Рішення № 38279019, 08.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" квітня 2014 р. Справа № 911/401/14

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна Залізниця», м. Київ

до відповідача приватного підприємства «Будмаркет», м. Ірпінь

про стягнення 24747,68 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Дабровська О.В., уповноважена, довір. від 21.03.14р. № 1195-НЮ;

Будова Н.М., уповноважена, довір. від 27.02.2014р. № 840-НЮ;

від відповідача: Новогребельська І.В., уповноважена, довір. від 25.02.2014р. №16;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 22.01.2014р. до відповідача - приватного підприємства «Будмаркет», м. Біла Церква Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 24747,68 грн. передоплати за оплачений але не поставлений товар та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач платіжними дорученнями від 21.12.2009р., від 05.01.2010р., від 13.01.2010р., від 18.01.2010р., від 27.01.2010р. та від 16.06.2010р. перерахував відповідачу кошти в загальній сумі 24747,68 грн. в якості оплати за виставленими відповідачем рахунками від 18.12.2009р. №№ 148, 1512, 152, від 03.12.2009р. №135, від 25.12.2009р. №100 та від 13.06.2010р. №1. Відповідач поставку обумовленого рахунками товару позивачу не здійснив та кошти не повернув. У зв'язку з вищевикладеним, посилаючись на ст. 693 ЦК України, позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути передоплату в сумі 24747,68 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/401/14 та призначено справу до розгляду.

Відповідач 04.03.2014р. в порядку частини 3 ст. 267 ЦК України подав письмову заяву про застосування у справі позовної давності.

У відзиві на позов відповідач просив суд в позові відмовити. Відзив мотивований тим, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем та поставив позивачу обумовлений товар за видатковими накладними від 20.12.2009р. № 01829, від 12.01.2010р. № 00000007, від 14.01.2010р. № 00000034, від 18.01.2010р. № 00000057, від 29.01.2010р. № 01732 та від 22.06.2010р. № 06898 всього на суму 24747,68 грн., і товар був отриманий позивачем за виписаними на повноважних представників відповідача довіреностями на отримання матеріальних цінностей, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок повертати позивачу передоплату за вказаний товар.

Ухвалою від 04.03.2014р. розгляд справи було відкладено.

25.02.2014р. позивач подав суду заперечення на відзив, в яких зазначив, що поставки, на які посилається відповідач у відзиві, здійснені згідно інших рахунків-фактур, а товар за спірними рахунками від 18.12.2009р. №№ 148, 1512, 152, від 03.12.2009р. №135, від 25.12.2009р. №100 та від 13.06.2010р. №1, оплачений позивачем спірними платіжними дорученнями, відповідачем поставлено не було. Також позивач зазначає про те, що у накладних, на які посилається відповідач як на доказ здійснення поставки, відсутнє зазначення посад та прізвищ осіб, які отримали за накладними товар, а особи, ким було видано довіреності на отримання матеріальних цінностей від відповідача, твердять, що товар від відповідача за вказаними накладними не отримували, в накладних не розписувались. Також позивач твердить про безпідставність тверджень відповідача про застосування у справі позовної давності, оскільки строку виконання зобов'язань з поставки в спірних рахунках зазначено не було, відповідно в порядку частини 2 ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати виконання зобов'язання у будь-який час, а відповідна вимога позивачем відповідачу була направлена лише 05.11.2013р. після виявлення наявності дебіторської заборгованості.

Відповідачем в судовому засіданні 25.03.2014р. подано суду копії податкових декларацій з реєстрами накладних, до яких включені видаткові накладні на поставку позивачу товару згідно спірних рахунків-фактур, оплаченого спірними накладними. В судовому засіданні 25.03.2014р. судом в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 02.04.2014р. у зв'язку із зобов'язанням позивача надати засвідчені витяги з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис.

02.04.2014р. відповідачем подано додаткові пояснення, в яких відповідач твердить, що належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем та передав обумовлений товар повноважному представнику позивача, який мав довіреність на отримання матеріальних цінностей, відповідно належним відповідачем у справі має бути працівник позивача, який не доставив отриманий від відповідача товар за призначенням на підприємство позивача.

Позивачем 02.04.2014р. подано копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, та витяг з журналу реєстрації довіреностей. В поясненнях представники позивача твердили, що в реєстрах накладних наявні лише накладні відповідача від 16.06.2010р. на суму 3220,78 грн. та від 25.01.2010р. на суму 1559,00 грн., інші накладні, на які посилається відповідач, у позивача відсутні, товар за ними по складському обліку не проходив.

В судовому засіданні 02.04.2014р. судом повторно було оголошено перерву до 08.04.2014р. до 10 год. 30 хв., у зв'язку з необхідністю вивчення додатково поданих документів, про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис.

Розглянувши позов державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», м. Київ (далі по тексту - ДТГО «Південно-західна залізниця») до приватного підприємства «Будмаркет», м. Біла Церква (далі по тексту - ПП «Будмаркет»), вислухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до власного Положення, затвердженого наказом від 13.09.2008р., Моторвагонне депо Фастів-1 є відокремленим підрозділом ДТГО «Південно-Західна залізниця», не є юридичною особою, веде самостійний баланс, який входить до зведеного балансу галузевої служби приміських пасажирських перевезень, має поточний та інший рахунки в установах банків, печатку, штампи, власні бланки, на підставі довіреності начальника залізниці має право укладати господарські договори від імені ДТГО «Південно-Західна залізниця»

Постачальником ПП «Будмаркет» було виставлено позивачу в особі Моторвагонного депо Фастів-1 рахунки на оплату товару на загальну суму 24747,68 грн., а саме:

від 03.12.2009р. №135 на оплату анкерів, болтів, фарби фасованої на суму 4996,70 грн.;

від 18.12.2009р. № 152 на оплату плитки, клею та хрестиків на суму 5000,00 грн.;

від 18.12.2009р. № 1517 на оплату плитки, затірки та кріплень СД на суму 4999,20 грн.;

від 18.12.2009р. № 148 на суму 1559,00 грн. (копія рахунку суду не подано);

від 25.12.2009р. № 160 на оплату емалі ПФ на суму 4972,00 грн.

від 13.06.2010р. № 1 на оплату металовиробів (профілю, рейок, клинців, свердел тощо) на суму 3220,78 грн.

Позивач (в особі Моторвагонного депо Фастів-1) оплатив грошові кошти за виставленими рахунками на загальну суму 24747,68 грн., а саме сплатив:

платіжним дорученням від 21.12.2009р. № 3076 сплатив 1559,00 грн. (оплата по рахунку від 18.12.2009р. № 148);

платіжним дорученням від 05.01.2010р.№ 7 сплатив 4996,70 грн. (оплата по рахунку від 03.12.2009р. № 135);

платіжним дорученням від 13.01.2010р. № 21 сплатив 4999,20 грн. (оплата по рахунку від 18.12.2009р. № 1512 за плитку);

платіжним дорученням від 18.01.2010р. № 64 сплатив 5000,00 грн. (оплата по рахунку від 18.12.2009р. № 152 за плитку);

платіжним дорученням від 27.01.2010р. № 208 сплатив 4972,00 грн. (оплата по рахунку від 25.12.2009р. № 100 за емаль);

платіжним дорученням від 16.06.2010р. № 2272 сплатив 3220,78 грн. (оплата рахунку від 13.06.2010р. №1 за матеріали).

За правовим змістом відносини сторін є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у письмових документах, якими обмінялися сторони, суд робить висновок, що сторонами не порушено вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач твердить, що відповідач не виконав своїх зобов'язань та не поставив позивачу обумовлений договором товар, у зв'язку з чим, в порядку частини 2 ст. 530 ГПК України, ДТГО «Південно-західна залізниця» в особі Моторвагонного депо Фастів-1 звернулось до відповідача з вимогою від 05.11.2013р. № РПЧ-813452, в якій просило або поставити товар до 10.11.2013р., або повернути кошти в сумі 24747,68 грн. Разом із тим, як на доказ направлення відповідачу вказаної вимоги позивач посилається на додану до матеріалів справи копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить, що лист був направлений відповідачу 16.11.2013р., а отриманий ним 19.11.2013р., відповідно в порядку частини 2 ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання у відповідача виник в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 26.11.2013р. включно.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач твердить, що відповідач обумовлений договором товар не поставив, і суму передоплати позивачу не повернув, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача передоплату в сумі 24747,68 грн. в судовому порядку.

Зазначені вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995, № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою

Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій видаткових накладних, оригінали яких були надані відповідачем в судовому засіданні, відповідач поставив, а позивач в особі Моторвагонного депо Фастів-1 прийняв товар на загальну суму 24747,68 грн., а саме:

за видатковою накладною від 20.12.2009р. № 01829 на суму 1559,00 грн.;

за видатковою накладною від 12.01.2010р. № 7 на суму 4996,70 грн.;

за видатковою накладною від 14.01.2010р. № 34 на суму 4999,20 грн.;

за видатковою накладною від 18.01.2010р. № 57 на суму 5000,00 грн.;

за видатковою накладною від 29.01.2010р. № 01732 на суму 4972,00 грн.;

за видатковою накладною від 22.06.2010р. № 06898 на суму 3220,78 грн.

Відповідачем подано копії до матеріалів справи та оригінали для огляду довіреностей на отримання матеріальних цінностей, за якими відповідальні працівники позивача отримували товар за вищевказаними накладними, а саме:

від 10.12.2009р. ЯПЖ № 515519, дійсна до 20.12.2009р., виписана на ОСОБА_4;

від 12.01.2010р. ЯПЖ № 515617, дійсна до 22.01.2010р., виписана на ОСОБА_5;

від 28.01.2010р. ЯПЖ № 515721, дійсна до 07.02.2010р. , виписана на ОСОБА_5;

від 22.06.2010р. № 111, дійсна до 02.07.2010р., виписана на ОСОБА_4

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну від 16.05.1996, № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Так, на вимогу суду позивач надав засвідчений витяг з Журналу реєстрації довіреностей, з якого вбачається, що вищевказані довіреності дійсно видавалися Моторвагонним депо Фастів-1 особам, які в цих довіреностях вказані, на отримання товару саме від відповідача - ПП «Будмаркет».

Крім того, відповідно до пункту 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Як свідчить витяг з Журналу реєстрації довіреностей, в журналі наявні відмітки про отримання за усіма чотирма довіреностями матеріальних цінностей, і відсутні відмітки про те, що довіреності не були використані.

Крім того, відповідно до пункту 10 вказаної Інструкції невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Згідно до пункту 13 Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. За таких обставин, оригінали невикористаних довіреностей залишаються у особи, яка ці довіреності видала, а оригінали використаних довіреностей, за якими було отримано цінності, зберігаються у продавця.

Оригінали вказаних довіреностей знаходяться у відповідача - постачальника, і відповідач надав їх суду для огляду.

Відповідно до вищевикладеного, у суду відсутні підстави твердити, що вказані довіреності відповідачем не видавалися, або не були використані.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Позивач твердить, що поставці зазначених товарів передувало виставлення відповідачем зовсім інших рахунків-фактур, аніж ті, що були оплачені позивачем за спірними платіжними дорученнями, відповідно товари, за які позивач сплатив відповідачу спірні кошти, так і не були поставлені. Крім того, позивач твердить, що в його бухгалтерському обліку відображено лише дві поставки: за видатковою накладною від 20.12.2009р. № 01829 на суму 1559,00 грн.; та за видатковою накладною від 22.06.2010р. № 06898 на суму 3220,78 грн., в реєстрах податкових накладних також наявні лише ці дві накладні, інші накладні, на які посилається відповідач, у позивача відсутні, товар за ними по складському обліку не проходив. Зазначені твердження суд відхиляє як необґрунтовані.

Суду дійсно подано інший комплект рахунків-фактур, а саме:

від 20.12.2009р. № 00005471 на суму 1559,00 грн.;

від 05.01.2010р. № 00000007 на суму 4996,70 грн.;

від 13.01.2010р. № 00000036 на суму 4999,20 грн.;

від 18.01.2010р. № 00000065 на суму 5000,00 грн.;

від 27.01.2010р. № 00000087 на суму 4972,00 грн.;

від 16.06.2010р. № 000747 на суму 3220,78 грн.

По-перше, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати покупцю, а сам факт поставки має бути підтверджений видатковою накладною. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.

По-друге, при порівнянні переліку товарів, зазначених в рахунках-фактурах, на які посилається позивач як на підставу позову, і в даних рахунках фактурах, а також в поданих відповідачем видаткових накладних, судом встановлена відповідність переліку та кількості товару. За таких обставин, суд робить висновок про те, що відповідачем було фактично поставлено позивачу ту саму кількість та той самий перелік товару, за який позивачем було здійснено оплату вище переліченими платіжними дорученнями на загальну суму 24 747,68 грн.

Зазначене додатково підтверджується поданими відповідачем виписаними відповідно до вищеперелічених видаткових накладних податковими накладними, а саме:

від 20.12.2009р. № 001990 на суму на суму 1559,00 грн.;

від 05.01.2010р. № 000006 на суму 4996,70 грн.;

від 13.01.2010р. № 000032 на суму 4999,20 грн.;

від 18.01.2010р. № 002084 на суму 5000,00 грн.;

від 27.01.2010р. № 002111 на суму 4972,00 грн.;

від 16.06.2010р. № 002785 на суму 3220,78 грн.

Також позивачем подані копії податкових декларацій з податку на додану вартість з реєстрами податкових накладних та електронними квитанціями про прийняття їх податковим органом, з яких вбачається, що вказані поставки відповідачем включені до податкової звітності. Відповідно до положень діючого на момент виникнення спірних відносин Закону України «Про податок на додану вартість» у відповідача, як платника ПДВ, при видачі податкових накладних виникало б податкове зобов'язання з ПДВ, відповідно не в інтересах відповідача включати до податкового обліку «зайві» податкові накладні.

За таких обставин, договірні відносини між позивачем та відповідачем з поставки товару на суму 24747,68 грн. у відображенні в первинних документах, виглядають наступним чином:

Оплата позивачемПоставка відповідачемОтримання позивачемплатіжне доручення від 21.12.2009р. № 3076 на суму 1559,00 грн. (за матеріали)видаткова накладна від 20.12.2009р. № 01829 на суму 1559,00 грн. (полиця, гачки, дзеркала, щітки, паперотримачі тощо)Довіреність від 10.12.2009р. ЯПЖ № 515519, дійсна до 20.12.09, виписана на ОСОБА_4 на отримання матеріалів 5000 шт.)платіжне доручення від 05.01.2010р. № 7 на суму 4996,70 грн. (за метизи)видаткова накладна від 12.01.2010р. № 00000007 на суму 4996,70 (анкера, болти, фарба фасадна)Довіреність від 12.01.2010р. ЯПЖ № 515617, дійсна до 22.01.2010р., виписана на ОСОБА_5 на отримання матеріалів 5000 шт.)платіжне доручення від 13.01.2010р. № 21 на суму 4999,20 грн. (за плитку)видаткова накладна від 14.01.2010р. № 00000034 на суму 4999,20 грн. (плитка, кольоровий шов, кріплення) Довіреність від 12.01.2010р. ЯПЖ № 515617, дійсна до 22.01.2010р., виписана на ОСОБА_5 на отримання матеріалів 5000 шт.)платіжне доручення від 18.01.2010р. № 64 на суму 5000,00 грн. (за плитку)видаткова накладна від 18.01.2010р. № 00000057 на суму 5000,00 грн. (плитка, клей, хрестики)Довіреність від 12.01.2010р. ЯПЖ № 515617, дійсна до 22.01.2010р., виписана на ОСОБА_5 на отримання матеріалів 5000 шт.)платіжне доручення від 27.01.2010р. № 208 на суму 4972,00 грн. (за емаль)видаткова накладна від 29.01.2010р. № 01732 на суму 4972,00 грн. (емаль ПФ)довіреність від 28.01.2010р. ЯПЖ № 515721, дійсна до 07.02.2010р., виписана на ОСОБА_5 на отримання матеріалів 1000 шт.)платіжне доручення від 16.06.2010р. № 2272 на суму 3220,78 грн. (за матеріали)видаткова накладна від 22.06.2010р. № 06898 на суму 3220,78 грн. (будматеріали: профілі, хрестики, штукатурка, клей, клинці, свердла, плитка тощо)довіреність від 22.06.2010р. № 111, дійсна до 02.07.2010р., виписана на ОСОБА_4 на отримання будматеріалів 59 шт.)всього 24747,68 грн.всього 24747,68 грн. Суд звертає увагу на недоліки у заповненні довіреностей на отримання матеріальних цінностей, в яких не зазначено конкретна кількість та перелік матеріалів, які мали бути отримані, на невідповідність номерів рахунків-фактур, на які посилається відповідач та позивач, невідповідність номерів накладних, зазначених в журналі реєстрації довіреностей, витяг з якого поданий позивачем. Однак, зазначене свідчить про недоліки у веденні бухгалтерської документації, а не про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за оплачений але не поставлений товар. Відсутність заборгованості відповідачем доведено належними та допустимими доказами на підставі належним чином складених первинних документів.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Суд, приймаючи рішення, не може керуватися припущеннями.

За таких обставин закон зобов'язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорення з боку зобов'язаної особи - відповідача.

В даному випадку позивачем не доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару на суму 24747,68 грн., відповідно не доведено наявність обов'язку відповідача повернути позивачу сплачені за товар кошти.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи доводи учасників провадження, суд вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну від 16.05.1996, № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей"; ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995, № 88, ст. 11, 16, 207, 208, 509, 525, 526, 530, 638, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 179, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 22, 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-західна залізниця» до приватного підприємства «Будмаркет» відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 17.04.2014р.