематома, крові у нього не бачила. Конфлікт тривав десь біля 10-15 хвилин, після конфлікту, прибираючи приміщення бару, вона чи офіціант знайшли ланцюжок та телефон, належні потерпілому.

Свідок ОСОБА_10, який працював в барі офіціантом, в ході допиту повідомив суду, що в цей день працював в барі, зміна почалася з 16:00. Коли він прийшов на роботу, то потерпілий із друзями вже були у барі та пили пиво, пізніше приїхав обвинувачений, поставив автомобіль на відстані 1-2 метрів від палатки із працюючим двигуном, у зв'язку з чим потерпілий зробив йому обвинуваченому зауваження в образливій формі. Обвинувачений вимкнув двигун, взяв каву, але потім знов завів машину, тому потерпілий із друзями втрьох підійшли до нього, почалася лайка, потерпілий із друзями погрожували обвинуваченому, але свідок вмовив їх сісти за стіл. Вони повернулися, але продовжували лаятися на обвинуваченого. Обвинувачений підійшов до столу з потерпілим та його друзями, потерпілий намагався встати, але обвинувачений взяв його за плече та посадив на стілець, після чого потерпілий вдарив його стільцем в живіт та намагався вдарити ще, але обвинувачений його відштовхнув, той впав, після чого почалася штовханина, але ударів свідок не бачив, знайомі потерпілого тримали обвинуваченого за руки. На початку конфлікту тілесних ушкоджень у потерпілого не було, а після штовханини свідок помітив, що у того була кровотеча з носу, а у обвинуваченого - синець в області живота.

Обвинувачений після бійки поїхав, свідок на прохання потерпілого дзвонив обвинуваченому, щоб той повернувся, той повернувся, але більше ніхто нікого не бив, подальші події свідок не бачив. Майно, належне потерпілого знайшли на полу в барі, його ніхто звідти не виносив.

Свідок ОСОБА_9 - адміністратор бару, повідомила суду, що вона займалася своєю роботою в барі, коли під'їхав обвинувачений, якого вона знала як постійного клієнта бару, залишив машину на відстані півтора-два метри від бару (до п'яти метрів від столику потерпілого), зайшов та замовив каву, випивши її, повернувся до машини та намагався її завести або відремонтувати внаслідок чого почалася сварка між ним та потерпілим, свідок чула нецензурну лайку, проте не може сказати, хто саме лаявся. Згодом сварка припинилася. Потім була штовханина, яку намагався припинити свідок ОСОБА_10, потерпілий намагався нанести удар стільцем, але не наніс, після чого обвинувачений викликав міліцію. Ланцюжок та телефон знайшли в барі. Бачила, що у потерпілого з носа йде кров, а у обвинуваченого гематома на животі, це було після штовханини.

З висновку експерта № 311 від 15.08.2013 року (а.п. 39-40) вбачається, що у потерпілого виявлені ушкодження у вигляді забиття головного мозку 1 ступеня, перелому костей носу, забиття м'яких тканин грудної клітини, забитої рани верхньої губи, що утворилися від дій тупих предметів за механізмом удару, за ступеню тяжкості вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, при цьому експерт виключив можливість утворення вищевказаних ушкоджень в результаті падіння потерпілого з висоти власного росту. Інформація щодо отримання потерпілим вказаних ушкоджень також міститься у довідці Жовтневої ЦРЛ від 05.07.2013 року (а.п. 42).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд враховує, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є знайомими потерпілого, а свідок ОСОБА_11 - знайомою та сусідкою обвинуваченого, а тому виважено підходить до перевірки їх показань шляхом співставлення з іншими доказами дослідженими судом та відмічає, що факт отримання потерпілим внаслідок дій обвинуваченого тілесних ушкоджень не заперечувався жодним з допитаних судом учасників кримінального провадження, навіть самим обвинуваченим. При цьому потерпілий, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказували, що обвинувачений вдарив потерпілого по обличчю, а обвинувачений, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вказували, що обвинувачений штовхав потерпілого у відповідь на неправомірну поведінку останнього, при цьому обвинувачений підтвердив, що штовхав потерпілого долонею у обличчя. Окрім того, потерпілий та свідок ОСОБА_7 підтвердили, що обвинувачений, після падіння потерпілого, наніс йому декілька ударів ногами в область тулуба.

В той же час, допитані судом свідки, якщо не зважати на незначні розходження у показаннях, які не впливають на їх суть, представили суду два різних варіанта виникнення конфлікту між обвинуваченим та потерпілим. Так, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили показання потерпілого стосовно того, що конфлікт був викликаний неправомірною поведінкою обвинуваченого, який заважав їм відпочивати у барі, поставивши свій автомобіль із увімкненим двигуном таким чином і на такій відстані (до 2 метрів) від бару, що вихлопні гази йшли до палатки бару а також неадекватною реакцією обвинуваченого на правомірне зауваження потерпілого з приводу неприпустимості подібних дій, а свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10, навпаки, вважали, що конфлікт виник внаслідок того, що потерпілий неправомірно, в образливій формі, зробив обвинуваченому зауваження з приводу його машини. При цьому свідок ОСОБА_10 підтвердив показання потерпілого, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що обвинувачений, приїхавши до бару, залишив двигун автомобіля увімкненим та вимкнув лише після зауваження потерпілого, окрім того, усі допитані судом свідки, окрім ОСОБА_11, підтвердили, що обвинувачений під'їхав безпосередньо до бару (до двох метрів від палатки), що спростовує показання обвинуваченого про те, що він залишив машину на відстані не менше 15 метрів від бару.

Окрім того, на думку суду, об'єктивно - вказаним вище висновком експерта - підтверджені також показання потерпілого та свідка ОСОБА_7 стосовно того, що потерпілому, окрім удару в обличчя, також був нанесений при наймі один удар ногою в область тулубу, що призвело до забою м'яких тканин його грудної клітини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілим виник внаслідок дій обвинуваченого, який спровокував даний конфлікт тим, що, під'їхавши до бару, не вимкнув двигун свого авто, який, продовжуючи працювати, перешкоджав відпочинку потерпілого та його знайомих, а потім, після зауваження потерпілого, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, наніс йому тілесні ушкодження.

З урахуванням викладеного, суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в частині, що не підтверджується іншими доказами, також до показань обвинуваченого, вважаючи обрану останнім позицію способом захисту від обвинувачення із метою уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки вони не узгоджуються із показаннями не тільки потерпілого та його знайомих, а й інших свідків. Так, обвинувачений, стверджуючи про правомірність своєї поведінки, посилався на те, що потерпілий першим вдарив його, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді порізу животу ніжкою стільця, однак, на підтвердження вказаних показань суду не був наданий жодний доказ. Потерпілий, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 взагалі заперечили отримання обвинуваченим будь-яких тілесних ушкоджень, а свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вказали, що бачили у обвинуваченого після бійки гематому, а не поріз. Жодних документальних доказів отримання обвинуваченим тілесних ушкоджень суду не надано.

У той же час, в судовому засіданні не були встановлені обставини, які свідчать про те, що свідки чи потерпілий мають підстави оговорювати обвинуваченого, сам обвинувачений також не заявляв суду про наявність таких підстав.

Не заперечувався учасниками судового провадження та підтверджений у мотивувальній частині висновку експерта № 311 від 15.08.2013 року факт знаходження потерпілого у стані алкогольного сп'яніння (0,41 проміле - незначний вплив алкоголю), що не може, на думку суду, свідчити про наявність його вини у виникненні конфлікту.

Таким чином, суд вважає доказаною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) та кваліфікує його дії, а саме спричинення потерпілому ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я за частиною 2 статті 125 КК України.

У той же час суд зауважує, що судовий розгляд, у відповідності до статті 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, право висунення додаткового обвинувачення належить виключно прокурору, а тому суд не вважає за необхідним надавати будь-яку оцінку діям обвинуваченого по вилученню майна потерпілого, які за словами останнього, нібито мали місце.

Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що він повнолітній (а.п. 43), раніше не судимий (а.п. 45), розлучений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.п. 47), працює, але офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря-нарколога (а.п. 50,51) та лікаря-психіатра (а.п. 48, 49) не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо (а.п. 52).

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення (злочину), який відноситься до злочинів середньої тяжкості, сукупність усіх обставин, що характеризують даний злочин, який є умисним, особистість обвинуваченого, про що детально вказано вище.

Таким чином, суд доходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу у розмірі, достатньому для виправлення обвинуваченого та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому.

ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1.185,69 гривень та моральної шкоди в розмірі 10.000,00 гривень (а.п. 10-11). В якості доказів спричинення матеріальної шкоди потерпілим (цивільним позивачем) подані копії документів - фіскальних та товарних чеків (а.п. 12-15), оригінали яких досліджувалися в судовому засіданні, що підтверджують факт понесення витрат на лікування у розмірі 1.185,69 гривень. Обвинувачений заявлений позов не визнав.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала.

При вирішенні питання стосовно обґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України, суд виходить із наступного. Діями обвинуваченого дійсно спричинена потерпілому моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, які останній зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою обвинувачених. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд, у відповідності до частини 3 статті 23 ЦК України враховує характер кримінального правопорушення (злочину), вчиненого обвинуваченим, ступінь його вини, глибину душевних страждань потерпілого, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями обвинуваченого, вимоги розумності та справедливості, а також майновий стан обвинуваченого, який на даний час працює, але неофіційно, приходячи, таким чином, до висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Прокурором заявлений позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 2.254,21 гривня (а.п. 7-9). на підтвердження обґрунтованості позову судом досліджена довідка-розрахунок № 83 від 09.12.2013 року (а.п. 41). Обвинувачений заявлений позов не визнав.

Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, а якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. За таких обставин суд доходить висновку про задоволення заявленого прокурором позову.

Із документів, представлених потерпілим, а саме - копії договору № 10/07-2013 від 10.07.2013 року про надання правової договори, укладеним між ним та адвокатом ОСОБА_6 (а.п. 54-55), копій квитанцій до прибуткового касового ордеру № 10/07-13 від 10.07.2013 року на суму 800,00 гривень та № 18/03-2014 від 18.03.2014 року на суму 800,00 гривень (а.п. 57), оригінали яких досліджені в судовому засіданні, вбачається, що ним понесені ним витрати на надання йому правової допомоги адвокатом ОСОБА_6 (а.п. 53, 56) у розмірі 1.600,00 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач. В той же час, статтею 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені останнім документально підтверджені процесуальні витрати, до складу яких, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 118 КПК України, відносяться і витрати на правову допомогу. Викладене враховується судом при вирішенні питання про розподіл процесуальних витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1.105,00 (одна тисяча сто п'ять) гривень.

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 1.185,69 гривень (одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень 69 копійок) та моральну шкоду у розмірі 1.500,00 (одна тисяча п'ятсот) гривень.

Позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області (ідентифікаційний код юридичної особи 37992601, р/р 31418544700172 у ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 24060300) 2.254,21 гривні (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири гривні 21 копійки).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1.600,00 гривень витрат, понесених на надання правової допомоги.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Коротков