Постанова № 38290871, 15.04.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа № 910/19069/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Аверянова Я.Д.

відповідача - Коваленко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Фармстандарт-Біолік", м. Харків (вх. №611Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.14 року у справі №910/19069/13

за позовом Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ

до ПАТ "Фармстандарт-Біолік", м. Харків

про стягнення 57 582,72 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

02 жовтня 2013 року позивач, Міністерство охорони здоров'я України, звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (відповідача) штрафних санкцій у розмірі 57582,72 гривень, у тому числі, 34754,54 гривень суми нарахованої пені, 20617,24 гривень штрафу та 2210,94 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №80Т/248/21-24, укладеного між сторонами 07 вересня 2012 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1720,50 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року матеріали справи №910/19069/13 було направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області, в порядку статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2014 року по справі №910/19069/13 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ "Фармстандарт-Біолік" на користь Міністерства охорони здоров'я України 34757,54 грн. пені, 20617,24 грн. штрафу, 2210,94 грн. суми 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування всіх істотних обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права при його прийнятті.

Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2014 року по справі №910/19069/13 та прийняти нове, яким позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України задовольнити частково, а саме: стягнути з ПАТ "Фармстандарт-Біолік" на користь Міністерства охорони здоров'я України пеню в розмірі 296,72 грн. В решті позовних вимог відмовити.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, підстави вважати відповідача таким, що порушив умови Договору в зв'язку з не поставкою товару в строк до 30.11.2012 р. відсутні, оскільки за домовленістю сторін істотні умови Договору щодо порядку розрахунків та строку поставки були змінені, а сторони ще до підписання додаткової угоди фактично підтвердили такі зміни своїми конклюдентними діями.

Так, попередня оплата МОЗ України за лікарські засоби була зарахована на поточний рахунок ПАТ "Фармстандарт-Біолік" 27.12.2012 р. на підставі рахунку від 13.12.2013 р.

Тому, апелянт вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 296,72 грн.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 04 травня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (позивачем, довірителем) та державним українським об'єднанням "Політехмед" (повіреним) було укладено договір-доручення №39/21-24. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками (а.с.16-18).

Відповідно до умов вказаного договору-доручення, повірений зобов'язався виконувати певні дії від імені довірителя, а саме, приймати товар, що централізовано закуповується довірителем у постачальника, здійснювати відповідні дії для належного приймання, зберігання та доставки товару до закладів охорони здоров'я, а також здійснювати контроль за виконанням договорів про закупівлю, укладених довірителем з постачальниками за певною бюджетною програмою.

07 вересня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (позивачем) та публічним акціонерним товариством "Фармстандарт-Біолік" (відповідачем) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №80Т/248/21-24. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов спірного договору, постачальник (відповідач) зобов'язався у 2012 році поставити різні фармацевтичні препарати (надалі - товар), зазначені у специфікації (додаток №1 до договору), а замовник (позивач), в свою чергу, зобов'язався оплатити відповідний товар. Товар постачається уповноваженому підприємству замовника, а саме, державному українському об'єднанню "Політехмед", з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я (п.1.1 договору).

На виконання пунктів 1.1 та 3.1 спірного договору, сторонами було підписано специфікацію (додаток №1) на суму 296722,00 гривень (а.с. 27). Вказану специфікацію було підписано повноважними представниками з обох сторін, та скріплено печатками.

Згідно із п. 5.1 спірного договору, постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару на умовах поставки DDP-Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) у відповідності до узгодженого графіку поставки.

На виконання пункту 5.1 спірного договору, сторонами було узгоджено графік поставки, відповідно до умов якого, відповідач повинен був поставити товар на суму 296722,00 гривень у листопаді 2012 року (а.с.28). Вказаний графік було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п. 4.3 спірного договору, замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1404 від 09 жовтня 2006 року, у термін 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Пунктом 5.4 спірного договору передбачено, що приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною постачальника, яка підписується матеріально-відповідальною особою постачальника та уповноваженим підприємством, на ту кількість товару, яка відповідає умовам договору.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, листом №5026/10/105 від 24 грудня 2012 року (а.с. 37), відповідач визнав свою відповідальність щодо виконання спірних договірних зобов'язань та гарантував оплату всіх штрафних санкцій в повному обсязі.

27 грудня 2012 року позивачем було виконано договірне зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі, однак відповідач здійснив поставку товару 28 березня 2013 року, що підтверджується видатковою накладною №130167 від тієї ж дати (а.с.29-30). Вказану видаткову накладну було підписано з обох сторін.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомив позивача про неможливість виконати умови спірного договору щодо вчасної поставки товару, гарантуючи повернення коштів за недопоставлену кількість товару, з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій. Даний факт підтверджується листом №1198/10 від 27 березня 2013 року (а.с.31).

У зв'язку із порушенням умов спірного договору щодо строків поставки товару, та з метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію (вих.№01-47/129) від 05 квітня 2013 року на адресу відповідача (а.с.34-35), в якій посилаюсь на прострочення відповідачем поставки товару на 118 календарних днів, просив перерахувати на його розрахунковий рахунок відповідні штрафні санкції.

У відповідь на вищевказану претензію, відповідач надіслав на адресу позивача лист (вих. №1955/05) від 30 квітня 2013 року (а.с. 32-33), в якому зазначив про зміну істотних умов договору щодо строків поставки товару шляхом здійснення попередньої оплати позивачем, посилаючись на п. 4.3 договору, а тому відмовився від сплати суми штрафних санкцій, вважаючи її нарахування безпідставним, що і стало причиною звернення позивача з позовом по даній справі про стягнення 57582,72 гривень штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, в пункті 5.1. договору сторони передбачили обов'язок постачальника-відповідача поставити товар у відповідності до узгодженого графіку поставки, який є додатком №2 до основного договору (а.с.28). У відповідному графіку встановлено строк поставки - листопад 2012 року.

Сторонами не вносились зміни в пункт 5.1. договору та у графік поставки, який є додатком №2 до цього договору, а тому останнім днем поставки, згідно з умовами договору, є 30 листопада 2012 року.

Проте, відповідач здійснив поставку товару 28 березня 2013 року, що підтверджується матеріалами справи, з порушенням цього строку, а саме на 118 календарних днів.

Судова колегія апеляційного суду вважає, що посилання апелянта на те, що здійснивши попередню оплату згідно Постанови КМУ №1404 від 09.10.2006 р. сторони своїми діями фактично змінили умови договору і відповідно до змінених умов Договору, останнім днем поставки лікарських засобів є 27.03.2013 р., є безпідставним.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, згідно з пунктом 4.3. договору, замовнику надано право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09 жовтня 2006 року, у термін 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником. Постачальник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу товару) про використання коштів за призначенням.

У вказаному пункті договору не зазначено про надання права постачальнику (відповідачу) здійснити поставку товару через 90 днів після попередньої оплати за межами строку, який встановлено узгодженим сторонами графіком, а передбачено право замовника здійснити попередню оплату за 90 днів до повної оплати поставленого товару та обов'язок постачальника протягом 90 днів після попередньої оплати підтвердити використання її за призначенням.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчинюється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів змін до укладеного сторонами договору відповідачем не надано.

Враховуючи, що сторонами не укладалось угод щодо внесення змін до пункту 5.1. договору та графіку поставки, а згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що відповідач був зобов'язаний поставити товар до 30 листопада 2012 року, проте в порушення вказаного обов'язку поставив товар 28 березня 2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом чи договором за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати відповідачем штрафних санкцій в добровільному порядку, суд першої інстанції правомірно визнав заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій нормативно та документально обґрунтованою.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 34754,54 гривень пені та 20617,24 гривень штрафу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що згідно вимог ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми пені, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 2210,94 гривень суми 3% річних, суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується посилань відповідача стосовно того, що державне українське об'єднання "Політехмед" не має належних повноважень щодо представництва інтересів Міністерства охорони здоров'я України, судом першої інстанції встановлено, що 04 травня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (позивачем, довірителем) та державним українським об'єднанням "Політехмед" (повіреним) було укладено договір-доручення №39/21-24. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками (а.с. 16-18).

Відповідно до умов вказаного договору-доручення, повірений зобов'язався виконувати певні дії від імені довірителя, а саме, приймати товар, що централізовано закуповуються довірителем у постачальника, здійснювати відповідні дії для належного приймання, зберігання та доставки товару до закладів охорони здоров'я, а також здійснювати контроль за виконанням договорів про закупівлю, укладених довірителем з постачальниками за певною бюджетною програмою. Крім того, пунктом 1.1.4. договору-доручення передбачено, що участь у претензійній та позовній роботі за договорами про закупівлю покладено на державне українське об'єднання "Політехмед".

Відповідно до п. 2.1.6 договору-доручення, повірений зобов'язується забезпечити контроль за виконанням постачальниками договірних зобов'язань, та участь у претензійній та позовній роботі у разі невиконання або неналежного виконання постачальниками умов договору про закупівлю.

Відповідно до умов договору-доручення, державне українське об'єднання "Політехмед" здійснює від імені довірителя (Міністерства охорони здоров'я України) претензійно-позовну роботу за договорами про закупівлю з усіх питань, що пов'язані з укладенням, виконанням та/або припиненням дії цих договорів, з усіма правами, наданими стороні по справі процесуальним законодавством України.

Ст. 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Ст.ст. 1003, 1004, 1005 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.

Ст. 1007 Цивільного кодексу України визначено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Ст.ст. 244, 246 Цивільного кодексу України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ст. 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За змістом ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Статтею 238 Цивільного кодексу України визначені правочини, які може вчиняти представник: 1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. 2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. 3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом".

Державне українське об'єднання "Політехмед" здійснює претензійно-позовну роботу по договорам про закупівлю, а тому виступає в суді у якості представника Міністерства охорони здоров'я України.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав, що позивачем по справі виступає Міністерство охорони здоров'я України, а державне українське об'єднання "Політехмед" виступає як повноважний представник позивача.

Враховуючи викладене, суд інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання Відповідача про припинення провадження по справі, згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 30.01.14 року у справі №910/19069/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 238, 244, 246, 526, 530, 546, 548, 530, 611, 612, 625, 629, 651, 654, 692, 712, 1000, 1003, 1004, 1005, 1007 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 30.01.14 року у справі №910/19069/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 16.04.2014 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.