Ухвала суду № 38275257, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7421/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Шевченко О.І.

представника відповідача Рябошапки С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АналітТехЦентр" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003892280 від 23.04.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва ДПС, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року №0003892280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Аналіттехцентр" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Агросервіс Інвест Плюс" за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 року та 01.01.2013 по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 11 квітня 2013 року №222/1-22-80-33098650.

Згідно висновків даного акту, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 217 380,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року - 207 405,00 грн., січень 2013 року - 9 975,00 грн.

Вказані висновки мотивовані наявністю акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ Агросервіс Інвест Плюс", в якому встановлено, що останнє не знаходиться за податковою адресою, мало взаємовідносини з підприємствами, стан яких відмінний від "0" та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; виходячи з наведеного ТОВ Агросервіс Інвест Плюс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам, у нього відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Таким чином, відповідач вважає, що первинні документи отримані позивачем від ТОВ Агросервіс Інвест Плюс" оформлені з порушенням вимог законодавства, а тому ТОВ "Аналіттехцентр" не має права на формування податкового кредиту з податку на додану вартіст

Враховуючи зазначені висновки, ДПІ у Святошинському районі м. Києва 23 квітня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003892280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 271 725,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 217 380,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54 345,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі, при цьому виходив з того, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, апеляційну скаргу мотивував встановленими в ході проведення перевірки контрагента позивача порушеннями цим контрагентом (ТОВ «Агро сервіс Інвест Плюс») вимог податкового законодавства з посиланням на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ Агросервіс Інвест Плюс", в якому встановлено, що останнє не знаходиться за податковою адресою, мало взаємовідносини з підприємствами, стан яких відмінний від "0" та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; виходячи з наведеного ТОВ Агросервіс Інвест Плюс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам, у нього відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів та пояснень, наданих представниками сторін в ході розгляду апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, дослідженню в такому випадку підлягає реальність здійснення господарських операцій за укладеними позивачем із контрагентами договорами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Аналіттехцентр" здійснює діяльність у сфері виробництва інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації, технічних випробувань та досліджень.

Так, у період, щодо якого проводилася податкова перевірка позивача, останнім було укладено ряд договорів із ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс".

Так, згідно умов договору виготовлення та встановлення елементів біологічного захисту від 17.10.2012 року № 138/2012, замовник (ТОВ "Аналіттехцентр") доручає, а виконавець (ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс") зобов'язується здійснити виготовлення пристроїв переміщення дверних полотен згідно з технічними вимогами (Додаток № 1). Загальна вартість робіт, згідно п. 3.1 Договору становить 972000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 162000,00 грн.) і встановлюється на підставі протоколу погодження договірної ціни (Додаток №2). Відповідно до п. 3.3 Договору оплата робіт здійснюється по факту виконання робіт протягом 60 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Датою приймання робіт вважається дата підписання акту виконаних робіт (п. 4.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" було виконано обумовлені договором роботи на підставі технічного завдання, про що складено акт здачі-приймання робіт від 29 грудня 2012 року та виписано на користь позивача податкову накладну від 29 грудня 2012 року №1110 на загальну суму 972 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 162 000,00 грн.).

Крім того, між вказаними сторонами було укладено договір від 12.11.2012 року № 141/2012, згідно умов якого, замовник (ТОВ "Аналіттехцентр") доручає, а виконавець (ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс") зобов'язується виготовити та здійснити поставку укомплектованих елементів свинцевої системи екранування спец каналізації згідно з технічними вимогами (Додаток № 1). Загальна вартість робіт, згідно п. 3.1 Договору становить 480000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80000,00 грн.) і встановлюється на підставі протоколу погодження договірної ціни (Додаток №2). Відповідно до п. 3.3-3.5 Договору виконання робіт по договору здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в розмірі 40% від загальної вартості договору. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 60 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт. Розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Датою приймання робіт вважається дата підписання акту виконаних робіт (п. 4.1 Договору).

Відповідно до акта здачі-приймання робіт від 07 грудня 2012 року ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" виконало обумовлені договором роботи на підставі технічного завдання, копія якого наявна в матеріалах та виписало позивачу податкову накладну від 07 грудня 2012 року №198 на загальну суму 272 430,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 45 405,00 грн.).

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що 30.11.2012 року між ТОВ "Аналіттехцентр" (замовник) та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" (виконавець) укладено договір №151/2012 розрахунків біологічного та стаціонарного захистів рентгенівського обладнання, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується: здійснити роботи по розрахункам біологічного захисту комплексу радіаційно-небезпечних приміщень та розробити систему дозиметричного контролю і заходів із захисту персоналу, населення і довкілля при використанні ДІВ у лабораторії радіоізотопної діагностики першого поверху орендованих приміщень ДУ "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики" НАМИ України за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 3; здійснити розрахунок захисту будівельними конструкціями від іонізуючого випромінювання рентгенівського діагностичного комплексу "Медікс", встановленого в приміщенні рентгенівського кабінету Центральної районної лікарні за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Вокзальна, 86; виконати роботи по розрахунку захисту будівельними конструкціями від рентгенівського випромінювання комп'ютерного томографу Toshiba Aquilion 16 у приміщенні ТОВ "Український портал медичного обладнання" за адресою: місто Київ, вул. Солом'янська, 17 та розрахунок захисту будівельним конструкціями від рентгенівського випромінювання Комплексу рентгенівського діагностичного PLX 140 у приміщенні Київської міської клінічної лікарні №4 за адресою: місто Київ, вул. Солом'янська, 17; зобов'язується виконати роботи по розрахунку захисту будівельними конструкціями від рентгенівського випромінювання рентгенівського обладнання, встановленого в п'яти приміщеннях за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9; виконати розрахунки та передати замовнику звіти в електронній та паперовій версіях.

Згідно наявної в матеріалах справи копії акту здачі-приймання робіт від 25 грудня 2012 року контрагентом позивача було виконано вказані роботи та виписало позивачу податкову накладну від 25 грудня 2012 року №878 на загальну суму 59 850,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 975,00 грн.).

На підтвердження факту оплати по вказаних договорах, в матеріалах наявні копії платіжних доручень та банківських виписок.

Крім того судом встановлено, що на момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що придбані у ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" роботи безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки як вже було встановлено, ТОВ "Аналіттехцентр" здійснює діяльність у сфері виробництва інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації, технічних випробувань та досліджень, та, на момент здійснення спірних господарських операцій мав ліцензію Північної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки Державного комітету ядерного регулювання серії ОВ №010265 на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання.

Крім того, як вірно вказано судом першої інстанції, придбані у ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" роботи (послуги) позивачем використано з метою виконання господарських зобов'язань позивача перед ТОВ "Інвестбудпроект", ТОВ "Будівельна компанія "ВІРА", ТОВ "КРАСС" ,ТОВ "АМТ-бізнес", Рокитнянською центральною районною лікарнею, ТОВ "Український портал медичного обладнання", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, виписок банку із вказаними суб'єктами господарювання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що операції між ТОВ "Аналіттехцентр" та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс", які мали місце у перевіряємий податковим органом період, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами. що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В своїй апеляційній апелянт вказує на те, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, при цьому посилається на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ Агросервіс Інвест Плюс", в якому встановлено, що останнє не знаходиться за податковою адресою, мало взаємовідносини з підприємствами, стан яких відмінний від "0" та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; виходячи з наведеного ТОВ Агросервіс Інвест Плюс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам, у нього відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Вказані доводи колегією суддів відхиляються, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Крім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" з урахуванням принципу персональної відповідальності платників податків, не є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки позивача щодо порушення останнім норм податкового законодавства, та законність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень. В той же час наявними в матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджується факт реального здійснення господарських операцій за вище згаданими договорами, оскільки ними підтверджується настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АналітТехЦентр" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003892280 від 23.04.2013 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 14 квітня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.