Ухвала суду № 38300802, 10.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3656/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року ТОВ «Екотранс» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013р. №0000512201, №0000522201 та №0000532201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.134.1 ст.134, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.3, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145, п.150.1 ст.150, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 251669 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 6182 грн., є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в позивача первинними документами.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проти позову заперечила, зазначивши, що перевіркою встановлено, що при поданні декларації з податку на прибуток за період ІІ-ІV квартали 2011 року до податкового органу позивачем задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (ряд. 01 декларації) в розмірі 20147633 грн., в тому числі дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) (ряд. 02 декларації) в розмірі 20100793 грн. Однак, ТОВ «Екотранс» було надано до податкового органу уточнюючу декларацію з податку на прибуток, згідно якої суму доходів було зменшено на суму 387120 грн., зокрема, показник доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування (ряд. 01 декларації) складав 19760513 грн. та дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) (ряд. 02 декларації) складав 19713673 грн. Також, перевіркою було встановлено завищення задекларованого підприємством показника «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за рахунок включення до складу даного показника суми вартості ТМЦ, сформованих за рахунок операцій, проведених з ТОВ «Август» реальність здійснення яких перевіркою не підтверджено, використання яких у господарській діяльності не доведено та не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами в розмірі 30910 грн. Відповідач вважає такими, що відповідають податковому законодавству зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем п.138.3 ст.138, пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок завищення амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011р. за перевіряємий період на суму 788952 грн. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, а вимоги позову безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В задоволенні позову ТОВ «Екотранс» ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області просила відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Екотранс» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 01.02.2013р. №164, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, у період з 12.02.2013р. по 26.03.2013р. службовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Екотранс» (код за ЄДРПОУ 23616583) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №1027/22-100/23616583 від 02.04.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.134.1 ст.134, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.3, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145, п.150.1 ст.150, п.6 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 251669 грн. та до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 278145 грн.;

- п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 6182 грн. (у тому числі за травень 2012 року в сумі 6182 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки 18.04.2013р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000512201, яким ТОВ «Екотранс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року у розмірі 278145 грн.;

- №0000522201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 329565,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 251669 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 77896,5 грн.);

- №0000532201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 9273 грн. (у т.ч. за основним платежем - 6182 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3091 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Екотранс» про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності порушень позивачем норм ПК України, зафіксованих актом перевірки №1027/22-100/23616583 від 02.04.2013р., а тому позов ТОВ «Екотранс» підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

В акті перевірки, серед іншого, зазначено, що перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. у сумі 3302070 грн., в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. в сумі 3757663 грн. на підставі таких документів як реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, накладні на придбання товарів (робіт, послуг), договори фінансово-господарської діяльності та додаткові угоди до них, касові книги, касові документи, банківські документи, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, інші первинні документи, журнали ордери по рахунках: 28 «Товари», 2312 «Переробка соняшника», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 372 «Рахунки з підзвітними особами», 371 «Рахунки по виданих авансах», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 644 «Податковий кредит», які перевірено суцільним порядком, встановлено завищення ТОВ «Екотранс» задекларованих показників всього у сумі 6182 грн.

Збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ (травень 2012 року) відповідач обґрунтував завищенням товариством суми податкового кредиту на 6182 грн. за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та березень 2012 року, що була сплачена позивачем у складі вартості придбаних товарів на користь ТОВ «Август». Такі висновки податковий орган обґрунтовував наявністю актів: від 22.08.2013р. №359/22-200/31388431 про неможливість проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Август» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Транс Гарант Сервіс» за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р.; від 05.11.2012р. №333/22-200/31388431 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Август» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами постачальниками та покупцями за період вересень, листопад 2010 року, січень-березень, червень-вересень 2011 року, березень 2012 року; від 24.11.2011р. №79/15-2/33726510 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «ТІСОНА» (контрагент ТОВ «Август») щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 року; від 13.02.2012р. №26/15-2/33726510 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «ТІСОНА» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у листопаді-грудні 2011 року; від 11.06.2012р. №335/3/22-30-25291429 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «МЕДА МЕДЖИК» (контрагент ТОВ «Август») щодо підтвердження господарських відносин за лютий, березень 2012 року, відповідно до яких ТОВ «Август» не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Екотранс» згідно наданих до перевірки документів. Зазначено, що правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Екотранс» (Покупець) та ТОВ «Август» (Постачальник) укладено договори №11-17/43 від 09.12.2010р. та №А-7 від 21.02.2012р., за умовами яких Постачальник зобов'язується здійснити поставку продукції (підшипники, манжети, техпластина, паротит, ремні, транспортерну стрічку, цепи промислові), а Покупець - прийняти та оплатити продукцію.

