Постанова № 38283509, 09.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа№ 927/1373/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін

від позивача: Завальнюк Ж.В. - представник за дов. №13 від 08.01.2014р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Ярмак В.В. - представник за дов. б/н від 05.03.2014р.;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2013 р.

у справі № 927/1373/13 (суддя: Мурашко І.Г.)

за позовом Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь"

до Військова частина А-4558,

Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1: ОСОБА_5,

про: стягнення 14812,57грн.

ВСТАНОВИВ:

Головний військово-медичний клінічний ордену Червоної Зірки центр "Головний військовий клінічний госпіталь" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Військової частини А-4558, (далі - відповідач 1) та Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині (далі - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ОСОБА_5 (далі - третя особа) про стягнення 14812,57 грн. коштів за невиплату відповідачами 1, 2 наданих позивачем медичних послуг.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2013р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головний військово-медичний клінічний орден Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2013р. у справі №927/1373/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що гарантійний лист № 368 від 14.04.2011 р. є пропозицією (у розумінні приписів ч. 2 ст. 638 та ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України) відповідачів 1, 2 укласти договір.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. у справі №927/1373/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

03.02.2014р. через відділ діловодства від представника відповідача до суду надійшло клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору, яке підлягає задоволенню.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014р. "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №927/1373/13 колегії суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р. справа прийнята до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. "Про зміну складу колегії суддів" у зв'язку з виходом головуючого судді Суліма В.В. з відпустки та перебування судді Тарасенко К.В. на лікарняному, було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №927/1373/13 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Тищенко А.І.

Представники відповідача 1 та третьої особи в засідання Київського апеляційного господарського суду 09.04.2014р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач 1 та третя особа не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 09.04.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача 1 та третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2011 р. у військовій частині А 4558 стався нещасний випадок з тяжкими наслідками із працівником Збройних Сил України ОСОБА_5 про що був складений акт № 1 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 28.04.2011 р., що був затверджений начальником управління Держгірпромнагляду по Чернігівській області. (а.с. 20-23, т 1).

Так, після отримання травм ОСОБА_5 був доставлений до Ніжинської центральної міської лікарні. Внаслідок того, що в даному медичному закладі були відсутні необхідні спеціалісти, обладнання та лікарські засоби, було прийнято рішення про направлення потерпілого до Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру "Головний Військово клінічний госпіталь" в м. Києві, про що в усній формі було повідомлено відповідача-2.

13.04.2011 р. до реанімаційного відділення Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру "Головний Військово клінічний госпіталь" було доставлено ОСОБА_5 для вжиття невідкладних заходів по спасінню життя потерпілого. Травми ОСОБА_5 кваліфіковані як виробничі.

14.04.2011 р. на адресу позивача надійшов гарантійний лист № 368, відповідно до якого відповідачем-1 гарантовано оплату лікування потерпілого в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку військової частини А 4558 або рахунку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, лист був погоджений Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині Чернігівської області (а.с. 19, т. 1).

Потерпілий ОСОБА_5 перебував на лікуванні в медичному закладі позивача з 13.04.2011 р. по 07.05.2011 р. Після виписки потерпілого, позивачем було складено звіт по наданню медичних послуг, відповідно до якого позивачем було надано медичні послуги на загальну суму 14812,57 грн. (а.с. 24, т. 1).

Позивач вважає зазначений гарантійний лист укладенням договору між сторонами, 14812,57 грн. заборгованістю відповідачів та на підставі цього заявив позов про стягнення з відповідачів зазначеної суми заборгованості за надані медичні послуги ( а.с.10 т.1/2).

Відповідно до Закону України № 1105 (із змінами і доповненнями) страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України № 1105 нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України № 1105 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі- Фонд) зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема, організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого. Частиною 4 ст. 34 Закону України №1105 передбачено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. При цьому при відшкодуванні вартості наданих медичних послуг Фонд керується чинним законодавством України, зокрема Нормативами надання медичної допомоги та показниками якості медичної допомоги, що затверджені наказом МОЗ України № 507 від 28.12.2002 р.

Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Положення № 18 підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку за формами, наведеними у додатках до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232 та висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі. Під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання підставою для фінансування витрат на надання медичної допомоги в амбулаторних та стаціонарних умовах, медичної реабілітації потерпілих є висновок ЛКК закладу охорони здоров'я.

Згідно п. 8 розділу ІІІ Положення №18, якщо потерпілого госпіталізовано до закладу охорони здоров'я, розташованого не за місцем реєстрації його особової справи, оплата за лікування проводиться робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації особової справи потерпілого відповідно до укладеного договору або робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем госпіталізації потерпілого з подальшим відшкодуванням їм витрат робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації особової справи потерпілого. При визначені вартості наданих медичних послуг, що підлягають відшкодуванню Фонд керується вимогами чинного законодавства, зокрема Законом України "Про соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-ІІІ та Нормативами надання медичної допомоги та показниками якості медичної допомоги, що затверджені наказом МОЗ України № 507 від 28.12.2002 р.

З урахуванням вищевикладеного, підставою для відшкодування вартості медичних послуг за рахунок коштів Фонду, наданих потерпілій особі у зв'язку із прямими наслідками нещасного випадку на виробництві, є укладений договір на відшкодування таких витрат з дотриманням вимог вищезазначеного чинного законодавства України .

Отже, стверджуючи, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання медичних послуг, виходячи з кола обставин, які мають бути встановлені, позивач має довести факт укладення між сторонами договору, на підставі якого у відповідачів-1 та 2 виникли зобов'язання по оплаті наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, такий договір укладений не був в зв'язку із недосягненням сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується листуванням між (а.с.26-33, 55-62).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що для врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами при укладенні договору, сторони, на підставі приписів ч.5 ст.181 Господарського кодексу України, до суду не звертались.

22.11.2013 р. після подачі позову до суду позивачем було вжито заходів для укладення договору про відшкодування витрат за надання медичних послуг потерпілому від нещасних випадків на виробництві, шляхом направлення нового проекту договору відповідачу - 2 для подальшого погодження та підписання.

Відповідач-2 листом від 06.12.2013 р. № 09/1894 від підписання отриманого проекту договору відмовився, зазначивши про його невідповідність вимогам чинного законодавства. Натомість відповідачем - 2 було направлено власний проект договору про організацію цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілих на виробництві з метою забезпечення відновлення стану їх здоров'я. Згідно пояснень відповідача-2 зазначений проект позивачем підписаним не був. (а.с. 60-65, 164-166, т.-2).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що гарантійний лист № 368 від 14.04.2011 р. є пропозицією (у розумінні приписів ч. 2 ст. 638 та ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України) відповідачів 1, 2 укласти договір, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частина 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким що не відбувся).

З наданого гарантійного листа вбачається що мова йде про надання медичних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, даний вид договорів є відплатним, строковим, а тому істотними умовами договору про надання послуг є предмет та ціна, строк.

В наданому гарантійному листі не визначено істотних умов договору (предмет, ціна, строк), відповідно до вимог ст. 180 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний лист не можна розглядати як пропозицію (оферту) укласти договір у розумінні ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України. Наданий гарантійний лист виражає лише намір сторін у майбутньому укласти договір, а тому твердження позивача про укладення договору про надання медичних послуг шляхом прийняття пропозиції відповідачів 1, 2 укласти договір, є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. В даному випадку законом передбачено спеціальний порядок, зокрема, відповідно до вищезазначеного спеціального законодавства, який регулює порядок укладення договорів щодо організації лікування, медичної реабілітації потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві .

У відповідності до вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, мають підприємства та організації за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

В даному випадку, право позивача на відшкодування наданих позивачем медичних послуг відповідачами не порушено та не оспорюється , а не визнається в зв'язку із відсутністю необхідного в таких випадках договору, укладеного сторонами на умовах та в порядку, визначеному чинним законодавством України та його спеціальними нормами.

Таким чином, за відсутності договору правові зобов'язання між позивачем і відділенням Фонду відсутні, а тому і будь-яка заборгованість відділення Фонду перед позивачем також відсутня.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2013р. у справі №927/1373/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" - задоволенню не підлягають.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2013р. у справі №927/1373/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/1373/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.О. Рєпіна

А.І. Тищенко