Ухвала суду № 38268286, 15.04.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2124/14-ц

Провадження № 4-с/265/11/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

при секретарі - Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ (далі - державний виконавець ВДВС), посилаючись на те, що в провадженні ВДВС знаходився на виконанні виконавчий лист № 2-8179 від 06.12.2010 року про стягнення з нього на користь ПАТ «Банк Форум» грошових коштів у сумі 540 423,18 та судових витрат в сумі 877,41 грн.

Нещодавно він дізнався, що 24.12.2013 року виконавчий лист № 2-8179 повернуто стягувачу на підставі п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» без виконання.

В зв'язку з цим, 18 березня 2014 року він звернувся до державного виконавця з клопотанням про скасування тимчасового обмеження щодо нього у праві виїзду за межі України, вжитого ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області 05.12.2013 року за поданням державного виконавця.

Однак в задоволенні клопотання йому відмовлено, про що свідчить лист за № 1526/3.3 від 25.03.2014 року. Таку відмову державний виконавець аргументував тим, що відповідно до ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» скасування заходів примусового виконання рішення, вжитих державних виконавцем передбачено у разі закінчення виконавчого провадження.

Однак з вказаною позицією він не може погодитись, оскільки заходи примусового виконання вживаються з метою забезпечення виконання виконавчого документа. На його думку це основна умова, яка створює необхідність збереження примусового заходу в даному випадку - тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України. Тому слід врахувати, що в разі повернення виконавчого документу стягувачу, примусове виконання рішення також закінчується, тому усі заходи, вжиті державним виконавцем теж підлягають скасуванню.

Крім того, тимчасове обмеження його в праві виїзду за межі України вжито судом, а не державним виконавцем. Просить суд визнати бездіяльність державного виконавця ВДВС неправомірною та зобов»язати усунути порушення його прав шляхом скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В судовому засіданні представник завявника ОСОБА_2 вимоги, заявлені в скарзі підтримала та просила їх задовольнити.

Державний виконавець ВДВС, яка діє на підставі довіреності, Вербицька А.П. доводи скарги не визнала, вказавши, що виконавчий лист повернений стягувачу, в зв»язку з тим, що за місцем реєстрації боржника він не проживає, особистого ліквідного майна, на яке можливо звернути стягнення у нього не виявлено. Тому підстав вважати виконавче провадження закінченим не має. Окрі того, не має підстав, визначених ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо скасування заходів примусового стягнення, вжитих державним виконавцем.

Судом встановлено, що 15 липня 2013 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 38833066 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-8179, виданого 06 грудня 2010 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості у розмірі 540 423,18 грн.

24 грудня 2013 року вищевказаний виконавчий документ постановою державного виконавця ВП № 38833066 від 24 грудня 2013 року повернено стягувачу без виконання, так як за місцем реєстрації - по АДРЕСА_1 боржник не проживає, особистого ліквідного майна боржника, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

24.03.,28.03., 29.03., 09.04., ОСОБА_1 оплачувався борг в сумі по 100 грн.

Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватись й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь - яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Положення наведених правових норм вказують на те, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.

За положеннями п.18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження » у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Враховуючи вказане суд вважає, що сам факт неповного виконання рішення суду боржником без подання належних доказів, які б безспірно стверджували про намагання боржника ухилитись від виконання такого, зокрема, і шляхом виїзду за межі України не може бути підставою для хоч і тимчасового, проте обмеження конституційних прав громадянина України.

Враховуючи, що на даний час виконавчий лист № 2 -8179, виданий 16.12.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» грошових коштів у сумі 540 423,18 та судових витрат в сумі 877,41 грн., з метою забезпечення виконання якого державний виконавець звертався до суду з поданням про тимчасову заборону виїзду боржника за межі України, за результатами розгляду якого (подання) судом винесена ухвала про тимчасову заборону ОСОБА_1 у виїзді за межі України - повернутий стягувачу, тому тимчасова заборона ОСОБА_1 у виїзді за межі України підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.209,210,293,377-1, 383-385 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ, задовольнити.

Визнати бездіяльність державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ Вербицької А.П. неправомірною.

Зобов"язати державного виконавця усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, вжиті ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя 05 грудня 2013 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги, яка має бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області протягом п"яти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні при її розгляді -протягом п"яти днів з дня отримання її копії.

Суддя ____ Копилова Л.В.