Постанова № 38283770, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14646/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

06 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 №000721701 та №000731701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, на підставі постанови про призначення податкової перевірки від 19.07.2013 слідчого СВ Подільського РУГУ МВС України у м. Києві та відповідно до направлення від 05.08.2013 №413/7 ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено перевірку за результатами якої 20.08.2013р. складено акт №364-26-54-17-01-11-НОМЕР_1 про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 по 30.06.2013.

В даному акті висвітлено допущені позивачем порушення, а саме:

- п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та відповідно до пп. 2, 3 п. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», в результаті чого донараховано єдиний податок за найманих працівників в розмірі 39 900 грн, в тому числі по періодах січень-грудень 2009 року на загальну суму 11 100 грн, січень-грудень 2010 року на загальну суму 14 900 грн, січень-грудень 2011 року на загальну суму 13 900 грн;

- п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 не перераховано до бюджету податку з доходів найманих працівників за перевіряємий період суму у розмірі 3 900 004 грн 17 грн в тому числі по періодам 2009 рік - 213 667 грн 12 коп., 2010 - 2011 480 грн 05 коп., 2011 рік - 832 440 грн 35 коп., 2012 рік - 1 690 657 грн 77 коп., 2013 рік - 951 758 грн 88 коп.

- п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України використовувала у своїй діяльності в 2013 році більше 10 найманих працівників;

- п. 119.2 ст. 192 Податкового кодексу України подано з недостовірними відомостями розрахунок про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку суми утриманого з них податку за ІІ квартал 2013 року.

Керуючись висновками акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 №000721701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3 922 086 грн 36 коп., з якого основний платіж - 3 137 261 грн 10 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 784 825 грн 26 коп. та №000731701, збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 20 997 грн.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_2, як податковий агент зобов'язана була сплатити податки до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів водіїв таксі, що здійснювали пасажирські перевезення, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV (Закон №889-IV) визначено, що платником податку з доходів фізичних осіб є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи або нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України (п. 1.3 ст. 1 Закону №889-IV).

Відповідно пункт 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що податковим агентом є - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб/ щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Відповідно до пп. 8.1.1, пункту 8.1., статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку з доходів фізичних осіб, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Наведене кореспондується з положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), а саме пп. 14.1.180., п. 14.1. ст. 14, згідно якого податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 18 ПК України Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп. 168.1.1., п. 168.1. статті 168 ПК України).

Працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (пп. 14.1.195. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Разом з тим, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України).

Пунктом 179.7 ст. 179 ПК України визначено обов'язок фізичної особи самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Слід відмітити, що вказані норми ПК України, також кореспондуються з положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 наведеного Закону платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно з п.п. є) п. 9.1 ст. 9 Закону №889-IV платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 20.3.1 п. 20.3 ст. 20 Закону №889-IV визначено, що особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, зокрема є: при самостійному нарахуванні податку його платником - такі платники.

Відтак, з аналізу наведених норм вбачається, що на фізичну особу покладено обов'язок декларувати власні доходи та відповідно своєчасно здійснювати їх сплату, за не виконання чого, до такої особи застосовуватимуться певні заходи примусу, передбачені податковим законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 (виконавець) та фізичними особами (замовники) укладено ряд договорів про надання інформаційних послуг, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику інформаційні послуги, які Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що винагорода виконавця за надання інформаційних послух замовнику згідно п. 2.1. цього договору визначається за домовленістю сторін.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що предметом договорів, є саме надання інформаційних послуг, що у свою чергу підтверджується актами наданих послуг та перерахування коштів фізичним особам за надані інформаційні послуги, а також і на тому, що будь-яких виплат грошових коштів на користь фізичних осіб, позивач не здійснювала, оскільки особи не перебували з позивачем ні в трудових, ні в цивільно-правових відносинах, які допускають отримання коштів за виконанні роботи, чи надані послуги від роботодавця.

Пунктом 177.7 ст. 177 ПК України визначено, що фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Водночас, за змістом частини першої ст. 21 Кодексу законів про працю, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями частини першої ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, наведені норми та дійсні обставини справи, дають змогу суду апеляційної інстанції прийти до висновку, що оскільки фізичні особи не перебували з позивачем у трудових чи цивільно-правових відносинах, остання не повинна була утримувати податок із доходів цих осіб та відповідно сплачувати його від їх імені.

Аналогічна правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2013, у справі за №К/9991/76061/12

Окрім того, на думку судової колегії, також слід зауважити наступне.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

10 квітня 2014 року в судовому засіданні, на запитання колегії суддів - чи є можливим стягнення податку з доходів фізичних осіб, яким ОСОБА_2 надавала інформаційні послуги, представником відповідача зазначено, що це є можливим, однак у зв'язку з різним місцем проживання цих осіб, є складним.

Також, представником відповідача підтверджено і те, що ОСОБА_2, як фізична особа підприємець в повній мірі та своєчасно сплачувала інші податки та збори, що не стосуються спірного питання.

Разом з тим, судовою колегією не приймається до уваги, посилання відповідача на порушення п. 3.1 зазначених договорів, згідно яких замовник зобов'язаний протягом 10 днів з моменту підписання договору надати виконавцю ксерокопію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та ліцензію на право пасажирських чи/або вантажних перевезень, адже таке порушення може слугувати лише підставою для розірвання такого договору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Вказаного обов'язку відповідачем належним чином не виконано, адже посилання щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень, суперечать встановленими судом апеляційної інстанції обставинам та положенням податкового законодавства.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим виникає необхідність у задоволені апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2013 року №000731701 та №000721701.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.