Ухвала суду № 38290006, 16.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2014 рокусправа № 6-а/326/6/13

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Сколишев О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Приморської міської ради на ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 10 вересня 2013 року у справі №6-а/326/6/2013 за заявою Приморської міської ради Запорізької області про визнання виконавчого листа №2-а-1/2012 таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Приморська міська рада звернулась до суду з заявою, в якій просила визнати виконавчий лист №2-а-1/2012, датований 25.01.2013 року, виданий Приморським районним судом 18.07.2013 року про стягнення з Приморської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в розмірі 18731,09 грн., який знаходиться на виконанні в Управлінні державної казначейської служби України у Приморському районі Запорізької області таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що вказаний лист виданий помилково.

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 10 вересня 2013 року у задоволенні заяви відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі Приморська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що у справі №2-а-1/2012 у виконавчих листах зазначено один і той же стягував - ОСОБА_1, один і той же божник - Приморська міська рада Запорізької області, та одна і таж вимога - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 18731,09 грн., таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування положень ч.1 ст. 258 КАС України через наявність двох відповідачів у справі.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Постановою Приморського районного суду Запорізької області від 25 січня 2012 року у справі №2-а-1/2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року, адміністративний позов прокурора Приморського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Скасовано розпорядження Приморського міського голови №31/1 від 28.03.2011 року про звільнення головного спеціаліста, інспектора з благоустрою ОСОБА_1 з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату. Зобов'язано Приморського міського голову Шаповала Г.М. поновити ОСОБА_1 на роботі головного спеціаліста, інспектора з благоустрою у Приморській міській раді. Стягнуто з Приморської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 18731 грн. 09 коп.

Судом встановлено, що 21.01.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу виконавчого листа у справі № 2-а-1/2012, який нею отримано 24.01.2013 року.

Відповідно до змісту виконавчого листа у справі № 2-а-1/2012, виданого 24.01.2013 року боржником зазначено Приморську міську раду Запорізької області, стягувачем - ОСОБА_1, зобов'язано скасувати розпорядження Приморського міського голови №31/1 від 28.03.2011 року про звільнення головного спеціаліста, інспектора з благоустрою ОСОБА_1 з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату. Зобов'язано Приморського міського голову Шаповала Г.М. поновити ОСОБА_1 на роботі головного спеціаліста, інспектора з благоустрою у Приморській міській раді. Стягнути з Приморської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 18731 грн. 09 коп.

За вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Соломенною К.В., що підтверджується відповідною постановою ВП № 36323604 від 05.02.2013 року.

03.07.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу оригіналу виконавчого листа у справі № 2-а-1/2012 в частині „стягнення з Приморської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі 18731,09 грн." для направлення його разом з іншими документами до Державної казначейської служби України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2013 року ОСОБА_1 отримала оригінал виконавчого листа в частині стягнення грошової суми у справі №2-а-1/2012.

Відповідно до змісту виконавчого листа у справі № 2-а-1/2012, виданого 18.07.2013 р. боржником зазначено Приморську міську раду Запорізької області, стягувачем - ОСОБА_1, зобов'язано стягнути з Приморської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 18731,09 грн.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що у справі № 2-а-1/2012 було два відповідача, а саме - Приморська міська рада Запорізької області та Приморський міський голова, а тому, відповідно до приписів ч.1 ст. 258 КАС України та ч.2 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження", суд правомірно видав два оригінали виконавчих листів, вказавши при цьому, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 18 Закону України „Про виконавче провадження" у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває у кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягував, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до пункту 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації № 68 від 27.06.2006 р., для виконання судового рішення в цивільній чи адміністративній справі, що набрало законної сили або допущено до негайного виконання, стягувачу за його письмовою заявою видається виконавчий лист. Якщо на підставі постановленого рішення належить передати майно, що є в кількох місцях, або якщо рішення постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним листом. У справах за позовами органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси, виконавчі листи видаються за заявами таких органів чи осіб або осіб, в інтересах яких заявлено позов.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить, що повторна видача оригіналу виконавчого документу неможлива.

Допускається видача за одним і тим самим рішенням двох виконавчих листів, але із зазначенням яку частину рішення слід виконувати по окремому виконавчому листі, при цьому виконавчі листи не дублюють рішення суду.

Пунктом 4 частини 1 статті 18 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення.

Як вбачається з виконавчого листа, виданого 24.01.2013 року, в ньому повністю зазначена резолютивна частина постанови Приморського районного суду Запорізької області від 25 січня 2012 року, у тому числі і щодо стягнення з приморської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у сумі 18731,09 грн.

На виконання рішення суду по зазначеному виконавчому листу у повному обсязі уже відкрито виконавче провадження.

В той же час, у виконавчому листі, виданому 18.07.2013 року, допущено до виконання рішення, але частково - знову щодо стягнення з Приморської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у сумі 18731,09 грн.

Разом з тим, як в першому, так і в другому виконавчому листі зазначено лише одного боржника - Приморську міську раду Запорізької області та одного стягувача - ОСОБА_1, що свідчить про безпідставну повторну видачу виконавчого листа щодо виконання рішення суду у тій його частині, по якій уже видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Відомостей щодо закриття виконавчого провадження у цій частині вимог до суду не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Приморським районним судом Запорізької області всупереч вимог чинного законодавства було повторно видано виконавчий лист відносно одних і тих же позивача і відповідача.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової ухвали про задоволення заяви Приморської міської ради Запорізької області.

Керуючись п.6 ч.1 ст.199, п.4 ч.2 ст. 204, ст. 205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приморської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 10 вересня 2013 року у справі №6-а/326/6/2013 - скасувати.

Заяву Приморської міської ради Запорізької області про визнання виконавчого листа № 2-а-1/2012 таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий лист № 2-а-1/2012, виданий Приморським районним судом Запорізької області 18 липня 2013 року про стягнення з Приморської міської на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 18731,09 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров