Ухвала суду № 38289807, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/9991/16490/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі № 2а/0570/18078/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2011 № 22169/10/003952340 про визначення податку на прибуток в загальній сумі 2935479 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька від 05.10.2011 № 22170/10/003962340 про нарахування податку на додану вартість в частині 2348384 грн., що включає в себе основний платіж в сумі 1878707 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 469676 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2011 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька від 05.10.2011 № 22169/10/003952340 про нарахування податку на прибуток в сумі 2935479 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька від 05.10.2011 № 22170/10/003962340 про нарахування податку на додану вартість в частині 2348384 грн. Присуджено з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька від 05.10.2011 № 22169/10/003952340 про нарахування податку на прибуток в сумі 30218 грн., податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 № ' 22170/10/003962340 про нарахування податку на додану вартість в сумі 24174 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

ТОВ «Данком» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволенні позову повністю. Вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, судом не враховано всіх обставин у справі та не надано належної правової оцінки, неправильно застосовано норми матеріального права. Наголошує на тому, що відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для невключення витрат з придбання товару до складу валових витрат; наявні в матеріалах справи докази (податкові та видаткові накладні, договори, платіжні доручення, акти прийому-передачі, оборотно-сальдові відомості, відомості по бухгалтерським рахункам) підтверджують факти придбання товару; податковий кредит підтверджено податковими накладними, виписаними особами, зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; невиконання контрагентом податкового зобов'язання тягне відповідальність щодо нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для визначення позивачеві за податковими повідомленнями-рішеннями від 05.10.2011 № 22169/10/0003952340 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2348383 грн. основного платежу та 587096 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 05.10.2011 № 22170/10/003962340 про визначення частини податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1878707 грн. основного платежу та 469676 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.10.2008 по 31.03.2011, викладені в акті від 31.08.2011 № 5258/23-2/34705334, про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 3.1.1 п. 3.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З акта перевірки вбачається, що порушення цих норм законів полягали в неправомірному віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та податку на додану вартість, відповідно, за операціями з придбання товару у ТОВ «Гримпантес», ТОВ «Стім-Прауд», ТОВ «Укрпромбуд», ТОВ ТК «ВВС» протягом 2009-2010 років, оскільки правочини між позивачем та зазначеними особами в силу положень ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок через те, що не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Реальність господарських операцій з придбання позивачем товару поставлена податковим органом під сумнів з тих підстав, що в результаті аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Гримпантес», а також на підставі актів перевірок ТОВ «Стім-прауд», ТОВ «ТК «ВВС», ТОВ «Укрпромбуд», податковий орган дійшов висновку про відсутність у цих постачальників необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. При цьому податковим органом вказано на невиконання постачальниками податкових зобов'язань за операціями з поставки товару, відсутність деяких з них за місцезнаходженням. Також в акті перевірки вказано на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних або залізничних накладних, квитанцій, сертифікатів якості, сертифікатів походження, актів прийому-передачі продукції по кількості та якості, а також поставку товару постачальниками, у власності яких такий товар не був. Крім того, зазначено про неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Торгова компанія ВВС» нафтопродуктів (дизельного палива) підтверджується податковою накладною, договором про надання автопослуг та товарно-транспортною накладною, платіжними дорученнями та витягом з журналу реєстрації довіреностей. Господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Укрпромбуд» стабілізатору асфальтобетонної суміші підтверджуються товарними накладними, податковими накладними, дорожніми листами вантажного автомобіля, платіжними дорученнями, витягом з журналу реєстрації довіреностей. Господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Грімпантес» будівельних матеріалів для будівництва та ремонту асфальтного покриття (масла трансмісійного, масла моторного, бітуму, бутанолу, мазуту, щебіню, масла гідравлічного, емульсії, мінерального порошку, піску, шлаку відвального, бетону) підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, витягом з журналу реєстрації довіреностей. Господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Стім-Прауд» нафтопродуктів підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, актами вексельних розрахунків, витягом з журналу реєстрації довіреностей.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, задовольняючи позов в частині визначення податку на прибуток в загальній сумі 30218 грн. та з податку на додану вартість в загальній сумі 24174 грн. та відмовляючи в задоволенні решти позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що документально підтверджені тільки господарські операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Укрпромбуд» та ТОВ ТК «ВВС», зокрема отримання товару у ТОВ «Укрпромбуд» підтверджено фактом видачі довіреностей на відпуск товару, а придбання товару у ТОВ ТК «ВВС» - документами про транспортування. Господарські операції з придбання товару у ТОВ «Гримпантес» та ТОВ «Стім-прауд» не мали реального характеру, оскільки позивач не надав документів щодо транспортування товару від постачальника до позивача, перевезення небезпечних вантажів не погоджувалось Державтоінспекцією МВС України.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З метою дослідження фактичного придбання товару судам необхідно було аналізувати умови його поставки, досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підстави, порядок, зміст, обсяги придбаного товару, вартість, мету придбання, розмір нарахованих (сплачених) витрат, в т.ч. податку на додану вартість.

При цьому, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні також виходити з обставин, якими податковий орган обґрунтовує позицію щодо нереального характеру господарських операцій, та надати оцінку таким обставинам.

Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Гримпантес» та ТОВ «Стім-прауд», який мотивовано ненаданням документів щодо транспортування товару від постачальника до позивача, а також недотриманням вимог перевізником щодо перевезення небезпечних вантажів, зокрема щодо погодження такого перевезення державтоінспекцією, не може бути визнано обґрунтованим, з огляду на таке.

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару. Невикоанння перевізниками вимог законодавства щодо перевезення вантажів також не може бути підставою для висновку про відсутність поставки товарів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

З метою дослідження фактичного придбання товару судам необхідно було досліджувати всі первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суди також повинні врахувати, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення валових витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для позбавлення покупця права на валові витрати та податковий кредит. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Невиконання постачальниками своїх податкових зобов'язань, відсутність в них основних фондів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, само собою не свідчить про безтоварний характер господарських операцій, адже нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише загальним посиланням на порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, а також на відсутність у контрагента основних засобів чи недостатність трудових ресурсів. Такі доводи податкового органу можуть бути враховані судами, але виключно в сукупності з іншими доказами нереального характеру господарських операцій, до того ж вони мають бути конкретними і ґрунтуватись на належних доказах, а не носити характер загального посилання.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» задовольнити частково.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2011 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун