Рішення № 38287847, 10.04.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/20/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2014 Справа № 908/543/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/543/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про стягнення 43700,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Пшенична К.О., довіреність № 4027-О від 03.10.13р.

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 10082,76 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 18951,67 грн. та пені в сумі 14666,40 грн. за договором банківського рахунка № Z039V2 від 17.03.2008 року.

На адресу суду від відповідача надійшло повідомлення пошти з позначкою "за закінченням терміну зберігання". Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Позивачем надано суду Витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.03.2014 року, за змістом якого вбачається, що місце проживання відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: АДРЕСА_1. Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.

Тому, неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

До прийняття рішення у справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із уточненою позовною заявою, відповідно до якої зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку зі зменшенням періоду її нарахування та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 10082,76 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 18951,67 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 10370,89 грн. за період з 15.01.2009 року по 15.01.2012 року.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), визначено, що, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом.

Так, дослідивши подану заяву позивача, суд розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

З огляду на викладене, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, з якої спір вирішується судом по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 17.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Клієнт) був укладений договір банківського рахунка № Z039V2, далі - Договір.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору Банк відкриває Клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті ( у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього Договору. За договором банківського рахунка Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.2.7. Договору Клієнт бере на себе зобов'язання здійснювати оплату за виконання Банком операцій і надання послуг за цим Договором згідно з тарифами, строками та порядком оплати, передбаченими додатком 1.

01.04.2008 року до договору банківського рахунка № Z039V2 від 17.03.2008 року між Банком та Клієнтом був укладений додаток № 7 «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок», далі - додаток № 7 до договору.

Відповідно до п. 1.1. додатка № 7 до договору Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта на підставі Анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток 8 до цього Договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами Клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку Клієнта НОМЕР_2, відкритому в Банку (далі - картрахунок), за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3. цього додатку, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Ліміт овердрафтового кредитування Клієнта - сума коштів, у межах якої Банк зобов'язується здійснювати оплату платежів довірених осіб Клієнта, проведених з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на його картковому рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів за поточним рахунком, балансу підприємства і звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України. Надається для використання довіреними особами Клієнта за допомогою корпоративних платіжних карток на цілі, зазначені в п. 4.2. додатка 6 до цього договору.

Згідно з п. 1.2. додатка № 7 до договору кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди в обговорені цим додатком до договору терміни.

Умовами п. 1.3. додатка № 7 до договору визначено, що ліміт установлюється Банком залежно від кількості корпоративних карток, оформлених на довірених осіб Клієнта і сумарного розміру бланкових лімітів овердрафтового кредитування, що Банк встановлює згідно з Анкетою-заявою (додаток 8 до цього Договору). На момент підписання цього додатку до договору ліміт складає 10000,00 (десять тисяч гривень). Номер корпоративної картки 4149615421129254. Проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому цим додатком до договору, здійснюється Банком у термін до 02.04.2009 року.

Відповідно до п. 1.4. додатка № 7 до договору овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з п. 1.3. цього додатка до договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку Клієнта під час закриття банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.

Пунктами 1.6., 1.9. додатка № 7 до договору визначено, що Клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого п. 1.4. цього додатка до договору. Клієнт здійснює повне погашення кредиту, простроченої дебіторської заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків не пізніше терміну згідно з п. 1.3. Погашення кредиту, простроченої заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків може бути здійснене Клієнтом також з інших належних йому рахунків відповідно до законодавства в порядку, визначеному п. 4, п. 2.3.

Згідно з п. 1.5. додатка № 7 до договору Клієнт сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.1., 3.2., 3.3. цього додатка до договору.

Порядок розрахунків встановлений в розділі 3 додатка № 7 до договору. Так, згідно з п. п. 3.1., 3.3. додатка № 7 до договору за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку Клієнта після закриття банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатка до договору. Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.1., 3.2. цього додатка до договору, здійснюється в порядку, визначеному в п.п. 1.11., 2.3. цього додатка до договору. Відсотки, не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими. Сплата відсотків може бути здійснена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.

Умовами п. п. 4.1. - 4.2.6. визначено, що для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюється диференційована процентна ставка. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом у період безперервного користування кредитом, що визначено в п. 1.4. додатка до цього договору, не впливають на зміну початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо. Порядок розрахунку відсотків за диференційованою ставкою:

- за 1-ий день користування кредитом розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою 14,5 % протягом інтервалу « 1-3 дні»;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 3-х днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 4-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу « 4-7 днів» в розмірі 15,5 %;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 7 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 8-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу « 8-15 днів» в розмірі 19,5 %;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 15 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 16-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу « 16-30 днів» в розмірі 21,5 %;

- у випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвоєна процентна ставка, визначена в п. 3.2. цього додатка до договору, а саме в розмірі подвійної ставки річних інтервалу « 16-30 днів» від суми залишку непогашеної заборгованості, що становить 43 %. У випадку повного погашення кредиту - виникнення на картковому рахунку нульового дебетового сальдо на момент закриття операційного дня, починаючи з наступного дня, Клієнту надається кредит зі сплатою відсотків за цей день за процентною ставкою інтервалу « 1-3 дні», і з цього дня починається відлік наступного періоду безперервного користування кредитом.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і припиняє свою дію відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

Отже, на час розгляду судом даної справи умови договору банківського рахунка є чинними.

Так, на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 10082,76 грн., що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2, з кінцевим терміном повернення до 02.04.2009 року.

Втім, в порушення вимог закону відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за кредитом в сумі 10082,76 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 18951,67 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10370,89 грн. за період з 15.01.2009 року по 15.01.2012 року, яка передбачена п. 5.1. додатка № 7 до договору. Так, у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.5., 1.9., 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3. цього додатка до договору; термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених п.п. 1.3., 1.4., 1.6., 1.7., 1.8., 1.9., 1.12.2, 1.12.4. цього додатка до договору, винагороди, передбаченої п.п. 1.10., 3.4., 3.5., 3.6. цього додатка до договору Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Згідно з п. 5.3. додатка № 7 до договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 5.1., 5.2. здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом. Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим додатком до договору установлюються сторонами тривалістю 5 років.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору банківського рахунка та кредитного договору), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 1054, 1066 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 1069 ЦК України).

За своєю правовою природою Договір банківського рахунку № Z039V2 від 17.03.2008 року в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

З виписки по рахунку Клієнта вбачається, що у період з 04.04.2008 року по 12.01.2009 року із відкритого поточного рахунку відповідача здійснювалися платежі на підставі розрахункових документів Клієнта та нараховувались проценти за користування кредитним лімітом згідно з додатком № 7 від 01.04.2008 року до договору банківського рахунку. Згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість за кредитом в сумі 10082,76 грн. та за процентами в сумі 18951,67 грн.

В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів те, що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, а розмір заборгованості за кредитом, заборгованості по процентах за користування кредитом підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та розрахунками. Відповідач доказів погашення кредиту та процентів за користування кредитом в повному обсязі суду не надав, позовні вимоги не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 10082,76 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 18951,67 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України, та умовам п. 5.3. додатка № 7 до договору банківського рахунка, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 15.01.2009 року по 15.01.2012 року підлягають задоволенню у сумі 10370,89 грн.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.04.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056, 1066, 1067, 1069 ЦК України, ст. ст. 193, 198, 232 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь:

- Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитом в сумі 10082 (десять тисяч вісімдесят дві) грн. 76 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 18951 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 67 коп., пеню в сумі 10370 (десять тисяч триста сімдесят) грн. 89 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 15.04.2014 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.