Ухвала суду № 38298032, 17.04.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.04.2014 Справа № 920/2078/13

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянувши заяву Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції № 459-3 від 03.04.2014року про розстрочення виконання судового рішення у справі № 920/2078/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер М", м. Київ, до відповідача - державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія", с. Перехрестівка, Роменський район, Сумська область, про стягнення 224 126 грн. 33 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача - Алфімов В.В. (довіреність від 18.12.2013року);

Від відповідача - не з'явився ;

Від ДВС - Черноус К.К. (довіреність б/н б/д);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.02.2014року у справі № 920/2078/13 позов задоволено частково, стягнуто з державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер М" 204 172 грн. 24 коп. заборгованості за товар, 7739 грн. 49 коп. пені, 12 185 грн. 91 коп. 20 % річних, 4481 грн. 95 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.

18.02.2014року на виконання судового рішення у справі № 920/2078/13 видано відповідний наказ.

08.04.2014року до суду надійшла заява Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції про розстрочення виконання судового рішення у справі № 920/2078/13 на 12 місяців.

Позивач подав заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення, в якому просить суд відмовити у задоволенні відповідної заяви за її необґрунтованістю. Позивач зазначає, що відсутність у відповідача коштів, не являється обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Кредиторська заборгованість позивача станом на 01.04.2014року складає 547 522 грн. і розстрочка виконання судового рішення у справі № 920/2078/13 спричинить для останнього тяжкі наслідки.

Відповідач у судове засідання не з'явився, матеріалів в обґрунтування своєї позиції по справі не подав.

Відповідач подав заяву № 133 від 15.04.2014року, в якій просить суд відкласти розгляд справи № 920/2078/13 у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання його уповноваженого представника через перебуванням у відпустці.

Згідно зі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач не подав належних доказів неможливості явки у судове засідання його уповноваженого представника, суд відмовляє у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи № 133 від 15.04.2014року за її необґрунтованістю.

В обґрунтування поданої заяви державний виконавець посилається на те, що постановою від 05.03.2014року ВП № 42346723 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Сумської області від 03.02.2014року у справі № 920/2078/13 на підставі виданого господарським судом 18.02.2014року наказу. 20.03.2014року державним виконавцем отримано від боржника заяву про розстрочення виконання судового рішення з посиланням на тяжке матеріальне становище, наявну заборгованість по виплаті заробітної плати та відсутність фінансування з боку держави. Зокрема, станом на 17.03.2014року згідно зі звітом з праці за січень-лютий 2014 року за відповідачем рахується заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 337 500 грн.; заборгованість по оплаті податків та зборів (пенсійний фонд, прибутковий податок з громадян) становить 344 792 грн.; для проведення весняно-польових робіт відповідачем придбано паливно-мастильні матеріали, за які ДП "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" не розрахувалося, кредиторська заборгованість складає 184 384 грн. Маючи значні борги та через відсутність продажів виготовлених підприємством товарів у достатньому для розрахунків обсязі, ДП "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" не має змоги погасити суму заборгованості перед позивачем.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» постановив: «При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)».

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо

В даному випадку, посилання відповідача на важкий фінансовий стан, відсутність грошових коштів, не є винятковими обставинами в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок власної господарської діяльності боржника, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішення суду.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами за поставлений товар є договір поставки № 3 від 20.03.2013року та накладні, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Посилаючись на тяжке матеріальне становище, відсутність грошових коштів, боржник не зазначає яким чином та за рахунок чого відповідна заборгованість буде погашена при умові розстрочки виконання судового рішення на 12 місяців; останнім не подано доказів відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

У зв'язку з викладеним, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається заявник в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, тому у задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції № 459-3 від 03.04.2014року про розстрочення виконання судового рішення у справі № 920/2078/13 суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції № 459-3 від 03.04.2014року про розстрочення виконання судового рішення у справі № 920/2078/13 - відмовити.

Суддя Є.А. Жерьобкіна