Постанова № 38275238, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17435/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 жовтня 2013 року № 0001632202 та № 0001642202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Новель" є юридичною особою, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Снайпер Медіа" у грудні 2011 року, за результатами якої складено акт від 10 жовтня 2013 року № 235/2657/22-02-09/37588032.

Згідно висновків даного акту, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податок на прибуток в загальній сумі 154 388 грн., а також п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 134 251 грн.

Вказані висновки мотивовано неправомірністю віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Снайпер Медіа", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

На підставі акту перевірки від 28 жовтня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001632202, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Новель" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 167 814 грн., (в т.ч. за основним платежем - 134 251 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 563 грн.); № 0001642202, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Новель" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 154 388 грн.

При цьому, як вірно встановлено судом, позивачем подавалися письмові заперечення на Акт перевірки, проте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дані заперечення не розглядалися і зазначені вище податкові повідомлення-рішення прийнято без їх врахування.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, при цьому виходив з того, що позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження фактичного надання ТОВ "Снайпер Медіа" послуг, згідно договору від 3 листопада 2011 року № 03111, також суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, кого саме із працівників ТОВ "Снайпер Медіа" із зазначенням їх прізвищ та ініціалів залучено до виконання робіт на території ТОВ "Новель". З наданих представником позивача первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Снайпер Медіа" не можливо встановити яким чином обраховувалася вартість наданих зазначеним контрагентом послуг. Також суд зазначив про відсутність відповідності придбання позивачем послуг у ТОВ "Снайпер Медіа" критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності позивача. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Снайпер Медіа" у грудні 2011 року, а відтак, правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В її обґрунтування зазначив, що в ході розгляду справи було подано докази, які, на його думку, в повній мірі підтверджують реальність угод між Апелянтом та TOB «Снайпер Медіа», відповідність цілям господарської діяльності Апелянта.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Також, відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому, слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Снайпер Медіа» (виконавець) укладено договір № 03111 від 03.11.2011 року про надання послуг, згідно умов якого виконавець приймає на себе обов'язок надати замовнику послуги з передпродажної підготовки панчішно-шкарпетних виробів, пакування в картонну упаковку, на клеєння стікерів, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги на умовах цього договору. Пунктом 3.1 договору визначено, що послуги, які виконує виконавець, замовник сплачує після підписання акта приймання-передачі на розрахунковий рахунок виконавця. Розрахунки за виконання наданих послуг замовник може здійснювати протягом 4 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

На підтвердження належного виконання умов даного договору, сторонами складено та підписано акти приймання-передачі наданих послуг, згідно яких виконавцем надані послуги з пакування панчішно-шкарпетних виробів в картонну упаковку (41 437 штук), виготовлення та наклеювання стікерів (82 874 штук) та передпродажної підготовки панчішно-шкарпетних виробів на загальну суму 805 503 грн. (т. 1 а.с. 45-47).

ТОВ «Снайпер Медіа» виписало на користь позивача податкові накладні на загальну суму 805 503 грн. (в т.ч. ПДВ - 134250,50 грн.) (т.1 а.с. 42-44). Також в матеріалах наявні копії реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 94-105).

14 лютого 2012 року сторонами підписано додаткову угоду до договору № 03111 від 03 листопада 2011 року, згідно якої покупець погашає заборгованість перед постачальником за надані послуги, згідно умов договору № 03111 від 3 листопада 2011 року шляхом передачі простих векселів. Сума на яку проводиться погашення заборгованості векселем становить 805 503 грн.

На підтвердження її виконання 14 лютого 2012 року між ТОВ "Снайпер Медіа" та ТОВ "Новель" підписано акт приймання передачі векселів № 120201 (т. 1 а.с. 70-71).

Крім того, в матеріалах містяться копія макету стікеру (т.1 а.с. 93), копія наказу від 01 грудня 2011 року № 10 про надання допуску до складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайпер Медіа" (т 1 а.с. 169) та копії простих векселів (т. 1 а.с. 171-186).

Наявність у позивача складських приміщень підтверджується копією договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі організацій, які віднесені до відання Національної академії наук України № 46 від 1 серпня 2011 року, укладеного між Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новель", згідно якого ТОВ «Новель» є орендарем приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 42 в м. Києві (додаток т.1 а.с. 1-5), та копією акту приймання-передачі приміщення по договору оренди нерухомого майна № 46 від 01.08.2011 р. (додаток т.1 а.с. 6).

Крім того, згідно ВМД від 10 травня 2011 року № 100140000/2011/277136, Товариством з обмеженою відповідальністю "Новель" придбано пусті пакувальні конверти з картону для пакування панчішно-шкарпеткових виробів (т. 1 а.с. 72).

На підтвердження придбання позивачем панчішно-шкарпетних виробів в матеріалах справи наявні копії вантажних митних декларацій від 18 липня 2011 року (т. 1 а.с. 74-92).

В подальшому вказані вироби, після їх пакування, було реалізовано в магазинах ТОВ "Край-2", ТОВ "Мерак", ТОВ "Фудмаркет", ТОВ "Фудмережа", ТОВ "Алнаір", ТОВ "Цаннер", ТОВ "Джаспер", ТОВ "Атор", ФОП ОСОБА_2, на підтвердження чого в матеріалах містяться копії договорів позивача із зазначеними суб'єктами господарювання та видаткових накладних (додаток т.1 а.с. 16-175).

Необхідність укладення договору про надання послуг щодо пакування панчішно-шкарпетних виробів в картонну упаковку, виготовлення та наклеювання стікерів та передпродажної підготовки панчішно-шкарпетних виробів позивач обґрунтував відсутністю у штаті ТОВ "Новель" необхідної кількості працівників, на підтвердження чого в матеріалах міститься копія табелю обліку використання робочого часу за грудень 2011 року, з якого вбачається, що в грудні 2011 року на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Новель" працювало 9 осіб, з яких: офісменеджер, комірник, два завідуючих складом, головний бухгалтер, комерційний директор, кур'єр-експедитор, директор, менеджер (додаток т.1, а.с. 7-9).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Разом з тим, суд першої інстанції, дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайпер Медіа" у грудні 2011 року.

В обґрунтування вказаної позиції суд зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження фактичного надання ТОВ "Снайпер Медіа" послуг, згідно договору від 3 листопада 2011 року № 03111, також суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, кого саме із працівників ТОВ "Снайпер Медіа" із зазначенням їх прізвищ та ініціалів залучено до виконання робіт на території ТОВ "Новель". З наданих представником позивача первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Снайпер Медіа" не можливо встановити яким чином обраховувалася вартість наданих зазначеним контрагентом послуг. Також суд зазначив про відсутність відповідності придбання позивачем послуг у ТОВ "Снайпер Медіа" критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності позивача. Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Снайпер Медіа" у грудні 2011 року

Колегія суддів з вказаним висновком погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

На думку колегії, наявними в матеріалах справи доказами, про які було зазначено вище, в тому числі копіями первинних документів, підтверджується факт реального виконання сторонами умов договору від 3 листопада 2011 року № 03111.

Стосовно твердження про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, кого саме із працівників ТОВ "Снайпер Медіа" із зазначенням їх прізвищ та ініціалів було залучено до виконання робіт на території ТОВ "Новель", то вказана обставина, на думку колегії суддів, не може безумовно свідчити про відсутність реального здійснення господарської операції, тим більше, що з умов вищезазначеного договору та вимог чинного законодавства не вбачається обов'язку платника перевіряти залучених до надання послуг осіб, фіксувати їх прізвища та ініціали в певних документах, так само як і пересвідчуватися у наявності чи відсутності їх офіційного працевлаштування у контрагента, або перебування у договірних відносинах з ним.

Також суд вказав, що з наданих представником позивача первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Снайпер Медіа" не можливо встановити яким чином обраховувалася вартість наданих зазначеним контрагентом послуг.

З цього приводу, апелянтом надано пояснення, згідно яких при наданні контрагентом послуг було використано 41437 штук панчішно-шкарпетних виробів. Вартість пакування одного виробу становила 8,00 грн. На кожен запакований виріб наклеювалось по 2 стікери, згідно погодженого макету стікера (т.1 а.с. 93). Відповідно на 41437 штук виробів було виготовлено і наклеєно 82874 стікери. Вартість виготовлення і наклеювання 1 стікера становить 1 грн.

Наведене в повній мірі підтверджується наявними в матеріалах копіями актів приймання-передачі наданих послуг.