Суми ПДВ по операціях з вказаним контрагентом віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. За умовами договорів поставка товару здійснювалася на умовах самовивозу працівниками ТОВ «Екотранс» на автотранспорті, що перебуває у власності підприємства або орендоване ним.

В акті перевірки, в обґрунтування висновків щодо не підтвердження позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Август», відповідач посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт транспортування придбаних у ТОВ «Август» товарів. При цьому, відповідач посилається на Закон України «Про автомобільний транспорт» та Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, які регулюють питання організації роботи автотранспорту як в галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення податкового кредиту. Дані нормативні акти визначають права та обов'язки власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні його автомобільним транспортом.

З матеріалів справи вбачається, що крім договорів, накладних, податкових накладних і платіжних доручень, що досліджувались в ході перевірки, товариство, на підставі п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України, 04.04.2013р. надало відповідачу копії прибуткових ордерів, витяг з журналу реєстрації довіреностей, акти на підтвердження використання придбаних у ТОВ «Август» товарів, подорожні листи (№005944 за жовтень 2011 року, №005951 за листопад 2011 року, №005953 за грудень 2011 року та №005968 за березень 2012 року), які відповідач, в силу п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, мав врахувати під час розгляду питання щодо прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Август». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Використані же відповідачем документи не є актами перевірки чи довідками про результати проведення зустрічної звірки, тому не могли бути визнані носіями податкової інформації.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Екотранс» по взаємовідносинах з ТОВ «Август» у перевіряємий період, оскільки податковий кредит підтверджений належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів та їх виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Август», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Як наслідок, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про безпідставність зменшення відповідачем суми податкового кредиту позивача і, відповідно, про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0000532201 від 18.04.2013р., а також відсутність в діях позивача порушень п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України щодо завищення товариством витрат на 30910 грн. (ІІІ квартал 2011 року - 5 720 грн., IV квартал 2011 року - 2245 грн., І квартал 2012 року - 22945 грн.) по взаємовідносинах з ТОВ «Август».

Поряд з цим, як зазначено в акті перевірки, в порушення п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України, товариство не включило до складу доходів від операційної діяльності вартість (без ПДВ) двох автомобілів, що ТОВ «Екотранс» безоплатно передало Міській станції швидкої медичної допомоги, що призвело до заниження доходу від операційної діяльності за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 387420 грн. Апелянт порушення платника податків мотивував тим, що автомобілі товариством були передані Міській станції швидкої медичної допомоги на підставі видаткових накладних №60 від 16.11.2011р., №75 від 29.12.2011р. та актів приймання-передачі транспортного засобу б/н від 16.11.2011р. та б/н від 29.12.2011р., а тому, на думку податкового органу, доходи від реалізації товару шляхом безоплатної передачі також підлягають оподаткуванню. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобілі були придбані платником податків на прохання їх кінцевого отримувача - Міської станції швидкої медичної допомоги, що підтверджується відповідними листами, на підставі договорів №10/10 від 11.10.2011р. та №10/12 від 22.11.2011р., укладених ТОВ «Екотранс» з Іноземним підприємством «АІС-Миколаїв», як постачальником автотранспорту.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Екотранс» безоплатно передав транспортні засоби Міській станції швидкої медичної допомоги на підставі належним чином оформлених первинних документів, що не заперечується апелянтом.

Згідно п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України доходом від операційної діяльності є дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Відповідно до п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України операції з безоплатного надання товарів визнаються продажем (реалізацією товарів).

У п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України міститься застереження про те, що особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України до інших доходів (не зазначених у пункті 135.4) відносяться вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податків у звітному періоді, при цьому, згідно з п.137.10 ст.137 ПК України, безоплатно отримані товари вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів, якщо не передбачено інше.

В результаті безоплатної передачі товару у платника податків, що передає товар, виникає дохід від операційної діяльності у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менш ніж сума компенсації, отриманої в будь-якій формі.

Підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначає, що доходом визначається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку під доходом розуміється збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, результатом господарських операцій позивача з реалізації Міській станції швидкої медичної допомоги автомобілів, враховуючи безоплатність цієї реалізації, є збільшення суми доходів саме отримувача товарів, а не ТОВ «Екотранс», оскільки дохід від операційної діяльності передбачає отримання компенсації, яку платник податків не отримував, що не заперечується ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва.

У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що заниження ТОВ «Екотранс» об'єкта оподаткування на суму 387120 грн. є правомірним, а тому зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 278145 грн. і збільшення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 108975 грн. є незаконним.

Також, в акті перевірки зазначено про завищення позивачем амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011р. за перевіряємий період на суму 788952 грн. (ІІІ квартал 2011р.- 131492 грн., IV квартал 2011р. - 131492 грн., І квартал 2012р. - 131492 грн., ІІ квартал 2011р. - 131492 грн., ІІІ квартал 2012р.- 131492 грн., IV квартал 2012р. - 131492 грн.), що являється порушенням п.138.3 ст.138, п.6 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до п.6 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п.145.1 ст.145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу (1 квітня 2011 року) застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу. До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року. Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результатів такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосування прямолінійного методу протягом трьох років.

Відповідно до наявної в матеріалах справи аналітичної таблиці загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку товариства станом на 1 квітня 2011 року становить 2040636 грн., загальна вартість усіх груп основних засобів за даними податкового обліку товариства станом на 1 квітня 2011 року становить 462732 грн. Таким чином, сума 1577904 грн. (тимчасова податкова різниця) мала амортизуватися протягом трьох років (12 податкових періодів), тому, на думку колегії суддів, позивач правомірно включив до витрат у періоді з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. (6 податкових періодів) суму 788952 грн. Більше того, акт перевірки в цій частині не містить висновків про визначені ДПІ суми загальної вартості (за даними бухгалтерського обліку та за даними податкового обліку).

Відповідно до п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими твердження позивача, що зазначення про те, що амортизація тимчасової різниці не пов'язана з господарською діяльністю підприємства є припущеннями контролюючого органу, так як будь-яких доказів щодо даного факту ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва не наведено та в акті перевірки не відображено. Оскільки твердження відповідача суперечать пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, колегія суддів, також, вважає протиправним висновок відповідача про завищення позивачем витрат на суму 788952 грн.

Відповідно до п.146.12 ст.146 ПК України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

На думку апелянта, витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів у розмірі 123423 грн. є такими, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що дозволені для включення до складу витрат на початок 2012 року, чим було порушено п.146.12. ст.146 ПК України. Апелянт не заперечує щодо тих обставин, які були встановлені судом, зокрема, що сукупна балансова вартість основних фондів станом на 01.01.2012р. складала 1170581 грн.; дозволена сума перевищення витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів у розмірі 10% складає 1170758 грн.; у Додатку АМ податкової декларації на прибуток підприємства за 2012 рік зазначена балансова вартість основних засобів на початок звітного податкового періоду у розмірі 12891009 грн.

Відповідно до ст.86 ПК України факти порушення платником податків податкового законодавства відображаються в Актах перевірки, на підставі яких, враховуючи заперечення платника податків (за їх наявності) виноситься податкове повідомлення-рішення. Обставини, висновки та обґрунтування не зазначені в акті перевірки не мають законних підстав враховуватися при винесенні податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає, що твердження ДПІ, які були надані під час розгляду справи в суді першої інстанції, про те, що має місце завищення балансової вартості основних засобів на 1183428 грн. (і відповідно має дорівнювати 11707581 грн.) в акті необґрунтоване та є безпідставним.

Слід зазначити, що в декларації вказана сума, що враховується до складу витрат звітного (податкового) періоду - 1032746 грн. За умови врахування балансової вартості основних засобів у сумі зазначеною ДПІ (11707581 грн.), то сума витрат звітного періоду, згідно з декларацією 1032746 грн., не перевищує 10% дозволених для внесення до складу витрат (1170758,10 грн.).

Відповідно до п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 ПК України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні такого об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.

На думку апелянта, ТОВ «Екотранс» було завищено амортизаційні витрати в період І-ІІІ квартали 2011 року розрахунково на суму 36927 грн. нарахованої амортизації загальновиробничих основних засобів в період простою заводу, що порушено п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 ПК України. В акті перевірки №1027/22-100/23616583 від 02.04.2013р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на те, що відповідно до наказів про затвердження актів простою заводу, з 01.07.2011р. по 21.09.2011р. ТОВ «Екотранс» не здійснювало діяльність з надання послуг по переробці насіння соняшнику, тому неправомірно нарахувало за цей період амортизацію.

Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта. При цьому, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з рішенням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області від 22.03.2011р. №01-03187-06 з 04.04.2011р. ТОВ «Екотранс» призупинило свою діяльність по наданню послуг з переробки насіння соняшнику. Протягом періоду зупинення роботи підприємства з надання послуг переробки насіння соняшнику ТОВ «Екотранс» нараховувалися амортизаційні витрати на суму 36927 грн.

Апелянтом не враховано, що п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 ПК України передбачено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта і призупиняється на період його виводу з експлуатації. Об'єкт ТОВ «Екотранс» є цілісним майновим комплексом, що складається з окремих об'єктів, що надають окремі послуги: заводу по переробці насіння соняшнику та виготовлення рослинної олії; лабораторії; складів для зберігання сировини, виготовленої продукції та продуктів переробки. Протягом періоду простою лабораторія продовжувала функціонувати та надавала відповідні послуги третім особам на комерційній основі, що підтверджується: договором №134 від 30.06.2013р. з ПрАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», актом здачі приймання робіт (надання послуг) №37 від 04.07.2011р., договором №64/Тр від 04.07.2011р. з ПрАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», актом здачі приймання робіт (надання послуг) №41 від 08.07.2011р., договором №144 від 12.07.2011р. з ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод», актом здачі приймання робіт (надання послуг) № 40 від 31.07.2011р.

Дана обставина, на думку колегії суддів, підтверджує факт правомірного нарахування амортизації загальновиробничих основних засобів у розмірі 36927 грн. в період простою безпосередньо заводу.

Більше того, в матеріалах справи відсутнє обґрунтування суми нарахування амортизаційних витрат у розмірі 36927 грн., яка, як зазначено в акті перевірки, визначена розрахунковим методом.

Оскільки в акті не зазначено, яким чином була визначена сума 36927 грн. (не вказано, за якими саме об'єктами позивач безпідставно, на думку позивача, нарахував амортизацію), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність висновків податкового органу щодо наявності в діях позивача порушень п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 ПК України.

Що ж до завищення ТОВ «Екотранс» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (2012 рік) на суму 69536 грн., то висновки відповідача в цій частині акту є похідними від висновків про завищення витрат, тому з підстав, що викладені вище, визнаються судом необґрунтованими.

На підставі викладеного вище, колегія суддів знаходить обґрунтованими висновки Миколаївського окружного адміністративного суду про незаконність податкових повідомлень-рішень №0000512201 та №0000522201 від 18.04.2013р. та, у зв'язку з цим, наявність підстав для їх скасування.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.