Ухвала суду № 38290100, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 року

справа № 811/3258/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Гайворонської об’єднаної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі №811/3258/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Відродження” до Гайворонської об’єднаної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Відродження” звернулось до суду з позовом до Гайворонської об’єднаної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 01.06.2013 року №0000251500, №0000261500 та №0000271500.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.06.2013 року №0000251500, №0000261500 та №0000271500.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ „Відродження” зареєстроване як юридична особа Голованівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 09.10.2001 року, знаходилось на податковому обліку в Голованівському відділенні Гайворонської МДПІ та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість.

Гайворонською ОДПІ (Голованівське відділення) Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ „Відродження” з питань достовірності декларування податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „Дельтамир” за період за період квітень 2010 року, з ТОВ „Інвест-Південь” за період травень 2010 року, з ПП „Зелм Агропро” за період червень 2010 року, з ТОВ „Укрвторметагро” за період серпень, вересень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15.05.2013 року №16/22-00/31501553, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пп.14.1.202, п.14.1.203 ст.14, п. 198.3 ст. 198, п.193.1 ст.193, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.201.4, п.201.5, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за квітень 2010 року на 471854,00 грн., травень 2010 року на 92811,00 грн., червень 2010 року на 1127500,00 грн., серпень 2010 року на 238140,00 грн., вересень 2010 року на 1700910,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.06.2013 року №0000251500, яким ТОВ „Відродження” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 312988,00 грн. у тому числі 78247,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, №0000261500 яким ТОВ „Відродження” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 2159618,00 грн. основного платежу та 539904,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000271500 яким ТОВ „Відродження” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 686755,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26.09.2013 року №11991/6/9999/0-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 01.06.2013 року №0000251500, №0000261500 та №0000271500, а скарги позивача – без задоволення.

Як вбачається з акта перевірки та прийнятих на підставі нього податкових повідомлень-рішень, господарські операції позивача з ТОВ „Дельтамир” за період квітень 2010 року при прийнятті рішення щодо застосування до ТОВ „Відродження” податкових зобов’язань та штрафних санкцій не враховувались у зв’язку із сплином граничних строків застосування грошових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій до платників податків встановлених ст.102 та ст.114 Податкового Кодексу України.

З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 15.05.2013 року №16/22-00/31501553 по взаємовідносинах ТОВ „Відродження” з контрагентами-постачальниками ТОВ „Інвест-Південь” за період травень 2010 року, з ПП „Зелм Агропро” за період червень 2010 року та з ТОВ „Укрвторметагро” за період серпень, вересень 2010 року.

Судом встановлено, що період за який відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ та зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ вже неодноразово перевірявся податковим органом.

06.01.2011 року податковим органом складено довідку про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Відродження” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період червень, липень 2010 року відповідно до якої порушень не встановлено.

05.10.2011 року податковим органом складено акт №72/23-70/31501553 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Відродження” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2010 року по 30.06.2011 року, в якому посадовими особами податкового зроблено висновки про порушення ТОВ „Відродження” п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 92812,00 грн., у тому числі за травень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ “Інвест-Південь”.

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року №0000352300 яким ТОВ „Відродження” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 92812,00 грн. за основним платежем та 23203,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось, а суми визначені ним, стягнуті в порядку встановленому чинним законодавством.

В акті перевірки від 15.05.2013 року №16/22-00/31501553 відповідач повторно дійшов висновку про порушення ТОВ „Відродження” Податкового кодексу України та безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ „Інвест-Південь” за травень 2010 року в розмірі 92811,00 грн.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Судом встановлено, що між ТОВ „Відродження” (покупець) та ПП „Зелм Агропро” (продавець) укладено договори купівлі-продажу №65 від 25.06.2010 року та №43 від 30.04.2010 року, відповідно до яких ПП „Зелм Агропро” поставило позивачу товар (соняшник та соняшникову олію). На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та банківські виписки на підтвердження оплати за поставлений товар.

Між ТОВ „Укрвторметагро” (продавець) та ТОВ „Відродження” укладено договори купівлі-продажу №78 від 05.08.2010 року та №80/1 від 01.09.2010 року, відповідно до яких продавець зобов’язується поставити у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (соняшник). На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки та платіжні доручення, копія якої знаходяться в матеріалах справи.

Між ТОВ „КЛК” (орендодавець) та ТОВ „Відродження” (орендар) укладено договори оренди майна №1/1 від 01.01.2010 року та №16 від 01.07.2010 року, відповідно до яких ТОВ „Відродження” орендувало територію, будівлі та технічне обладнання розташоване за адресою: Україна, Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40. На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано акти приймання-передачі та банківські виписки.

Між ТОВ „Торговий дім „МЗМК” (продавець) та ТОВ „Відродження” (покупець) укладено договори №04/04/27 від 27.04.2004 року та №02/08/28 від 28.08.2002 року, відповідно до яких ТОВ „Відродження” придбало металоконструкції комплекту резервуару РВС-700 м3 та РВС-400 м3 для зберігання соняшникової олії та продуктів з питомою вагою до 1 г/см2.. На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано видаткові накладні та акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ТОВ „Відродження” мало всі необхідні технічні можливості для переробки соняшника та зберігання соняшникової олії.

Фактичне оприбуткування придбаного соняшника та соняшникової олії підтверджується картками рахунку №631 та карткою номенклатури.

В результаті переробки придбаного соняшника позивач отримав соняшникову олію та макуху, що підтверджується накладними на вироблення соняшника та макухи, картками номенклатури, виробничо-технічними звітами, актами внутрішнього пересування олійного насіння, реєстрами передачі макухи з виробництва на склад, а також, накладними на передачу готової продукції з маслоцеху на склад.

В подальшому отримані в результаті переробки товарно-матеріальні цінності були реалізовані позивачем іншим контрагентам, що підтверджується договорами поставки, рахунками-фактур, довіреностями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, контрактами, картками рахунку №361, інвойсами, митною декларацією та замовленнями.

Також, на підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано копії податкових декларацій з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи, а також дані бухгалтерського обліку, який ведеться позивачем), встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов’язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов’язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”, ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового органу, як одну із підстав нікчемності укладених договорів, на те, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій перебували у стані ліквідації з огляду на наступне.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товарів; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим Податковим кодексом України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що зазначені договори були укладені з метою настання реальних правових наслідків та були фактично виконані сторонами.

З огляду на викладене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гайворонської об’єднаної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі №811/3258/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров