Рішення № 38279864, 14.04.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/456/2014

Cправа № 490/9543/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.

при секретарі - Аслановій Е.Е.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання договору поруки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до відповідачів про визнання договору поруки від 27.06.2008 р. недійсним в звязку з тим, що поручитель договір не підписував і солідарний обов'язок щодо виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_4 за кредитним договром № 00 від 27.06.2008 р. не приймав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ПАТ АБ "Укргазбанк" в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала за недоведеністю.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 червня 2008 року між відповідачами укладено кредитний договір № 100 , зая ким ОСОБА_4 отримала від ВАТ АБ „Укргазбанк", яке в наступному було перейменовано в публічне акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк", кредит в розмірі 84800 доларів США, строком до 27.06.2030 року, для придбання квартири в м. Одеса. Позичальник отримала кредитні грошові кошти, що підтверджується квитанцією про видачу готівки № 1 від 27.06.2008р., прийняла на себе зобовязання повернути їх та відповідно до п.1.1 кредитного договору сплати за їх користування 13,8% річних.

В той же день між відповідачами по справі було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 11405. За вказаним іпотечним договором ОСОБА_4 передала в іпотеку АТ «Укргазбанк» придбану за кредитні грошові кошти квартиру АДРЕСА_1.

Також 27 червня 2008 року між АТ «Укргазбанк», ОСОБА_4, як позичальником та ОСОБА_3, як поручителем було укладено договір поруки, за умовами якого останній прийняв на себе солідарний обов'язок відповідати як поручитель по кредитним зобов'язанням ОСОБА_4, за кредитним догвором № 100 .

Рішенням Суворівського районного суду м.Одеси від 27.0.2011 р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.12.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 16 травня 2013 року , стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк" заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 92963,63доларів США та пеню в розмірі 13475,72 гривень. В рахунок погашення зазначеної заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 Розподілено судові витрати. Як було встановлено судом, з боку позичальника умови кредитного договору належним чином виконані не були, внаслідок чого перед банком за договором кредитування, станом на 24.12.2009р. виникла вищевказана заборгованість в розмірі 92963,63 доларів США та 13475,72 гривень.

Згідно Контракту № 8404 від 19 липня 2004 року , ОСОБА_3 прийнятий на навчання до Військово-медичної академії ім. С.М. Кірова м. Санкт-Петербург, Росія строком з 01 вересня 2004 року по 1 липня 2010 року з наданням щорічного канікулярної відпустки влітку тривалістю 30 діб. За довідкою Академії , ОСОБА_3, дійсно навчався на 5-му факультеті з 01.09.2004 р. по 19.06.2010 р. та згідно учбового розкладу літнія канікулярна відпустка в 2008 року була запланована з 01 по 31 серпня 2008 року (а.с. 9).

Згідно Довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_3 у період 2008 року перетинав державний кордон України 01.03.2008 року виїзд з України, наступна дата в'їзду в Україну 19.07.2008 року (а.с. 20).

З висновку експерта № 1366 від 11 січня 2014 року судової почеркознавчої експертизи , призначеної за клопотанням представника відповідача ПАТ АБ "Укргазабанк", вбачається, що відповісти на питання , чи виканані підписи на лицьовій і зворотній сторонах в графах "Поручитель" та підпис в розділі "Адреси і банківські реквізити сторін" виконаний від імені поручителя ОСОБА_3 в оспорюваному договорі поруки від 27 червня 2008 року ОСОБА_3 або іншою особою - не виявилось можливим через транскрипційну неспівставність підписів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено в ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недотримання цієї вимоги згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним тощо.

Відповідно до вимог ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. За ст. ст. 553,1055 ЦК України, договір поруки як і кредитний договір повинен бути укладений між сторонами в письмовій формі.

За ст. 207 цього Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 посилався на те, що наміру укладати договір поруки не мав , договір ним не підписувався.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності.

Державна прикордонна служба України даних про перетинання на час укладення оспорюваного договру поруки державного кордону України не виявила , висновок експерта не є категоричним.

З огляду на наведене, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 не підписував вищезазначений договір поруки, отже договір не можна вважати таким , що вчинений у формі, встановленій законом, не відповідає вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України, отже суд приходить до висновку, що відповідно до частини 1 ст. 215 цього Кодексу він є недійсним, що є підставою для задоволення позову.

Не може взяти до уваги суд заперечення представника відповідача стосовно того, що факт укладання договору поруки самим ОСОБА_3 підтверджується довідкою про його доходи та анкетою від 13.06.2008 р. , оскільки вказана довідка видана не ним самим, а заступником директора ПП "Адамас-Н" ОСОБА_4 (а.с.37), а заповненння та надання ним самим анкети на отримання кредиту (а.с. 38-41) достеменними доказами не підтверджено.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. в рівних частках з кожного.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання договору поруки недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним Договір поруки від 27 червня 2008 року , укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 100 від 27 червня 2008 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 по 57 грн. 35 коп. судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва Гуденко О.А.