Постанова № 38287978, 10.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 910/25720/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Пасічна Н.В.

від відповідача - Гаджук П.П., Олєйніков Є.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бул-Ресурс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

про стягнення грошових коштів ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Солсторой» про стягнення заборгованості за договорами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.01.2014 року в задоволені позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляд у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Чорногуз М.Г.

До суду через відділ документального забезпечення надійшов відзив від представника відповідача, в якому він зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 27.03.2014 року для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

В судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача та надали усні пояснення по справі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

01.10.2008 року між ТОВ «Солстрой» та ТОВ «Буд-Ресурс» був укладений договір № 01/10-6.

Відповідно до умов даного договору позивач за завданням відповідача зобов`язався організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання комплекс послуг, а саме: алмазне різання стіновою пилкою з/б блок на реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський».

Згідно із умовами п. 4.5 договору замовник приймає та оплачує послуги, виконані виконавцем, у наступному порядку. Розрахунки за виконані послуги здійснюються на підставі підписаного замовником акту приймання наданих послуг, який подається виконавцем не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник розглядає і підписує його протягом 5 днів з дати отримання, або у той же час надає обґрунтовану відмову в прийманні послуг. Замовник розраховується з Виконавцем за надані послуги з урахуванням авансових платежів (за їх наявності) в 15-денний термін після підписання акту приймання наданих послуг за умови надходження коштів від замовника будівництва шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до акту звіряння розрахунків, наявного в матеріалах справи за період з 25.12.2008 року до 25.05.2012 року загальна вартість послуг, наданих позивачем за даним договором становить 2430 грн.

Відповідачем сплачена лише частина коштів, в розмірі 2308 грн., що підтверджується наданими в судовому засіданнями поясненням представників обох сторін.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, відповідач за договором № 01/10-6 від 01.10.2008 року має заборгованість в розмірі 121,50 грн.

Крім того, 12.11.2008 року між тими ж сторонами був підписаний ще один договір № 01/14-6 стосовно надання аналогічних послуг по тому ж самому об`єкту, а саме: позивач за завданням відповідача зобов`язалось організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання комплекс послуг, а саме: алмазне різання стіновою пилкою з/б блок на реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський».

Згідно із додатком 1 до вказаного договору, договірна ціна на надання послуг з алмазного різання та свердління з/бетону на реконструкції НСК «Олімпійський» становить 327396,35 грн.

05.01.2009 року між сторонами була підписана додаткова угода до даного договору, відповідно до п. 3 якої, загальна вартість послуг склала 1068573,66 грн.

Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, підписані вповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками, а саме: акт № 2 на суму 327396,35 грн.; акт № 2 на суму 460040,04 грн.; акт № 3 на суму 281137,27 грн.; та акт № 4 на суму 248934,94 грн.

Згідно із п. 4.5.1 договору, розрахунки за виконані послуги здійснюються на підставі підписаного замовником акту приймання наданих послуг, який подається виконавцем не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник розглядає і підписує його протягом 5 днів з дати отримання, або у той же час надає обґрунтовану відмову в прийманні послуг. Замовник розраховується з Виконавцем за надані послуги з урахуванням авансових платежів (за їх наявності) в 15-денний термін після підписання акту приймання наданих послуг за умови надходження коштів від замовника будівництва шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.

Пунктом 4.12 договору сторони обумовили, що кінцеві розрахунки здійснюються у місячній термін після виконання і приймання всіх передбачених договором послуг та підписання акта державної комісії з прийняття об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до вказаних вище актів приймання-передачі наданих послуг, позивачем були виконані свої зобов`язання за договором на загальну суму 1317508,60 грн.

За твердженням позивача, відповідачем вказані послуги були оплачені частково, лише на суму 1115047,97 грн., а отже мається заборгованість за вказаним договором на суму 202460,63 грн.

28.11.2008 року між ТОВ «Солстрой» та ТОВ «Буд-Ресурс» був підписаний договір № 15/01-6.

Умовами даного договору також передбачено, що позивач за завданням відповідача зобов`язалось організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання комплекс послуг, а саме: алмазне різання стіновою пилкою з/б блок на реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський».

Згідно із додатком 1 до даного договору договірна ціна на надання послуг з алмазного різання та свердління з/бетону на реконструкції НСК «Олімпійський» становить 93469,20 грн.

Пунктом 4.5.1 договору сторони встановили, що розрахунки за виконані послуги здійснюються на підставі підписаного замовником акту приймання наданих послуг, який подається виконавцем не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник розглядає і підписує його протягом 5 днів з дати отримання, або у той же час надає обґрунтовану відмову в прийманні послуг. Замовник розраховується з Виконавцем за надані послуги з урахуванням авансових платежів (за їх наявності) в 15-денний термін після підписання акту приймання наданих послуг за умови надходження коштів від замовника будівництва шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.

Кінцеві розрахунки, згідно п 4.10 договору, здійснюються у місячній термін після виконання і приймання всіх передбачених договором послуг та підписання акта державної комісії з прийняття об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2008 року по 25.05.2012 року вартість послуг наданих позивачем становить 93469,20 грн., а відповідачем сплачено лише 88795,74 грн.

Тобто за договором від 28.11.2008 року ТОВ «Солстрой» також має заборгованість за суму 4673,46 грн.

Крім того, на відповідні суми основного боргу за всіма 3-ма договорами позивачем нараховані й штрафні санкції у вигляді 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, зазначає та просить застосувати позовну давність до всіх вимог на підставі ст. 257 ЦК України.

Судом першої інстанції вказана заява прийнята до уваги та в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю на підставі пропуску позовної давності.

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується з такою позицією Господарського суду міста Києва та вважає, що рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, умовами всіх 3-х договорів був передбачений наступний порядок сплати коштів за надані послуги: розрахунки за виконані послуги здійснюються на підставі підписаного замовником акту приймання наданих послуг, який подається виконавцем не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник розглядає і підписує його протягом 5 днів з дати отримання, або у той же час надає обґрунтовану відмову в прийманні послуг. Замовник розраховується з Виконавцем за надані послуги з урахуванням авансових платежів (за їх наявності) в 15-денний термін після підписання акту приймання наданих послуг за умови надходження коштів від замовника будівництва шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.

Кінцеві розрахунки, здійснюються у місячний термін після виконання і приймання всіх передбачених договором послуг та підписання акта державної комісії з прийняття об`єкта в експлуатацію.

На підтвердження надання позивачем послуг в повному обсязі, до матеріалів справи долучені акти приймання-передачі наданих послуг.

Дані акти не містять дату підписання, крім того, на деяких з них не вірно вказана дата договорів.

Проте, сторони в суді апеляційної інстанції, зокрема, представник відповідача, не заперечували проти того, що дані акти стосуються саме вказаних в позовній заяві спірних договорів, а не будь-яких інших відносин між ТОВ «Солстрой» та ТОВ «Буд-Ресурс».

Як вбачається із наданих представником відповідача усних та письмових пояснень, ТОВ «Солстрой» підтверджує надання послуг позивачем та частково оплату відповідачем коштів на виконання умов договорів, а також не заперечує проти існування заборгованості по договорам від 01.10.2008 року, 12.11.2008 року та 28.11.2009 року, проте заявляє про застосування позовної давності, оскільки позов ТОВ Буд-Ресурс» до Господарського суду міста Києва був поданий 27.12.2013 року, тобто із сплином трирічного терміну, встановленого ст. 257 ЦК України.

В той же час, відповідач надає суду апеляційної інстанції копії платіжних доручень про сплату коштів на виконання умов договору № 01/14-6 від 12.11.208 року, зазначаючи, що вказані проплати не є перериванням позовної давності в розумінні ст.264 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу,яка його порушила.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Діями, вчиненими боржником на підтвердження визнання ним суми боргу, можуть бути будь-які дії, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора

Частиною 3 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що після переривання перебігу позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із банківських виписок позивача та копій платіжних доручень, наданих відповідачем суду апеляційної інстанції, останнім на виконання умов договору від 12.11.2008 року здійснювалися проплати в 2001, 2012 та 2013 роках.

У наданих платіжка чітко зазначено призначення платежу як: оплата за різку бетону, договір № 01/14-6 від 12.11.2008 року НСК «Олімпійський».

Вказане, не надає підстав вважати, що здійснені платежі стосуються будь-яких інших договірних відносин між сторонами.

Крім того, це й не заперечується представником відповідача.

Отже, враховуючи вказані норми чинного законодавства України, відповідач своїми діями (сплата коштів із чітким зазначенням призначення платежу) визнав наявний борг по одному із договорів, а саме від 12.11.2008 року та таким чином, перервав позовну давність саме за договором № 01/14-6, а отже до позовних вимог за цим договором, Господарський суд міста Києва помилково та всупереч чинним приписам законодавства України, застосував позовну давність.

Однак, враховуючи те, що у наданих платежах чітко вказане на виконання саме якого договору здійснювалась сплата коштів відповідачем ТОВ «Солсторой», та зважаючи на те, що між сторонами 01.10.2008 року та 28.11.2008 року були підписані договора, а позовну заяву подано до суду 30.12.2013 року, то, до вимог ТОв «Буд-Ресурс» про стягнення з відповідача боргу за договорами № 01/10-6 та № 15/01-6 варто застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні вказаних вимог.

Таким чином, в частині стягнення суми основного боргу з відповідача ТОВ «Солстрой» в розмірі 4794,96 грн. колегією суддів відмовляється.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Позивач просив стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договорів № 01/10-6 та № 15/01-6 пеню в загальному розмірі 703,97 грн.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України, колегією суддів до даної вимог також застосовується позовна давність, оскільки вона була застосована до основної суми боргу, на яку здійснювалося нарахування пені.

