Постанова № 38300234, 01.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ 810/1576/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОІНВЕСТ КАПІТАЛ»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним і скасування податкового

повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОІНВЕСТ КАПІТАЛ з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2013 № 0004152220.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта камеральної перевірки, в якому встановлено порушення позивачем Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342, оскільки встановлено наявність арифметично-методологічних помилок, що призвело до заниження обчисленої до сплати в бюджет суми податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2013 року в сумі 34995,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство є платником податку на додану вартість на загальних умовах, тому рядок 25 декларації з податку на додану вартість відображає суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового періоду та (рядок 18 і рядок 21). Підприємством було самостійно нараховано та здійснено відповідні відрахування до Державного бюджету України по сплаті податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2013 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Таким чином, позивачем правильно зазначено у податкових деклараціях суми податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2013 і сплачено до державного бюджету згідно даних рядку 25 декларації.

Як зазначає позивач у позові, з 01.03.2013 прийнято нову форму декларації з податку на додану вартість, що призвело до того, що в програмі 1С «Бухгалтерія» утворилась програмна помилка при передачі звітності засобами зв'язку, проблема пов'язана з відображенням неповної декларації з податку на додану вартість, а саме при зашифровці в xml-формат рядок 25.1 не завантажується і перевірити це неможливо, оскільки, паперовий примірник відображається вірно. При цьому, той факт, що у податкових деклараціях, що надійшли до податкового органу не було заповнено рядок 25.1 не призвів до ненадходження до бюджету сум податку на додану вартість.

Отже, на думку позивача, до підприємства безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки підприємством повністю сплачено податкові зобов'язання.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі позивача.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що перевіркою декларації з податку на додану варітьсь за вересень 2013 і додатків до неї виявлено арифметично-методологічні помилки, а також встановлено порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Також, відповідач у запереченнях просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника податкового органу.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи зазначеної статті розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, позивачем подавались до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року, в яких у рядках 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та: (рядок 18 - рядок 21)" зазначались суми: за червень 2013 року - 7247,00 грн., за липень 2013 року - 8111,00 грн., за серпень 2013 року - 6417,00 грн., за вересень 2013 року - 7482,00 грн., за жовтень 2013 року - 5806,00 грн.

Посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 28.11.2013 № 232/22-20/35313616.

Як вбачається з Акта у пункті 2 зазначено, що перевіркою показників декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 від 20.05.2013 № 9029379567 і додатків до неї виявлено арифметично-методологічні помилки.

У розділі «Висновки» Акта перевірки податковий орган зазначив, що дані камеральної перевірки свідчать: ТОВ «ПРОІНВЕСТ КАПІТАЛ» порушено п. 1-3 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342, що призвело до заниження обчисленої до сплати в бюджет суми податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість на загальну суму 34995,00 грн., в т.ч. за податкові періоди: червень 2013 року в сумі 7247,00 грн., липень 2013 року в сумі 8043,00 грн., серпень 2013 року в сумі 6417,00 грн., вересень 2013 року в сумі 7482,00 грн., жовтень 2013 року в сумі 5806,00 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, та відповідальність платника передбачену пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

На підставі даного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2013 № 0004152220, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43744,00 грн., з них 34995,00 грн. за основним платежем і 8749,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Київській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.02.2014 № 418/10/10-36-10-01-04/1086 скаргу позивача залишено без розгляду.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (який діяв до 13.11.2013) декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Згідно з пунктом 2 Розділу III Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до підпункту 4.6.3 пункту 4.6 Розділу III Глави V Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Рядок 20.1 у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 не заповнюється.

Згідно з підпунктом 4.6.8 пункту 4.6 пункту 4.6 Розділу III Глави V Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та: сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110; частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140; спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121 - 0123; частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140; залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Як вбачається із поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2013 року, у рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та: (рядок 18 - рядок 21)", зазначено - за червень 2013 року - 7247,00 грн., за липень 2013 року - 8043,00 грн., за серпень 2013 року - 6417,00 грн., за вересень 2013 року - 7482,00 грн., за жовтень 2013 року - 5806,00 грн.

При цьому, позивач надав суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень про сплату податкових зобов'язання з податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2013 року: від 30.07.2013 № 1569, від 30.08.2013 № 1593, від 27.09.2013 № 1614, від 30.10.2013 № 1638, від 28.11.2013 № 1661.

Таким чином, позивачем сплачено суми податкових зобов'язань, які самостійно визначені підприємством у податкових деклараціях, тому твердження відповідача про заниження обчисленої до сплати суми податку на додану вартість в бюджет по податковим деклараціям з податку на додану вартість на загальну суму 34995,00 грн. є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу, що чинне податкове законодавство не містить визначення поняття «арифметично-методологічна» помилка. У свою чергу, відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2014 не надано суду відомостей, а також їх документального підтвердження у чому саме виявились арифметично-методологічні помилки при перевірці показників декларацій з податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2013 року, а також чи призвели такі помилки до заниження обчисленої до сплати в бюджет суми податку на додану вартість. Адже, у запереченнях на позов відповідач навів ті самі обставини і доводи, які викладені в Акті перевірки від 28.11.2013 № 232/22-20/35313616.

Крім того, в Акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якої, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Проте, даною статтею Податкового кодексу України не передбачена відповідальність за порушення пункту 1-3 розділу ІV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Отже, як встановлено судом, податковим органом безпідставно нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2013 року, тому санкції на підставі пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено необґрунтовано.

Враховуючи викладене і з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, що спростовують твердження позивача, а також відображені в податкових деклараціях дані обліку відносно нарахованих до сплати в Державний бюджет України сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.12.2013 № 0004152220.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОІНВЕСТ КАПІТАЛ» судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.