Так, згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 05.12.2011 року №051203 (т.1 а.с. 45) TOB «Снайпер Медіа» надало позивачу наступні послуги: пакування панчішно-шкарпетних виробів у картонну упаковку (20 720 штук) - вартість послуг 165 760,00 грн.; виготовлення та наклеєння стікерів (41 440 штук) - вартість послуг 82880,00 грн.; передпродажна підготовка панчішно-шкарпетних виробів - вартість послуг 34801,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 15.12.2011 року №151205 (т.1 а.с. 46) TOB «Снайпер Медіа» надано позивачу наступні послуги: пакування панчішно-шкарпетних виробів у картонну упаковку (12 431 штук) - вартість послуг 99 448,00 грн.; виготовлення та наклеювання стікерів (24 862 штук) - вартість послуг 49 724,00 гри.; передпродажна підготовка панчішно-шкарпетних виробів - вартість послуг 69 603,00 грн.;

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 27.12.2011 року №271202 (т.1 а.с. 47) контрагент надав позивачу наступні послуги: пакування панчішно-шкарпетних виробів у картонну упаковку (8 286 штук) - вартість послуг 66288,00 грн.; виготовлення та наклеювання стікерів (16 572 штук) - вартість послуг 33144,00 грн.;передпродажна підготовка панчішно-шкарпетних виробів - вартість послуг 69 604,50 грн.

Таким чином, апелянтом обґрунтовано і підтверджено обставини щодо того, яким чином обраховувалася вартість наданих зазначеним контрагентом послуг.

Щодо висновків суду про відсутність відповідності придбання позивачем послуг у ТОВ "Снайпер Медіа" критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності позивача, колегія суддів зазначає таке.

В даному випадку суд першої інстанції виходив з того, що згідно видаткових накладних, наданих позивачем на підтвердження реалізації придбаних панчішно-шкарпетних виробів ТОВ "Край", ТОВ "Мерак", ТОВ "Фудмаркет", ТОВ "Алнаір", ТОВ "Цаннер", ТОВ "Джаспер", ТОВ "Атор", ФОП ОСОБА_2 за період з січня по червень 2012 року, загальна вартість реалізованого товару складає близько 1 094 375,30 грн. При цьому позивачем сплачено за надані ТОВ "Снайпер Медіа" послуги - 805 503 грн., за придбані пусті пакувальні конверти з картону для пакування панчішно-шкарпеткових виробів суму в розмірі 141 504,33 грн., також позивачем сплачувалися кошти за придбання панчішно-шкарпеткових виробів.

З огляду на наведене, в даному випадку підтверджується факт використання позивачем отриманих від ТОВ "Снайпер Медіа" послуг у власній господарській діяльності, проте викликає сумнів економічна доцільність та відповідність цілям господарської діяльності позивача отримання таких послуг.

Разом з тим, згідно cm. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З цього приводу апелянт небезпідставно зазначив, що визначення суб'єктом господарювання доцільності тих чи інших витрат може обумовлюватися перспективою досягнення певного економічного результату в майбутньому.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що державну реєстрацію ТОВ «Новель» було проведено лише 01.03.2011 року (т. 1 а.с. 52-54), тобто 2011 рік був першим роком господарської діяльності підприємства, що не виключає можливість навіть збиткової діяльності суб'єкта господарювання протягом певного періоду. При цьому, як було встановлено раніше, укладення договору з ТОВ «Снайпер Медіа» від 03.11.2011 року про надання послуг було зумовлено відсутністю у штаті ТОВ "Новель" необхідної кількості працівників, на підтвердження чого в матеріалах міститься копія табелю обліку використання робочого часу за грудень 2011 року (додаток т.1, а.с. 7-9).

Отже, за наведеного, колегія суддів вважає висновок суду про відсутність відповідності придбання позивачем послуг у ТОВ "Снайпер Медіа" критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності позивача, передчасним, та таким, що не може в даному випадку свідчити про порушення зі сторони позивача вимог податкового законодавства.

Доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, з посиланням на акт Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 27 лютого 2012 року № 187/3-23-30-37033120 про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайпер Медіа" дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також відносно невідповідності наданих ТОВ "Снайпер Медіа" послуг позивачу статутній діяльності ТОВ "Снайпер Медіа", колегією суддів відхиляються з огляду на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайпер Медіа" у грудні 2011 року, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, про які було зазначено вище, в тому числі копіями первинних документів, підтверджується факт реального виконання сторонами умов договору від 03 листопада 2011 року № 03111.

Відтак, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток в загальній сумі 154 388 грн., а також п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 134 251 грн., спростовується наявними у справі доказами, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Отже, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28 жовтня 2013 року № 0001632202 та № 0001642202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.