Постанова № 38298216, 07.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа№ 911/3939/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.04.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 05.11.2013 року

у справі № 911/3939/13 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації «Київоблгаз»

про стягнення 1727615,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 05.11.2013 року по справі № 911/3939/13 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про стягнення 1727615,06 грн. - задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 946269,55 грн. 3% річних, 430093,52 грн. інфляційних втрат, 171675,25 грн. пені та 31960,77 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05.11.2013 року, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 05.11.2013 року по справі № 911/3939/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 50000,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені у сумі 50000,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 р. у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 05.11.2013 року у справі № 911/3939/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року в зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Лобаня О.І. на лікарняному, у справі № 911/3939/13 склад колегії суддів змінено: головуючий суддя - Авдеєв П.В., судді: Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Авдеєва П.В., суддів: Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. справу № 911/3939/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.02.2014 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року у зв'язку із виходом судді Лобаня О.І. з лікарняного, по справі № 911/3939/13 склад колегії суддів змінено: головуючий суддя - Лобань О.І., судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.

У судових засіданнях 05.02.2014 року, 12.03.2014 року та 07.04.2014 року представники скаржника надали суду свої пояснення по справі в яких, апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі з доводами зазначеними в ній та просили оскаржуване рішення господарського суду Київської області скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 50000,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо стягнення пені у сумі 50000,00 грн.

Представник ПАТ «Київоблгаз» у судовому засіданні 05.02.2014 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача так як, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною. При цьому, представник відповідача просив апеляційний господарський суд припинити провадження у даній справі на підставі підпункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору. Зазначивши про те, що між сторонами у даній справі 28.01.2014 року було укладено додаткову угоду № 5 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 року №14/2217/11 в якій сторони змінили порядок та умови проведення розрахунків.

Однак, в судове засідання 07.04.2014 року представник ПАТ «Київоблгаз» не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника скаржника що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ПАТ «Київоблгаз» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників відповідача у судовому засіданні 07.04.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення у справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, та за клопотанням позивача строк розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України вже продовжувався.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

30.09.2011 року між НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Київоблгаз» (покупець) було укладено договір № 14/2217/11 на купівлю-продаж природного газу. Відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»), для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами) та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2011 по серпень 2012, що були погоджені сторонами, позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 227854583,56 грн., а відтак належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості природного газу виконував неналежним чином. Так, відповідно до банківської виписки, наданої ПАТ «Державний ощадний банк України», відповідач сплачував за газ несвоєчасно та не в повному обсязі, остаточно ж за газ поставлений за період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року розрахувався лише 31.12.2012 року.

Так, у жовтні 2013 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПАТ «Київоблгаз» про стягнення з відповідача 544857,76 грн. втрат від інфляції, 222517,26 грн. пені, та 960240,04 грн. 3% річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням останнім своїх грошових зобов'язань за договором № 14/2217/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року.

В свою чергу, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80% у зв'язку зі значною збитковістю господарської діяльності підприємства.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 05.11.2013 року по справі № 911/3939/13 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Київоблгаз» про стягнення 1727615,06 грн. - задоволено частково. Стягнуто відповідача на користь позивача 946269,55 грн. 3% річних, 430093,52 грн. інфляційних втрат, 171675,25 грн. пені та 31960,77 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості природного газу виконував неналежним чином сплативши за газ несвоєчасно та не в повному обсязі, остаточно ж за газ поставлений за період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року розрахувався лише 31.12.2012 року.

Відповідно до п.п 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у позивача виникло право нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором.

Так, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем та перевіреним місцевим господарським судом, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з господарським судом Київської області про те, що останній складений з порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем невірно визначено періоди нарахування, а саме включено до періоду нарахування день фактичної оплати, тоді як в день оплати сума заборгованості, на яку нараховується санкція, повинна зменшуватись на суму оплати. Перевіривши розрахунок, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що задоволенню підлягає лише вимога про стягнення 946269,55 грн. 3% річних.

Крім того, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, позивачем не враховано, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникає з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникає з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (аналогічна правова позиція викладена в листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Так, як вірно вказав місцевий господарський суд, здійснюючи розрахунок інфляційних втрат за січень 2012 року, позивач не вірно визначив період нарахування, а саме з 16.01.2012 року по 15.02.2012 року та з 16.02.2012 року по 15.03.2012 року. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інфляційні втрати за вказані періоди є безпідставним, оскільки борг за зобов'язаннями січня виник у відповідача з 15.02.2012 року та існував до 13.03.2012 року, що виключає можливість нарахування втрат від інфляції у січні 2012 року з підстав відсутності боргових зобов'язань у цей період.

Отже, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з перерахунком суду першої інстанції та вважає, що задоволенню підлягає лише вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 430093,52 грн.

Щодо нарахованої позивачем пені, судова колегія апеляційного господарського суду також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пеня розрахована не вірно. Так, здійснивши перевірку розрахованої пені, судова колегія вважає, що розмір пені за вказані позивачем періоди становить 221675,25 грн. При цьому, місцевий господарський суд правомірно зменшив пеню на 50000 грн. та стягнув з відповідача на користь позивача 171675,25 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, зменшуючи пеню на 50000 грн. судом першої інстанції вірно враховано, що господарська діяльність товариства - відповідача по справі є збитковою. Крім того, перед відповідачем по іншим договорам на постачання природного газу мають підприємства значний обсяг боргів. Також судом враховано, що основна заборгованість вже була погашена відповідачем у досудовому порядку. Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом при зменшенні пені було вірно враховано майновий стан сторін і оцінено співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, тобто, враховував інтереси обох сторін. Місцевий господарський суд при вирішенні питання про зменшення неустойки зменшив її не на 80%, як просив відповідач, а лише на 50000 грн. Тобто судом було дотримано баланс інтересів сторін та ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Таким чином судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача 171675,25 грн. пені.

Щодо поданого відповідачем клопотання про припинення провадження у даній справі на підставі підпункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору, судова колегія апеляційного господарського суду вважає що останнє заявлене задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Так, відповідач подаючи клопотання про припинення провадження у даній справі посилається на те, що по даній справі відсутній предмет спору, оскільки між сторонами 28.01.2014 року було укладено додаткову угоду № 5 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 року №14/2217/11 в якій вони (сторони) змінили порядок та умови проведення розрахунків. Так сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ за договором здійснюється до 31.01.2014 року. Відповідач вказує на те, що ПАТ «Київоблгаз» повністю розрахувався за отриманий природній газ 31.12.2012 року, а отже, жодним чином не порушив умови договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та доданої до клопотання копії вказаної додаткової угоди № 5 від 28.01.2014 року, остання була укладена між сторонами після прийняття рішення у даній справі та була відсутня в матеріалах справи під час прийняття судом рішення. Місцевий господарський суд приймаючи рішення у даній справі виходив з тих доказів що містилися в матеріалах справи та на час прийняття рішення господарським судом було вірно встановлено порушення відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений газ, та правомірно стягнуто з відповідача три відсотки річних, інфляційні втрати та пеню за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором. А отже, у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі слід відмовити.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 05.11.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 05.11.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про припинення провадження у справі № 911/3939/13 на підставі підпункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору - відмовити.

2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 05.11.2013 року у справі № 911/3939/13 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Київської області від 05.11.2013 року у справі № 911/3939/13 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 911/3939/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 14.04.2014 року