Постанова № 38273436, 09.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа№ 910/24273/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Клюсова Т.М. - довіреність №13 від 13.03.3014;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2014

у справі № 910/24273/13 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про стягнення 136 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2014 у справі № 910/24273/13, повний текст якого складено 17.02.2014, позов Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про стягнення 136 000,00 грн. - задоволено частково, а саме, стягнуто з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 68 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказану суму в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/рахунок 31114106700003, МФО 820019 в УДК у Дарницькому районі м. Києва, код ЗКПО 26077885. Стягнуто з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" судовий збір в розмірі 2 720,00 грн. який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", до того ж, в порушення частини 8 статті 56 наведеного Закону України не надіслав до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2014 у справі № 910/24273/13 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення:

- не враховано, що прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України фактично відсутнє, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2013 порушено провадження у справі за позовом відповідача про оскарження зазначеного рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, рішення суду у цій справі від 10.06.2013, набрало законної сили 30.01.2014, а штраф відповідачем сплачено 08.10.2013, тобто в період зупинення виконання рішення антимонопольного комітету;

- неправомірно присуджено до стягнення з відповідача судового збору в сумі 2 720,00 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" по справі № 910/24273/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/24273/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2014 по справі №910/24273/13 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи №910/24273/13 призначено на 09.04.2014.

В судовому засіданні 09.04.2014 представник позивача, з урахуванням поданого через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду відзиву, проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно встановлений період прострочення сплати відповідачем штрафу з 13.06.2013 (наступна дата після прийняття Господарським судом міста Києва рішення у справі №910/3996/13) по 08.10.2013 (дата сплати штрафу відповідачем); також судом першої інстанції правильно розподілено судові витрати, оскільки спір виник внаслідок того, що відповідач ухилився від сплати штрафу у встановлені строки та не надіслав на адресу позивача документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідач в судове засідання 09.04.2014 своїх представників не направив, однак, через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 09.04.2014 о 12:00 год., у зв`язку з зайнятістю представника відповідача в цей час в інших судових справах.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи те, що про день, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого відповідач 28.03.2014 отримав копію ухвали про призначення розгляду справи на 09.04.2014, та не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2012 № 84/02-П "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 06-04/02.12 (далі - рішення) визнано дії відповідача - Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 5 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання; за вчинення вказаного порушення відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

В рішенні Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України зазначено, що згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення, а відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Також в рішенні Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України зазначено, що воно може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Супровідним листом № 26-02/5328 від 29.12.2012 позивач - Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслав копію зазначеного рішення відповідачу, отримання якого останнім 08.01.2013 підтверджується доданою до позовної заяви копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04073 11613483.

Відповідач скориставшись своїм правом, оскаржив рішення в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2013 було порушено провадження у справі № 910/3995/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс" (позивач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс" (позивач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал" (позивач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (позивач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (позивач-5), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" (позивач-6), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант" (позивач-7), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" (позивач-8), Фізичної особа-підприємця ОСОБА_4 (позивач-9), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (позивач-10) до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 у справі № 06-04/02.12.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2013 у справі № 910/3995/13 (повне рішення складено 12.06.2013) в позові про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 у справі № 910/3995/13 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 - повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду від 16.09.2013 у справі № 910/3995/13 касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 у справі № 910/3995/13 - повернуто скаржнику.

Як зазначав позивач у позові, відповідач, у визначений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк, до 11.03.2013 штраф не сплатив, в зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені за період з 13.06.2013 по 13.11.2013.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач зазначив, що штраф в сумі 68 000,00 грн. був сплачений відповідачем 08.10.2013, про що позивач був фактично повідомлений лише 30.12.2013 листом № 3454, в зв`язку з чим просив стягнути з відповідача лише пеню в сумі 68 000,00 грн. за період прострочення з 13.06.2013 по 13.11.2013.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

За змістом частини 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (далі - Постанова від 26.12.2011 р. № 15), тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

З огляду на викладене колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2012 № 84/02-П "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 06-04/02.12 на відповідача накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 5 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

Зазначене рішення було отримано відповідачем 08.01.2013, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

За вказаних обставин та з урахуванням приписів частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 11.03.2013, оскільки 8, 9, 10 березня 2013 припадали на неробочі дні.

Також колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що зазначене рішення було оскаржено відповідачем та іншими юридичними особами в судовому порядку (справа № 910/3995/13): ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2013 було порушено провадження у справі; рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2013 у справі № 910/3995/13, повний текст якого складено 12.06.2013, у задоволенні позову - відмовлено; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 у апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 - повернуто без розгляду; ухвалою Вищого господарського суду від 16.09.2013 касаційну скаргу відповідача на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 - повернуто скаржнику; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 апеляційну скаргу інших позивачів було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні; Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 апеляційну скаргу - залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 - без змін.

З огляду на викладене, враховуючи те, що в зв`язку з порушенням провадження у справі № 910/3995/13 за позовом відповідача та інших юридичних осіб про оскарження рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України з 05.03.2013 (дата порушення провадження у справі) виконання зазначеного рішення зупинено, повний текст рішення суду у цій справі складено 12.06.2013, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що з наступної дати - з 13.06.2013, після підписання повного тексту рішення суду, фактично було поновлено виконання рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідно з 13.06.2013 у відповідача виник обов'язок щодо сплати штрафу, накладений на нього наведеним рішенням, адже провадження у справі № 910/3995/13 було закінчено саме з моменту підписання повного тексу рішення, тобто 12.06.2013.

За вказаних обставин та враховуючи те, що фактичну сплату штрафу в сумі 68 000,00 грн. відповідачем було здійснено лише 08.10.2013, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період прострочення відповідачем сплати штрафу з 13.06.2013 по 08.10.2013.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна скарга інших позивачів у справі № 910/3995/13 на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 у цій справі була прийнята до провадження ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013; постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 у справі № 910/3995/13, апеляційну скаргу позивачів у справі № 910/3995/13 суд залишив без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 у справі № 910/3995/13 - без змін, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що зупинення нарахування пені в даному випадку, пов'язаному з переглядом рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/3995/13, відбувалось в період часу з 25.11.2013 по 30.01.2014, тобто, поза межами, періоду прострочення відповідачем сплати штрафу (з 13.06.2013 по 08.10.2013).

Викладеним вище спростовуються доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України взагалі відсутнє.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями.

Відповідно до п. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено сплату штрафу за період з 13.06.2013 по 08.10.2013, здійснивши перерахунок пені, нарахованої позивачем, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 68 000,00 грн. за період з 13.06.2013 по 08.10.2013.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову становить 136 000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 2 720,00 грн. (2 відсотки ціни позову).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 1 ст. 49 ГПК України).

Колегія судів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього рішенням антимонопольним комітетом, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", до того ж, в порушення частини 8 статті 56 наведеного Закону України не надіслав до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу. Докази протилежного відповідач не наддав.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

Враховуючи наведені норми, зокрема, приписи ч. 2 ст. 49 ГПК України, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 2 720,00 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2014 по справі № 910/24273/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2014 по справі № 910/24273/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24273/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Р.І. Самсін