Вирок № 38290515, 16.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/564/14-к 16.04.2014 16.04.2014 16.04.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11кп/784/233/14р. Головуючий 1-ї інстанції Миронова О.В.

Категорія: ч. 2 cт. 307 КК України Суддя апеляційної інстанції Дзюба Ф.С.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 року апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Дзюби Ф.С. Кваші С.В. Чебанової- Губарєвої Н.В.

за участю секретаря - Богданова Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 12013120030000135 за апеляцією прокурора Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Митрофанова М. на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.02.2014р., яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, не судимого,

- засуджено за ч. 2 ст. 307 із застосуванням ст. 69 КК України - до 3-х років обмеження волі без конфіскації належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 309 із застосуванням ст. 69 КК України - до 2-х років обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 317 із застосуванням ст. 69 КК України - до 2-х років обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання менш суворого більш суворим, остаточно призначено до відбуття покарання у виді 3-х років обмеження волі без конфіскації належного обвинуваченому майна.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області 1468,32 грн. за проведення експертиз.

Учасники судового провадження

прокурор - Могила С.М.

обвинувачений - ОСОБА_5

захисник - ОСОБА_6

розпорядник - Овчаренко М.М.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляції прокурор Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Митрофанов М. просить вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.02.2014, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, в частині призначення йому покарання - скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Постановити свій вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним та призначити:

за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у вигляді 6 років позбавлення волі із конфіскації усього належного йому майна;

за ч. 2 ст. 309 КК України покарання у вигляді 2 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 317 КК України покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, остаточне покарання ОСОБА_5, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити у вигляді 6 років позбавлення волі із конфіскацією усього належного йому майна.

В запереченнях на апеляцію прокурора адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок міськрайонного суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, так як вважає, що судом прийнято законне та обґрунтоване рішення, а підстави для скасування рішення, викладені апелянтом є необ'єктивними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.02.2014р. ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 317 КК України та на підставі ст. 70 КК України призначено покарання у виді 3-х років обмеження волі без конфіскації належного йому майна.

Узагальнені доводи апеляції.

Не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, апелянт вважає, що вирок підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання особі засудженого внаслідок м'якості та неправильного застосування кримінального закону - ст. 69 КК України.

Посилається на те, що обставини, визнані судом пом'якшуючими вину обвинуваченого та на яких ґрунтується застосування ст. 69 КК України, спростовуються зібраними доказами по справі.

Так, сприяння розкриттю злочину не мало місця оскільки правдиві свідчення обвинувачений став давати лише під тиском зібраних доказів. Відсутність судимості, на яку послався суд при призначенні покарання жодним чином не впливає на суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Також судом не взято до уваги що один епізод збуту наркотичних засобів був вчинений за місцем навчання обвинуваченого, тобто в приміщенні Вознесенського коледжу Миколаївського аграрного університету, студентом якого він являється, чим підвищив суспільну небезпеку вчиненого, оскільки особи, яким ОСОБА_5 збув наркотичний засіб є студентами молодого віку.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, 30.09.2013 приблизно о 14:00 годині, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, знаходячись в Вознесенському коледжі Миколаївського аграрного університету, який розташований за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Леніна, буд. 100, ОСОБА_5 незаконно збув ОСОБА_9 за 20 гривень речовину рослинного походження з явними ознаками коноплі, яка згідно висновку експерта №182 від 04.10.2013, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 1,716 г.

28.11.2013, приблизно о 15:38 годині, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, знаходячись по вул. Кооперативній в місті Вознесенську Миколаївської області, повторно незаконно збув ОСОБА_10 за 1500 гривень речовину рослинного походження з явними ознаками коноплі, яка згідно висновку експерта №211 від 29.11.2013 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 24,01 г.

Також, 10.12.2013 приблизно о 14.00 годині, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, знаходячись по вул. Кооперативній в м. Вознесенську Миколаївської області, повторно незаконно збув ОСОБА_10 за 2500 гривень речовину рослинного походження з явними ознаками коноплі, яка згідно висновку експерта № 217 від 11.12.2013 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 30,8 г.

