Рішення № 38283347, 14.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3637/14 14.04.14За позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельно-виробничий комплекс

"Маяк"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Стройгарант"

Про стягнення 181 540,64 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Старчук Є.В. - представник (дов. № 12.02.14 від 12.02.2014 р.)

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Стройгарант» про розірвання Договору № 11/07 від 07.07.2013 р. та стягнення коштів у розмірі 181 540, 64 грн. (154 532, 26 грн. - безпідставно отримані кошти, 5 298, 54 грн. - пеня, 2 451, 35 грн. - 3% річних, 19 258, 49 грн. - штраф).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання по виконанню комплексу робіт за Договором № 11/07 від 07.07.2013 р., внаслідок чого позивач просить суд розірвати вказаний договір, а також стягнути 154 532, 26 грн. в якості безпідставно отриманих коштів, 5 298, 54 грн. - пені, 2 451, 35 грн. - 3% річних, 19 258, 49 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.03.2014 р. порушено провадження у справі №910/3637/14, розгляд справи призначено на 17.03.2014 р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 р. справу №910/3637/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Стройгарант» про розірвання Договору № 11/07 від 07.07.2013 р. та стягнення коштів у розмірі 181 540, 64 грн. передано на розгляд судді Капцовій Т.П.

Ухвалою суду від 17.03.2014 р. справу № 910/3637/14 прийнято до провадження суддею Капцовою Т.П., розгляд справи призначено на 31.03.2014 р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.03.2014 р. справу №910/3637/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Стройгарант» про розірвання Договору № 11/07 від 07.07.2013 р. та стягнення коштів у розмірі 181 540, 64 грн. передано на розгляд судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою суду від 21.03.2014 р. справу № 910/3637/14 прийнято до провадження суддею Картавцева Ю.В. та призначено розгляд справи на 31.03.2014 р.

У судове засідання 31.03.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 31.03.2014 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.04.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 14.04.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/3637/14 від 07.03.2014 р., а також з ухвалами суду від 17.03.2014 р., від 21.03.2014 р. та від 31.03.2014 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (03134, м. Київ, вул. Симиренка 2/19), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і інші ухвали суду, вручені відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 31.03.2014 р. та 14.04.2014 р від останнього до суду не надходило, вимог ухвал суду відповідачем не виконано, зокрема відзив не подано.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 14.04.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Стройгарант» (підрядник, відповідач) укладено договір № 11/07 від 07.07.2013 р. (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, зокрема, п. 1.1. замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати і здати замовникові реконструкцію ливневої каналізації, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька 9 (об'єкт) відповідно з переліком робіт, зазначених в кошторисному розрахунку (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору.

При цьому, відповідно до п. 2 Договору, початок виконання робіт - чотири робочих днів з дати передання замовником будівельного майданчику; закінчення виконання робіт - 30 календарних днів з дати початку виконання робіт, якщо строк виконання робіт не продовжено.

За змістом п. 6 Договору, передання-прийняття робіт по Договору здійснюється у відповідності з вимогами нормативних документів і листів Держбуду, не пізніше 5 робочих днів після одержання замовником письмового повідомлення підрядника про готовність до передання робіт.

Договірна ціна підрядних робіт згідно з п. 7 Договору складає 128 000 00 грн.

Відповідно до п. 7.3. Договору, замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 100% кошторисної вартості, для закупівлі матеріалу. Та 40% авансу від кошторисної вартості робіт.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору № 11/07, її предметом є демонтажні роботи - демонтаж блоків ФСБ, розробка ґрунту у відвал та зворотна засипка в ручну; монтажні роботи - улаштування монолітної підпірної стінки, установлення бортів залізобетонних; матеріали - послуги автокрана, послуги екскаватора, арматура А240С, бетон В15, руберойд Техноніколь, бордюр БР 100.60.20.

Загальна вартість по договору (Додатковій угоді) складає 64 584, 94 грн.

Відповідачем було виписано позивачу рахунки для сплати коштів за умовами Договору № 11/07, а саме: рахунок-фактура № СФ-0000007 на суму 94 370, 24 грн.; рахунок-фактура № СФ-0000009 на суму 46 729, 54 грн., рахунок-фактура № СФ-0000010 на суму 10 000, 00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000012 на суму 3 432, 48 грн.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди № 1 позивачем, відповідно до отриманих рахунків-фактур, було перераховано на користь відповідача суму коштів у розмірі 154 532, 26 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 828 від 16.07.2013 р. на суму 94 370, 24 грн. з призначенням платежу: оплата згідно рах. № СФ-0000007 від 12.07.2013;

- платіжним дорученням № 884 від 02.08.2013 р. на суму 46 729, 54 грн. з призначенням платежу: оплата згідно рах. № СФ-0000009 від 12.07.2013;

- платіжним дорученням № 933 від 20.08.2013 р. на суму 10 000, 00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно рах. № СФ-0000010 від 20.08.2013;

- платіжним дорученням № 949 від 22.08.2013 р. на суму 3 432, 48 грн. з призначенням платежу: оплата згідно рах. № СФ-0000012 від 21.08.2013.

Відповідач зобов'язання за Договором щодо виконання підрядних робіт у строки, встановлені умовами Договору не виконав, жодних доказів будь-якого (часткового) виконання не надав.

За таких обставин, позивач, окрім стягнення з відповідача суми отриманих останнім коштів за умовами Договору, штрафних санкцій та 3% річних, просить суд розірвати Договір у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за Договором.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору № 11/07 від 07.07.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором стосовно сплати коштів для забезпечення виконання відповідачем зобов'язання щодо виконання підрядних робіт позивач виконав належним чином, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями на користь відповідача загальною сумою 154 532, 26 грн. Натомість відповідач свій обов'язок щодо виконання робіт, передбачених умовами Договору та Додаткової угоди № 1, не виконав.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім цього, відповідно до п. 11.2. Договору, у випадку порушення умов Договору однією стороною друга сторона має право у випадках, передбачених законодавством, розірвати Договір із стягненням усіх збитків, що виникли, з винної сторони.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем умов Договору, які становлять його предмет, суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов Договору, внаслідок чого позивач позбавлений значною мірою того, на що він розраховував при укладенні такого Договору - отриманого у встановлені строки результату у вигляді виконаних робіт з реконструкції ливневої каналізації, а отже позовна вимога про розірвання договору № 11/07 від 07.07.2013 р. є обґрунтованою, доведеною позивачем, а тому підлягає задоволенню

Щодо стягнення з відповідача суми сплачених коштів у розмірі 154 532, 26 грн, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем сплачено на користь відповідача 154 532, 26 грн. як оплату відповідно до умов Договору та Додаткової угоди № 1. Натомість жодного доказу виконання робіт у строки, встановлені Договором відповідачем суду не надано.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин, у зв'язку з розірванням Договору у судовому порядку з підстав зазначених вище, правова підстава для набуття вказаних коштів у розмірі 154 532, 26 грн. перестала існувати, тобто відпала у розумінні ст. 1212 ЦК України, що є підставою для повернення даної суми коштів на користь позивача.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми коштів за Договором у розмірі 154 532, 26 грн. є обґрунтованою, такою, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а тому підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача 5 298, 54 грн. в якості пені, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Водночас суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань з виконання робіт, які, в свою чергу, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням. За таких обставин, враховуючи імперативні приписи вищезгаданих норм законодавства стосовно можливості стягнення пені за невиконання виключно грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про невідповідність позовної вимоги про стягнення пені нормам чинного законодавства України, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 451, 35 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки зобов'язання з виконання робіт, строк виконання яких пропущено, не є грошовим за своїм змістом, у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних судом відмовлено.

Стосовно стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19 258, 49 грн. суд зазначає таке.

За умовами п. 9.2. Договору, за перевищення передбачених цим Договором строків закінчення будівництва об'єкту, за умови відсутності в цьому перешкод з боку замовника, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% вартості Договору.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання стосовно виконання робіт за Договором та Додатковою угодою № 1, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 10% - 19 258, 49 грн. від договірної ціни, яка становить 192 584, 94 грн., підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, у судові засідання не з'явився.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги позивача задовольняються частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 11/07 від 07.07.2013 р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» (04073, м. Київ, вул. Сирецька 9, ідентифікаційний код 25385857) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Стройгарант» (03134, м. Київ, вул. Симиренка 2/19, ідентифікаційний код 37225912).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Стройгарант» (03134, м. Київ, вул. Симиренка 2/19, ідентифікаційний код 37225912) на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» (04073, м. Київ, вул. Сирецька 9, ідентифікаційний код 25385857) 154 532 (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять два) грн. 26 коп. безпідставно отриманих коштів, 19 258 (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 49 коп. штрафу та 3 475 (три тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 82 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 14.04.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева