Рішення № 38273220, 15.04.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" квітня 2014 р. Справа № 906/359/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасимов М.В. - довіреність №14/20-26-14 від 08.01.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (м. Житомир)

про стягнення 97394,84 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 97394,84грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, з яких: 95053,33грн. - основний борг, 1850,93грн. - пеня, 63,45грн. - інфляційні, 427,13грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив, що заборгованість відповідача за договором фінансового лізингу №23-11-155 стз-фл/519 від 06.10.2011р. станом на 08.04.2014р. не змінилась та складає 95053,33грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвала, направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвала вручена відповідачу належним чином.

Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст.75 ГПК України, суд ухвалив про розгляд справи у відсутність відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2011 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТС "Альфа-Агро" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №23-11-155 стз-фл/519 з додатками (далі - договір) (а.с.11-20), за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість. ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за Актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору.

З акту №11 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 14.10.2011 (а.с.20) вбачається, що лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв згідно з документами, що підтверджують відвантаження техніки та дорученням лізингодавця у володіння та користування предмет лізингу (сільськогосподарську техніку), а саме: сівалку "Horsh Агро-Союз" АТD 9.35, зав. №451080197 вартістю 1231429,00грн.

11.02.2013 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець/позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "МТС"Альфа-Агро" (первісний лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (новий лізингоодержувач/відповідач) було укладено Додатковий договір №1/51 до договору №23-11-155 стз-фл/519 від 06.10.11 (а.с.22-23), за умовами якого Лізингодавець та Первісний Лізингоодержувач підтверджують, що на момент укладання цього додаткового договору Первісний Лізингоодержувач має заборгованість перед Лізингодавцем за договором фінансового лізингу від 06.10.2011р. № 23-11-155 стз-фл/519 в сумі 136 727,10 грн., з них чергові лізингові платежі в частині відшкодування вартості техніки в сумі 104 671,46 грн. та в частині щорічної комісії за супроводження договору в сумі 32 055,64 грн. (п.1 додаткового договору).

Сторони домовились, що всі права та обов'язки по договору фінансового лізингу від 06.10.2011р. № 23-11-155 стз-фл/519, які ніс Первісний Лізингоодержувач, беззаперечно і без інших умов з моменту підписання даного додаткового договору приймає на себе Новий Лізингоодержувач. Новий Лізингоодержувач зобов'язується у визначені договором та графіками строки сплачувати лізингові платежі, що будуть виникати у майбутньому з дати підписання цього Додаткового договору (п.2 додаткового договору).

Згідно п.3 Додаткового договору №1/51, Новий Лізингоодержувач приймає на себе боргове зобов'язання Первісного Лізингоодержувача в сумі 136727,10 грн., яке складається з несплаченого лізингового платежу, що наступив 14.07.2012 року в розмірі 68821,49 грн. та лізингового платежу, що наступив 14.10.2012 в розмірі 67905,61 грн. згідно з Договором від 06.10.11 та додатками до нього та зобов'язується погасити цей борг до 31 грудня 2013 року, наступним чином:

-35 000,00 грн. до 31.08.2013 що складає:

відшкодування вартості техніки 27 000.00 грн.;

комісія за супроводження договору - 8 000.00 грн.;

-35 000,00 грн. - до 31.09.2013 що складає:

відшкодування вартості техніки - 27 000.00 грн.;

комісія за супроводження договору - 8 000,00 грн.;

-35 000,00 грн. - до 31.11.2013 що складає:

відшкодування вартості техніки - 27000.00 грн.;

комісія за супроводження договору - 8000.00 грн.;

-31 727,10 грн. - до 31.12.2013 що складає:

відшкодування вартості техніки - 23 671.46 грн.;

комісія за супроводження договору - 8 055.64 грн.

За актом приймання-передачі від 12.02.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "МТС "Альфа-Агро", за погодженням з Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" прийняло предмет лізингу - сівалку "Horsh Агро-Союз" АТD 9.35, зав. №451080197 вартістю 1231429,00грн. (а.с.23).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Стаття 806 ЦКУ визначає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст.762 ЦКУ передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Так, в п.4.3 договору сторони визначили, що з моменту підписання Акта лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що після укладення договору, лізингоодержувач перераховує на рахунки лізингодавця: комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору; попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Згідно п.4.4 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатками до договору "Графік сплати лізингових платежів" (Додаток №2 до цього Договору, а.с.19).

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п.9 Додаткової угоди у всьому іншому, що не встановлено Додатковим договором, діють умови Договору фінансового лізингу №23-11-155 стз-фл/519 від 06.10.11 і сторони підтверджують взяті на себе зобов'язання.

Відповідач, всупереч п.3.4.3 договору, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів виконав частково, заборгувавши позивачу 95053,33грн., з яких: 31727,10грн., строк оплати яких настав 31.12.2013 року згідно п.3 Додаткового договору, та 63326,23грн., черговий платіж, строк оплати якого настав 14.01.2014 року (згідно графіку лізингових платежів).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення 95053,33грн. боргу за прострочення сплати лізингових платежів, що утворилась станом на 28.01.2014 року, є обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.7.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунком позивача складає 1850,93грн. (а.с.10).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені у розмірі 1850,93грн., та встановлено, що розрахунки вірні та відповідають обставинам справи, відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у заявлених розмірах.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Наданий позивачем розрахунок (а.с.9) є вірним та відповідає обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 63,45грн. - інфляційних та 427,13 грн. - 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський район, вул. Льва Толстого, буд.24, кв.1, код 35795675)

- на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд.16А, код 30401456) - 97394,84грн., з яких: 95053,33грн. - основний борг, 1850,93грн. - пеня, 63,45грн. - інфляційні, 427,13грн. - 3% річних, а також 1947,90грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)