Крім того, ОСОБА_5 в грудні 2013 року у невстановлений досудовим слідством час та місці, у невстановленої досудовим слідством особи, незаконно придбав особливо-небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який переніс до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, з метою подальшого використання в особистих потребах шляхом куріння.

Вказаний незаконно придбаний наркотичний засіб канабіс, ОСОБА_5 в пакунку з полімерного матеріалу поклав під ліжко в кімнаті, яка розташована в квартирі, де він проживає, за адресою: АДРЕСА_1

10 грудня 2013 року, при проведенні обшуку на підставі ухвали слідчого судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04.12.2013, в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, за місцем постійного проживання ОСОБА_5, незаконно придбаний ним особливо-небезпечний наркотичний засіб - канабіс вага якого, згідно висновку експерта №216 від 11.12.2013 року, в перерахунку на висушену речовину, складає 48,0 г., вилучено працівниками міліції.

Також, 10 грудня 2013 року, в денний час, точний час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - екстракту канабісу, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, повторно незаконно збув ОСОБА_12 особливо-небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу. Частину особливо-небезпечного наркотичного засобу - екстракту канабісу, ОСОБА_12, вжив разом з ОСОБА_5, шляхом куріння за місцем проживання останнього, за допомогою заздалегідь приготовленого пристрою, а частину особливо-небезпечного наркотичного засобу - екстракту канабісу, вага якого згідно висновку експертизи №218 від 11.12.2013 в перерахунку на висушену речовину склала 0,039 грам, було вилучено працівниками міліції в ході обшуку.

Крім того, 10.12.2013, в денну пору доби, більш точний час досудовим слідством встановити не вдалось, ОСОБА_5, надав ОСОБА_12 приміщення, за місцем свого проживання, у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для вживання особливо небезпечного наркотичного засобу обіг якого заборонено - канабісу. Після чого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_12, за допомогою заздалегідь приготовленого пристрою, шляхом куріння, вжили особливо небезпечний наркотичний засіб обіг якого заборонено - канабіс.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, прокурора в підтримку доводів апеляції, обвинуваченого та захисника, які заперечували щодо її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, провівши часткове додаткове дослідження характеризуючих обвинуваченого матеріалів та

перевіривши доводи апеляції, суд находить її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено за обставин, викладених у вироку суду, підтверджується сукупністю доказів, які досліджені судом і апелянтом не заперечуються, як і не заперечується кваліфікація дій засудженого за ст. ст. 307 ч.2, 309 ч.2 та 317 ч.1 КК України.

Що стосується покарання призначеного судом з застосуванням ст. 69 КК України, то суд належним чином обґрунтував своє рішення, пославшись на те, що він враховує декілька обставин, що пом'якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і не суперечать вимогам ст. 69 КК України.

Під час судового засідання в судових дебатах прокурор також вважав за можливе призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор заперечуючи обґрунтованість призначення покарання з застосуванням ст. 69 КК України, знову пропонує призначити покарання за ст. 317 ч.1 КК України нижче нижчої межі санкції цієї статті у вигляді 2-х років позбавлення волі, хоча нижча межа статті визначену у 3 роки позбавлення волі.

Також апелянт належним чином не обґрунтував свої доводи у чому полягає неправильність рішення суду в частині не призначення додаткової міри покарання у вигляді конфіскації майна, а послався на судову практику Верховного Суду України, яка регулює інші випадки при застосуванні додаткової міри покарання, а саме незастосування конфіскації майна, яка передбачена в санкції статті як обов'язкова, але злочин скоєний не з корисливих мотивів.

Тому, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Разом з тим, з урахуванням характеру та ступені тяжкості вчинених злочинів суд вважає, що покарання призначене обвинуваченому судом першої інстанції з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді обмеження волі, не є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Тому, з урахуванням невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, вирок в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляцію прокурора Миколаївської прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері задовольнити частково.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 лютого 2014 року відносно ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасувати.

Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 за ст. 307 ч.2 КК України покарання у виді 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.

- за ст. 309 ч.2 КК України покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі;

- за ст. 317 ч.1 КК України до покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_5, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити у вигляді 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду Миколаївської області може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його оголошення.

Дзюба Ф.С. Чебанова-Губарєва Н.В. Кваша С.В.