Отже, у задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 703,97 грн.- необхідно відмовити.

Таким чином, в рамках даної справи, судом апеляційної інстанції, з урахуванням всіх вище зазначених норм законодавства, розглядаються позовні вимоги за договором № 01/14-6 від 12.11.2008 року.

Відповідачем, на підтвердження здійснення сплати коштів за даним договором в суді апеляційної інстанції надано копії платіжних доручень.

З даних платіжних доручень вбачається, що ТОВ «Солстрой» сплатив на користь позивача за договором від 12.11.2008 року 1269737,41 грн.

Позивач зазначено, що боржником сплачена сума в розмірі 1115047,97 грн.

На підтвердження зазначеного, ними до матеріалів справи долучений акт звіряння взаємних розрахунків за договором від 12.11.2008 року, підписаний представником позивача та скріплений відповідною печаткою.

ТОВ «Солстрой» окрім платіжних доручень, що визнаються позивачем, надано ще 2 платіжних доручення, а саме: № 100240 від 20.11.2012 року на суму 56585,20 грн. та № 1612 від 18.04.2013 року на суму 7000 грн.

Позивачем вказані суми були враховані в позовні вимоги бо, як пояснив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, дані кошти на їх рахунок не надходили.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Проте, належним чином та допустимими доказами, відповідно до вимог чинного законодавства України, позивач не довів суду, що зазначені кошти в розмірі 63585,20 грн. на рахунок позивача не надходили.

Зважаючи на те, що дана сума коштів, була сплачена відповідачем до подання позову до суду і вона була врахована позивачем у позовних вимогах, колегія суддів відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за договором № 01/14-6 від 12.11.2008 року в розмірі 63585,20 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем належним чином не спростовано заборгованість за договором про надання послуг від 12.11.2008 року, та не надано допустимих доказів сплати коштів за наданні послуги позивачем в повному розмірі, з урахуванням зазначених колегією суддів відмов у стягнення певної суми коштів, апеляційна інстанція приходить до висновку про задоволення вимоги ТОВ «Буд-Ресурс» стосовно стягнення основної суми боргу в розмірі 138875,93 грн.

Позивач просив також стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати та пеню за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з тексту договору від 12.11.2008 року, сторони п.7.8 передбачили, що у випадку прострочення замовником термінів розрахунків, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Колегією суддів здійснений власний розрахунок пені, оскільки, по-перше сума основного боргу за договором від 12.11.2008 року менша, ніж заявлена позивачем по справі, а по друге, ТОВ «Буд-Ресурс» невірно визначено період нарахування неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за простроченя виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через 6 місяців, від дня коли зобов`язання мало бути виконане.

Згідно із ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про сплату неустойки (штрафу, пені).

Отже, враховуючи,що позивачем кінцевий строк нарахування санкцій визначений як 13.12.2013 року, то, враховуючи зазначені вище норми законодавства, період нарахування пені за договором від 12.11.2008 року буде з 13.12.2012 року по 13.06.2013 року.

Здійснивши відповідний розрахунок, колегія суддів зазначає, що до задоволення мала б підлягати пеня в розмірі 10401,06 грн.

Проте, варто зазначити, що як вбачається з прохальної частини позовної заяви та апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року, позивачем заявлена до сягнення сума боргу з інфляційним збільшенням та 3% річних. До вказаної суми розмір пені, що був нарахований позивачем у розрахунках, доданих до позовної заяви, включений не був.

Отже, враховуючи все вище зазначене, колегією суддів відмовляється у стягненні пені в розмірі 10401,06 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Колегія суддів здійснила власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період заборгованості, визначений позивачем, а саме з 01.12.2010 року по 13.12.2013 року, з урахуванням періодичних платежів, що здійснювалися відповідачем на користь позивача.

Отже, до задоволення підлягає 3% річних в розмірі 13622,87 грн.

Стосовно інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що здійснивши перерахунок до стягнення має підлягати інфляційні втрати в розмірі 14531,07 грн., проте позивачем заявлена менша сума в розмірі 12310,32 грн.

Враховуючи норми господарського процесуального кодексу України, а саме те, що господарський суд не може вийти за рамки позовних вимог не інакше як за заявою сторони, (такої заяви не надходило) до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 12310,32 грн.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ресурс» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.01.2014 року у справі № 910/25720/13 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ресурс» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року по справі № 910/25720/13 - скасувати. Постановити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ресурс» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, 1-а, код 30210582) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ресурс» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 16, оф.1, код 35660182) основний борг в розмірі 138875,43 грн., 3% річних в сумі 13622,87 грн., 12310,32 грн.. інфляційних втрат та 3296,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, 1-а, код 30210582) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ресурс» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 16, оф.1, код 35660182) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1648,09 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 910/25720/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов