Ухвала суду № 38276074, 16.04.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Панька В.Ф., Мацунича М.В.

при секретарі - Савариній Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства АБ «Укргазбанк», приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ВАТ КБ «Укргазбанк» /надалі - банк/, приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 9 жовтня 2007 р. між позивачкою та банком за № 110/07 кл-01 та зобов'язання нотаріуса виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна, визначеного договором іпотеки і виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження /заборону/ зазначеного майно.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між нею та банком було укладено вказаний договір іпотеки з метою забезпечення виконання кредитного договору, укладеного 09.10.2007 р. між банком та ОСОБА_5, по якому останній отримав кредит в сумі 100 тис. доларів США. Однак цей договір іпотеки є недійсним по тій причині, що об'єктом іпотеки не могло бути майно, яке передано в іпотеку та їй не були роз'яснені її права і обов'язки при укладенні договору іпотеки.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням позивачка не погодилась, порушила питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення її позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апелянтка та її представник скаргу з наведених підстав підтримали.

Представник відповідача вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга містить такі доводи щодо незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, які не були обґрунтуванням позовної заяви. Зокрема це стосується твердження невідповідності оскаржуваного іпотечного договору ЗУ «Про іпотеку»; закінчення строку дії договору іпотеки; в договорі іпотеки не правильно вказано адреса реєстрації позивачки; не ідентифіковано майно, яке передано в іпотеку. Крім цього, апеляційна скарга також містить такі доводи як введення в оману позивачки при укладенні договору у зв'язку з її юридичною неграмотністю, що в свою чергу призвело до порушення ЗУ «Про захист прав споживачів».

Однак ці доводи не можуть бути прийняті до уваги на підставі наступного.

Як вказано вище, оспорюваний договір іпотеки було укладено між банком та позивачкою в забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_5, чоловіком позивачки. Укладення такого договору відповідає ЗУ «Про іпотеку»: відповідно до ст.3 Закону іпотека викає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Строк дії договору іпотеки не припинився: відповідно до ч.5 ст.3 Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору; відповідно до ст.17 іпотека припиняться у разі припинення основного зобов'язання або закінчення іпотечного договору.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

По справі встановлено, що кредитний договір, укладений між банком та ОСОБА_5 останнім не виконано і саме тому банк звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на іпотечне майно, що судом було задоволено шляхом прийняття відповідного рішення/а.с.68/. Наявність зазначеного рішення та закінчення строку дії кредитного договору не свідчить про закінчення виконання зобов'язання. Відповідно, зазначені обставини не свідчать про закінчення строку дії договору іпотеки.

Адреса реєстрації позивачки, яка вказана в договорі іпотеки, відповідає адресі, яка вказана нею в позовній заяві: нумерація будинку - в договорі вказано 01А, а в позовній заяві - 1а - стосується одного будинку. Більш цього, ці дані стосуються ідентифікації іпотекодавця, яким, безсумнівно, являється позивачка.

Предмет іпотеки ідентифіковано: він вказаний в п.2.1 договору іпотеки.

Щодо такого доводу апеляційної скарги як введення в оману позивачки укладенням договору іпотеки, по якому передано майно, яке не могло бути передано в іпотеку у зв'язку з чим порушено права апелянтки як споживача і цим самим порушено ЗУ «Про захист прав споживачів», то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЗУ «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Відповідно до договору іпотеки у іпотеку передано земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок, які належать іпотекодавцю, тобто позивачці. Цей предмет іпотеки повністю узгоджується із зазначеною вимогою зазначеного Закону.

Підписуючи договір іпотеки, позивачка усвідомлювала значення своїх дій, розуміла їх і бажала здійснити ці дії. Жодних її прав при укладенні цього договору не було порушено. Більш цього, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції апелянтка проявила порівняно хороші знання окремих норм Закону України «Про іпотеку», хоча тлумачила їх в супереч їхньому змісту. Тому підстав стверджувати про порушення її прав при укладенні договору іпотеки та визнавати по цій підставі договору недійним немає.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 січня 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :