Ухвала суду № 38289793, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/9991/8011/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011

у справі № 2-а-18382/10/0570

за позовом Комунального підприємства «Тепломережа»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 № 0000741703/0/529 в сумі 809000,88 грн., від 26.05.2010 № 0011881703/0/8179 в сумі 694,35 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КП «Тепломережа» судовий збір в сумі 3,40 грн.

ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 14.10.2009 по 30.12.2009, за результатами якої складено акт від 19.01.2010 № 385/17/05473192, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2010 № 0000741703/0/529.

Штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2010 № 0000741703/0/529 в сумі 809000,88 грн. застосовано до позивача на підставі п.п. 17.17 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закону № 2181-ІІІ) за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання в сумі 4049,42 грн. При цьому в податковому повідомленні рішенні вказано, що розмір штрафних санкцій становить двадцять відсотків.

Виходячи із зазначеної норми Закону розмір штрафних санкцій - двадцять відсотків обраховується від погашеної суми податкового боргу. Враховуючи, що сума податкового боргу становить 4049,42 грн., то двадцять відсотків від такої суми становить 809,80 грн., що свідчить про допущену в податковуому повідомленні-рішенні описку щодо суми штрафних санкцій, а саме: замість 809,80 грн. зазначено 809000,80 грн.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 14.01.2010 по 25.02.2010, за результатами якої складено акт від 20.05.2010 № 2895/17/05473192, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2010 № 0011881703/0/8179.

Штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2010 № 0011881703/0/8179 в розмірі 20 %, в сумі 694,35 грн. застосовано до позивача на підставі п.п. 17.17 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку граничного строку узгодженого податкового зобов'язання в сумі 3471,77 грн.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів про необхідність задоволення позову та визнання недійсними оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень, але при цьому виходить з таких мотивів.

Податкові повідомлення-рішення є протиправним, оскільки у податкового органу були відсутні підстави вважати, що позивач допустив несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ІІІ квартал 2009 року на 77 календарних днів та за ІV квартал 2009 року 42 дні.

Так, згідно з висновками перевірки сума узгодженого позивачем податкового зобов'язання з податку за ІІІ квартал 2009 року складала 6781,50 грн., сума податкового боргу за цей період складала 4049,42 грн., при цьому факту погашення позивачем податкового зобов'язання за 3 квартал 2009 року в сумі 4049,42 грн. не встановлено. Водночас, податковий орган направив у погашення такого податкового боргу сплачений позивачем платіжним дорученням від 30.12.2009 № 63 податок в сумі 6000 грн. за ІV квартал 2009 року, обрахувавши таким чином 77 прострочених днів.

Згідно з висновками перевірки сума узгодженого податкового зобов'язання з податку за 4 квартал 2009 року складала 6781,50 грн. За висновками податкового органу сума податкового боргу позивача за цей період складала 3471,77 грн., при цьому податковий орган не враховує сплату позивачем платіжним дорученням від 30.12.2009 року № 63 податку в сумі 6000 грн. за 4 квартал 2009 року, направивши цю суму в рахунок погашення податкового боргу за 3 квартал 2009 року. Водночас, сплачений позивачем податок за платіжними дорученнями від 24.02.2010 № 147 в сумі 1500 грн. та від 25.02.2010 № 196 в сумі 2000 грн. податковий орган направив в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3471,77 грн., обрахувавши таким чином 42 прострочених дня.

Отже, податковий орган визначав кількість прострочених днів сплати узгодженого податкового зобов'язання виходячи з дати його погашення, яке, на думку податкової інспекції, відбулося шляхом перерахування позивачем коштів відповідним платіжним дорученням, здійсненим у рахунок сплати податкового зобов'язання за інший визначений позивачем період.

Однак, у податкового органу були відсутні правові підстави направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачений позивачем податок за інший період, ніж визначений позивачем.

З положень п.п. 17.1.7 п. 17.1 № 2181-ІІІ випливає, що розмір штрафу визначається в залежності від кількості прострочених календарних днів та обчислюється від погашеної суми податкового боргу.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону № 2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом № 2181-ІІІ були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення визначеного платником податків платежу, а тому встановлення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи з дати погашення позивачем інших зобов'язань, є помилковим.

Зважаючи на те, що незастосування судами попередніх інстанцій наведених судом касаційної інстанції норм матеріального права та неврахування викладеної вище позиції не призвело до неправильного вирішення справи, а наведені в касаційній скарзі відповідачем доводи не спростовують протиправності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун