Ухвала суду № 38289794, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/9991/10669/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі № 2а-13860/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010 позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 19.07.2010 № 0005442302/0 та № 0005452303/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 19.07.2010 № 0005442302/0. У задоволенні решти позову відмовлено.

ДПІ у Печерському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст.ст. 13, 14, 92, 144 Конституції України, ст. 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 15 Закону України «Про плату за землю», та процесуального права: ст.ст. 9, 10, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, наголошуючи на тому, що суб'єкти господарювання, які використовують земельні ділянки на території міста Києва, але право власності на які або право оренди яких в установленому порядку не оформлено (не переоформлено), повинні сплачувати земельний податок за визначеною Рішенням Київської міської Ради від 25.12.2008 №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» ставкою - 3 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2010 № 0005442303/0 податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 292627,80 грн. основного платежу та 146313,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті від 05.072010 № 460/23-3/02573527, про те, що розмір податкового зобов'язання із земельного податку за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 є заниженим на 292627,80 грн., оскільки при його обчисленні позивач не врахував ставку 3%, запроваджену п. 2 Рішення Київської міської Ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов в частині вимог щодо вказаного вище податкового повідомлення-рішення виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону. Тому податковим органом безпідставно застосовано при обчисленні розміру земельного податку визначену у Рішенні Київської міської Ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» від 25.12.2008 № 944/944 ставку.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з судом апеляційної інстанції щодо необхідності задоволення позову. При цьому виходить з того, що розрахунок податковим органом розміру земельного податку, здійснений на підставі п. 2 вказаного рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», не може бути визнано обґрунтованим, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття пункт 2 рішення Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 №К/9991/23210/11 зазначені судові рішення залишені без змін.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун