Постанова № 38290035, 20.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2014 рокусправа № 0870/10679/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі № 0870/10679/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний» до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнати незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000041501 від 19.10.2012 на загальну суму 4476528,35грн.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з висновками відповідача щодо встановлених порушень та прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки основним видом діяльності позивача є сільськогосподарське товарне виробництво, тому він правомірно використовує спеціальний режим оподаткування, крім того, рішення, яке ґрунтується на розрахунках, зроблених методами, які не затверджені відповідними законами; користуючись пільгою з ПДВ, позивач правомірно перерахував позитивну різницю з ПДВ за спеціальною декларацією на спеціальний рахунок, а висновок відповідача, суперечить вимогам п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України; щодо передачі матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг, то такий договір визнаний недійсним в судовому порядку, а тому будь-яких зобов'язань позивач не має, тощо.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, у її задоволенні просив відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Вільний» перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість.

Відповідачем в період з 03.09.2012р. по 28.09.2012р. була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012., за результатами якої складено акт від 05.10.2012 №192/2202/31467717.

Перевіркою встановлені порушення:

п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.203.2 ст.203, п.209.1, п.209.2, п.209.6, п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 174 137,00грн., що призвело до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання.

До такого висновку перевіряючи прийшли оскільки позивачем було неправомірно віднесено податку на додану вартість від операцій з продажу продукції, яка була вирощена на земельних ділянках, договори оренди яких не відповідають умовам діючого законодавства, не включено до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму ПДВ від повернення матеріальних активів, які у попередньому звітному періоді були отримані згідно з договором про фінансовий лізинг, не включено до податкового зобов'язання сум ПДВ від посівів, що загинули; а також неправомірне перерахування позитивної різниці з ПДВ за спеціальною декларацією на спеціальний рахунок.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000041501 від 19.10.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 2 174 137,00грн та згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, відповідно до п.123.1, п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України, нараховано фінансові санкції у розмірі 2 302 391,35грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з доводами відповідача щодо виявлених порушень.

Колегія суду не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Стосовно встановленого порушення щодо заниження податкового зобов'язання по загальним деклараціям відповідних звітних періодів внаслідок неправомірного віднесення податку на додану вартість від операцій з продажу продукції, яка були вирощена на земельних ділянках, договори оренди яких не відповідають вимогам діючого законодавства, до спеціальної декларації з податку на додану вартість, що призвело до використання пільги всупереч умовам її надання.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що договори оренди земельних ділянок не були зареєстровані.

Так в ході перевірки, згідно документів, які було надано до перевірки, отриманої інформації з відділу Держкомзему у Приморському районі Запорізької області та податкової звітності, яка надавалася підприємством до Приморської МДПІ у звітних періодах, встановлено, що ТОВ «Вільний» у перевіряємому періоді мало земельні ділянки загальною площею:

- 2011р. - всього 5773.0200 га., у т.ч.: рілля - 4618.9800 га., сіножаття - 282.5400 та., пасовища - 871.5000 га.

- 2012р. - всього 5831.8200 га., у т.ч.: рілля - 4631.9200 га., сіножаття - 328.4000 та., пасовища - 871.5000 га.

Позивач підтвердив дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва (про що свідчить статистичний звіт у тому числі), з урахуванням незареєстрованих договорів..

Відповідач не спростовує саме використання позивачем земельної ділянки саме в таких площах, але зазначає, що відсоток площ земельних ділянок, по договорам оренди які пройшли державну реєстрацію, складає значно менше, ніж встановлений критерій щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно з підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином застосування негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового.

Отже відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до пункту 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь, надана платнику податку у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди.

Отже, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою.

При цьому зазначеною нормою не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

За таких обставин відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, заниження позивачем податкових зобов'язань по загальній декларації за листопад 2011 року в сумі 415 280,57грн. внаслідок не включення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму ПДВ від повернення матеріальних активів, які у попередньому звітному періоді були отриманні згідно з договором про фінансовий лізинг.

Відповідно матеріалам справи, між ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м. Київ (лізингодавець) та ТОВ "Вільний" (лізингоодержувач) укладено договір №Р150 від 10.06.2008 р. (договір та його копія до перевірки не надано).

У перевіряємому періоді на балансі підприємства позивача (рах. 10), відповідно до вимог ПСБО 14 «Оренда», обліковувалася орендована сільськогосподарська техніка, яка була отримана від ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна».

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 станом на 01.01.2011 року (початок перевіряємого періоду) та на 30.06.2012 року (кінець перевіряємого періоду) у ТОВ «Вільний» рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" у сумі 2531952,41 грн.

Згідно акту № 1 приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 10.11.2011 року, (місце укладання с. Інзівка, Приморського району), ТОВ «Вільний» в особі генерального директора Димова Івана Федоровича згідно наказу № 27/95/10 виданого 27.10.2011р. Господарським судом Запорізької області, добровільно, виконуючи судове рішення, передав, а ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» в особі Гришко Олександра Миколайовича, який діє на підставі довіреності № 427/25-10 від 25.10.2011 року, прийняв сільськогосподарську техніку.

Підприємством відповідно до рахунку 10 «Основні засоби» знято з обліку у вересні 2011 року основні засоби на суму 3125000,00грн., у т.ч. на рахунок 97 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» - 2947916,78грн., на рахунок 13 «Знос основних засобів» - 177083,22грн. Дана операція відображена бухгалтерськими проводками - КтЮДт 97, Кт97Дт79, Кт79 Дт44).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. вищевказаний договір лізингу визнано недійсним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсний є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача, щодо безпідставним посилання суду першої інстанції та відповідача у тому числі на норму пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України що повернення предмету лізингу є постачанням товару, оскільки таке повернення відбувається згідно договору про фінансовий лізинг. Проте договір визнано недійсним, а тому відсутній договір фінансового лізингу і майно передавалось не на виконання умов такого договору, оскільки діючого договору не існувало, а таким чино відсутній об'єкт оподаткування відповідно до вимог пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПК України.

Стосовно порушення пов'язане з не включенням до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість від посівів, що загинули.

Так в ході перевірки, згідно наданих первинних документів, встановлено, що на підприємстві було створено комісію у складі генерального директора ТОВ «Вільний» Димова І.Ф., головного агронома Какуши В.І., керуючого Біберова Ф.Ф., механізатора Сулакова М.І., якою проведено обстеження посівів озимої пшениці на площі 50.0000га. Після обстеження, комісією встановлено, що посіви озимої пшениці на всій обстеженій площі загинули (акт від 13.04.2012 року).

Після висновку комісії, посіви озимої пшениці на площі 50.0000га було списано, а дана площа булла використана під посів соняшника.

Відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.189.1 ст. 189, п. 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України.

Так відповідач здійснив розрахунок ПДВ, на яку підприємство повинно збільшити податкові зобов'язання у квітні 2012 року, складає 4833,98грн. (673257,29 х 3,59%) х 20%.

З яких: згідно даних статистичної звітності відсоток загинувши посівів в складі загальної посівної площі озимої пшениці складає 3,59%; складова собівартість посівів озимої пшениці по яким було сформовано податковий кредит складає 673257,29грн. та відсоток ДПВ.

Проте відповідач не зазначив, відповідно до яких методичних рекомендацій було здійснено розрахунок.

На даний час відсутня методика визначення податкових зобов'язань за непрямим методом.

Відповідно до п.189.1 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отже, навіть при визначенні суми податкового зобов'язання з ПДВ за допомогою непрямих методів слід визначати у комплексі з іншими податками і зборами, оскільки заниження податкового зобов'язання з ПДВ переважно свідчить про заниження податкового зобов'язання з інших податків і зборів.

Проте, відповідно до п. 8 Підрозділу 10. Інші перехідні положення ПК України, Положення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо донарахування податкових зобов'язань платнику податку контролюючим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не застосовується.

Щодо встановленого відповідачем порушення п. 203.2 ст. 203, п. 209.2 ст. 209 ПК України, у перевіряємому періоді позивачем було перераховано зі спеціального рахунку грошові кошти за придбані товарно-матеріальні цінності у розмірі поставки, включаючи ПДВ, а залишок рахунку складає 446,97грн.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 р. V ПКУ передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 та п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 р. N 11 (далі - Порядок N 11), сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПКУ для перерахування суми ПДВ до державного бюджету.

Сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПКУ, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Тобто, пунктом 209.2 ст. 209 р. V ПКУ та п. 3 Порядку N 11 встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки. А саме, такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Враховуючи викладене, спрямування коштів сільськогосподарськими товаровиробниками з окремого рахунку на придбання ТМЦ які задіяні у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг, вважається цільовим використанням акумульованих коштів, за умови, що розрахунки з постачальниками в частині відшкодування сум ПДВ, сплачених (нарахованих) на вартість виробничих факторів, проведені в повному розмірі, а іншого відповідачем встановлено не було.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково ухвалено рішення при відмову у задоволенні позову.

Таким чином колегія суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі № 0870/10679/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області №0000041501 від 19 жовтня 2012року.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник