Ухвала суду № 38276811, 17.04.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/9683/13-к Головуючий у 1-й інст. Янчук Н.П.

Категорія ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач Фомін Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого Фоміна Ю.В.,

суддів: Мельничук Н.М. та Михайловського В.І.,

з участю: секретаря Парижан І.О.,

прокурора Лозивика А.В.,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою цивільного відповідача - ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 3 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, водія ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК», раніше не судимого, -

засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75, 76 п. 3 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік, зобов'язавши його повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 залишений попередній - особисте зобов'язання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволений частково: стягнуто з ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» на її користь 30000 гривень заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди; в частині відшкодування матеріальної шкоди залишено без задоволення. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3

витрати за проведене стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_4:

- на користь Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної ради в сумі 7063,20 грн.;

- на користь Департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради в сумі 2001,36 грн.

Згідно вироку суду, 25.06.2013 року близько 10 години ОСОБА_2 керував, згідно подорожнього листа 14432, технічно-справним автомобілем марки ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_1, який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2, належить ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК».

Відповідно до вимог пункту 2.3(б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.01 року № 1306, водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом 10.9 зазначених правил передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

В порушення вимог п.п .2,3 (б), 10.9 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_3 під час руху заднім ходом поблизу буд. № 114 по вул. Київська в м. Житомирі, будучи неуважним, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не простежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на іі зміну, внаслідок чого задньою лівою частиною свого автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка рухалась позаду вищевказаного автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2708, отримала тілесні ушкодження у вигляді рваної рани на правій стопі, перелому 5 плюсневої кістки правої стопи, крайового перелому основної фаланги 1 пальця правої стопи, що відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечним для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я.

Грубе порушення водієм ОСОБА_3, вимог п.п. 2.3 (б) та 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно висновку експерта № 3/552 від 26.08.2013 року, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В апеляційній скарзі цивільний відповідач - ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» просить вирок суду щодо ОСОБА_3 змінити в частині задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди. Позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ПрАТ «СК СТАТУС», яке притягнуто судом першої інстанції в якості цивільного відповідача, на її користь 5000 гривень заподіяної моральної шкоди; стягнути з ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» на її користь 5000 гривень заподіяної моральної шкоди.

Апелянт вказує на те, що розмір моральної шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_4 внаслідок дорожньо транспортної пригоди є завищеним. При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції мав виходити в т.ч. з характеру завданих потерпілій тілесних ушкоджень, тривалості лікування потерпілої, тяжкість заподіяних збитків, в т.ч. матеріальних, й інші обставини.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та представника цивільного відповідача ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів, міркування прокурора Лозивика А.В. в заперечення апеляційної скарги, обговоривши її доводи, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Оцінивши викладені у вироку докази в їх сукупності, суд першої інстанції обгрунтовано визнав доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 у необережних діях, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та вірно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 1 КК України.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 65 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та всі обставини кримінального провадження і обґрунтовано призначив йому покарання у межах санкції ст. 286 ч. 1 КК України у виді обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, а на підставі ст. 75, 76 КК України звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Доведеність вини, кваліфікація дій та призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 ніким із можливих апелянтів не оспорюється.

Що стосується доводів апеляційної скарги про зменшення розміру задоволеного судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди, то вони безпідставні.

Суд першої інстанції відповідним чином мотивував своє рішення, задовольнивши вказаний цивільний позов в розмірі 30000 грн. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд, відповідно до п.п. 3,4,5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", врахував, що така шкода заподіяна злочинними діями обвинуваченого, врахував характер та обсяг душевних страждань потерпілої ОСОБА_4, яка досягла 77-річного віку, вимушена була протягом тривалого часу лікуватись, в тому числі двічи стаціонарно в опіковому центрі та в у травматологічному відділенні, їй було проведено декілька оперативних втручань, вона пережила та переживає стрес, пов'язаний з отриманням тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду. Вказане підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 2708, згідно з яким у потерпілої ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді рваної рани на правій стопі, перелому 5 плюсневої кістки правої стопи, крайового перелому основної фаланги 1 пальця правої стопи, що відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечним для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я (2 т. а.к.п. 43-46).

Твердження в апеляційній скарзі про необхідність стягнути з ПрАТ «СК СТАТУС», яке притягнуто судом першої інстанції в якості цивільного відповідача, моральної шкоди, то воно не може бути задоволено, оскільки в цивільному позові цивільного позивача ОСОБА_4 вказаний відповідач не був зазначений (нею цивільний позов був пред'явлений, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, згідно якої особа, якій кримінальним правопорушенням завдано шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого), її думка з цього приводу в місцевому суді, згідно журналу судового засідання, не була з'ясовна (вона не приймала участі). В своїх письмових запереченнях потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_4 категорично з цим не погоджується. ПрАТ «СК СТАТУС» в судах першої та апеляційної інстанцій участи не брало, хоча було належним чином повідомлено. Ніякого судження з цього приводу в письмовій формі ним не було висловлено (згідно повідомлення про вручення отримало копію постанови про призначення кримінального провадження до апеляційного розгляду та копію апеляційної скарги). Оскільки ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» місцевому суду необхідних доказів щодо залучення вказаної страхової компанії не надав, тобто не дотримався порядку відшкодування шкоди, згідно страхового полісу, то апеляційний суд погоджується з тим, що вказане ТОВ може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з відповідною позовною заявою до ПрАТ «СК СТАТУС».

Під час підготовки розгляду даного кримінального провадження до апеляційного розгляду до апеляційного суду поступило письмове клопотання потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_4 про стягнення завданої їй матеріальної шкоди. Вказане клопотання не може бути задоволено, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі цивільного відповідача - ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» не ставилося питання щодо зміни вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення матеріальної шкоди. Апеляційна скарга потерпілої та цивільним позивачем ОСОБА_4 не подавалась. Правила ч. 2 ст. 404 КПК України на даний випадок не розповсюджуються, оскільки погіршується становище обвинуваченому ОСОБА_3, тому що, в разі задоволення вказаних доводів, до нього може бути пред'явлений позов в порядку регресу. Потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_4 не позбавлена права звертатися до суду в порядку цивільного судочинства про відшкодування майбутніх матеріальних витрат, пов'язаних з ДТП.

На підставі викладеного, вирок суду щодо ОСОБА_3 слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу цивільного відповідача - ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» залишити без задоволення.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 3 лютого 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: