Ухвала суду № 38275946, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13957/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Комбінат Будіндустрії» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Комбінат Будіндустрії» звернулося до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року №0002742301 та №0002752301.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Елтіс», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Комбінат Будіндустрії» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Елтіс» за березень-листопад 2012 року. За наслідком перевірки було складено Акт від 17.04.2013 №243/1/22-80-37723618.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 та п.п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень-листопад 2012 року на суму 241 112 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 №0004882280, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з ПДВ на суму 301 390 грн. (241 112 грн. за основним платежем та 60 278 грн. за штрафними санкціями).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом мали товарний (реальний) характер, придбання таких послуг оформлено документально, що дає право позивачу на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТД «Комбінат Будіндустрії» та ТОВ «Елтіс» було укладено договір транспортного експедирування від 01.03.2012 №625, предметом якого було надання послуг з організації перевезень вантажу (експедиторські послуги).

Фактичне отримання позивачем відповідних послуг та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, копія якої містяться в матеріалах справи, зокрема: договором транспортного експедирування №625 від 01.03.2012; аками здачі-прийняття робіт (надання послуг); товарно-транспортними накладними; податковими накладними, видатковим накладними на товар, який перевозився, платіжними дорученнями, а також довіреностями від контрагентів ТОВ «ТД «Комбінат Будіндустрії» на отримання товару.

Крім того, судом першої інстанції було допитано директора ТОВ «Елтіс» ОСОБА_3 як свідка, який надав пояснення, що виконував на замовлення ТОВ «ТД «Комбінат Будіндустрії» перевезення вантажу та зазначив, що при цьому залучав транспорт третіх осіб.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладання договорів контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник ПДВ, його установчі документи якого не були визнані в судовому порядку недійсними.

В свою чергу, доводи податкового органу щодо фіктивності спріних господарських операцій базуються лише на висновках Актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.03.2013 №1005/22-10/30782038 та від 16.04.2013 №1373/22-10/30782038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтіс».

При цьому, як вбачається з матеріалів справи господарські операції, проведені позивачем з ТОВ «Елтіс» на виконання договору від 01.03.2012 №625 фактично відповідачем не досліджувалась, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів не здійснювались, відповідних довідок не складалося, про що свідчать й самі Акти про неможливість проведення зустрічної звірки

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена правова позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка, за приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, так само як і сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.