Ухвала суду № 38290846, 02.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р.Справа № 818/107/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2014р. по справі № 818/107/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєр моторс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

13.01.2014 року ТОВ "Спільне підприємство "Емпаєр моторс" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 25 грудня 2013 року № 0001712203 та № 0001702203.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 19.02.2014 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес Фонд».

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спільне підприємство "Емпаєр моторс" з питань дотримання вимог податкового по фінансово-господарських операціях з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес Фонд» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки 11 грудня 2013 року складений акт № 2049/2203/33525749/216, яким встановлено порушення позивачем п.п.138.8.5 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 74223 грн., та завищено податок на прибуток в сумі 40510 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 25 грудня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001702203 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 48553 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001712203 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток в розмірі 30659 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес Фонд».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки податкового органу про нікчемність договору добровільного страхування майна №0902/01-320, вчинення операцій без мети настання правових наслідків, які обумовлені ними, з метою надання податкової вигоди позивачу, про ґрунтуються на відомостях акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 445/2250/30303336 від 19 липня 2013 р.

Судовим розглядом встановлено, що 02 вересня 2011 року між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес Фонд» укладено договір добровільного страхування майна №0902/01-320, згідно якого ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес Фонд» зобов'язана за обумовлену плату при настанні передбаченої договором страхової події відшкодувати ТОВ "Спільне підприємство "Емпаєр моторс" завдані внаслідок цієї події збитки в межах визначеної договором страхування страхової суми.

У виконання умов зазначеного договору позивач перерахував ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес Фонд» страховий платіж в сумі 750000 грн. без ПДВ згідно платіжних доручень від 02.09.2011 року № 428 в сумі 300000 грн.; від 10.11.2011 року №575 в сумі 150000 грн.; від 10.05.2012 року №267 в сумі 300000 грн.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до положень Податкового кодексу України, сформував суму податку на прибуток.

Із акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу ґрунтуються на твердженні про вчинення позивачем та його контрагентом нікчемного правочину.

При цьому слід вказати, що порушення вимог податкового законодавства при вчиненні вказаного правочину податковий орган пов'язує з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента,

Так, викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на висновках іншого податкового органу про нікчемність правочинів, укладених за участі контрагента позивача, а саме на підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 445/2250/30303336 від 19 липня 2013 р., де викладені висновки про здійснення ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес Фонд» діяльності, яка не відповідає меті та напрямкам страхової діяльності.

Однак, колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкових зобов'язань у зв'язку з порушенням його контрагентами законодавства є неприпустимим.

Також слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки, у якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить обґрунтувань посиланням податкового органу, викладеним у апеляційній скарзі, на вчинення позивачем нікчемного правочинув, за наслідками якого позивач позбавлений права формування податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на прибуток від провадження господарської діяльності та суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 25 грудня 2013 року № 0001712203 та № 0001702203 такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2014р. по справі № 818/107/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.