Постанова № 38285780, 11.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2014 року 810/1623/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захист»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Захист» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0001182201/84, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 14560,50 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АЙСІПІ» та ТОВ «Даніус». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Захист» та ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «Даніус» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер – товари поставлені контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від обох сторін у справі заявлено до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захист» є юридичною особою, що зареєстрована Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 07.03.2001. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.03.2001 за № 1757, перебуває на обліку ДПІ у Обухівському районі та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 28.03.2001 № 13965476.

25 липня 2012 року між позивачем та ТОВ «АЙСІПІ» укладено договір купівлі-продажу № 356, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «АЙСІПІ») брав на себе зобов’язання поставити позивачу товар (спеціальне протипожежне обладнання).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 27.07.2012 № 357, від 28.08.2012 № 163, видаткові накладні та рахунки-фактури.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 39280,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 6546,88 грн.

20 вересня 2012 року між позивачем та ТОВ «Даніус» укладено договір купівлі-продажу № 1/20/09, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Даніус») брав на себе зобов’язання поставити позивачу товар (спеціальне протипожежне обладнання).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкову накладну від 28.09.2012 № 135, видаткову накладну та рахунок-фактуру.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 18696,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями (кошти сплачені на рахунок ТОВ «АЙСІПІ» відповідно до Угоди про уступку права вимоги від 25.09.2012 № 25/09).

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 3116,00 грн.

У липні 2013 року, на підставі наказу ДПІ в Обухівському районі від 04.07.2013 № 9 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АЙСІПІ» та ТОВ «Даніус» за період з 01.07.2012 по 30.09.2012, за результатами якої складено Акт від 19.07.2013 № 940/220/31394403.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 статті 201, пунктів 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість у розмірі 9707,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Захист» та ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «Даніус» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договори між позивачем та контрагентами укладено за відсутності наміру дійсної поставки товарів, з метою штучного формування податкового кредиту.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.11.2012 № 2083/22-40/38123927 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЙСІПІ», відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням. Також, встановлено відсутність у товариства виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень та транспорту необхідних для здійснення господарської діяльності.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0001182201/84, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 14560,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв’язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «Даніус» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Захист» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «Даніус» товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Судом встановлено, що отримані від контрагентів товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори на монтаж систем автоматичної пожежної сигналізації, укладені між позивачем та ТОВ «БНК Україна», ТОВ «Пісківський завод скловиробів», ТОВ «Сокар Енерджі Україна», та Акти списання матеріальних цінностей.

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентами товарів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами та були платниками податку на додану вартість на податку на прибуток.

В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «АЙСІПІ» та ТОВ «Даніус» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур, актів списання, платіжних доручень, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «Даніус»

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «Даніус».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу. Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 статті 201, пунктів 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.08.2013 № 0001182201/84 прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 06.08.2013 № 0001182201/84.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Захист» сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.