Постанова № 38266245, 16.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2014 року 16:45 № 826/3371/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києвітретя особа-1ОСОБА_2третя особа-2ОСОБА_3про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації, яке викладене у формі листа від 31.12.2013 року;

2) зобов'язати здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: 02094, АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що в грудні 2013 року звернулася до Дніпровського РВ ГУ ДМС України в м. Києві із заявою та всіма необхідними документами для реєстрації місця проживання за адресою: 02094, АДРЕСА_1. Проте, як зазначає позивачка, відповідач повідомив її листом від 31.12.2013 року про відмову у проведенні реєстрації, оскільки будинок підлягає відселенню.

Зазначена відмова, на думку позивача, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

В судовому засіданні 16.04.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити їх.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, подали суду заяви про підтримку позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи при цьому неприбуття у судове засідання відповідача, у судовому засіданні 16.04.2014 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (позивачкою) укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 1757. Прізвище ОСОБА_1 після укладення шлюбу змінено на ОСОБА_1. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2, повторно видане 08.01.2014 року.

Під час розгляду справи встановлено, що на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності гр. ОСОБА_2 та членам її сім'ї: ОСОБА_3 (чоловік позивачки) та ОСОБА_6 належить в рівних долях квартира, яка знаходиться за адресою: 02094, АДРЕСА_1. Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності від 25.12.2002 року, виданого Дніпровською РДА.

В грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського РВ ГУ ДМС України в м. Києві із заявою про проведення реєстрації місця проживання за адресою: 02094, АДРЕСА_1, оскільки вселилась у зазначену квартиру у якості члена сім'ї ОСОБА_3 (чоловік позивачки).

У той же час, листом від 31.12.2013 року № 05/Т-105 Дніпровський РВ ГУ ДМС України в м. Києві повідомлено позивачку про неможливість її реєстрації у квартирі, яка знаходиться за адресою: 02094, АДРЕСА_1.

Зокрема, відмова у реєстрації мотивована в листі тим, що згідно Розпорядження Київської міської держадміністрації № 850 від 24.05.2004 року «Про надання дозволу на реконструкцію та забудову території мікрорайону, обмеженого вулицями Попудренко, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською, в Дніпровському районі м. Києва» вказівкою Головного управління житлового забезпечення КМДА від 28.09.2004 року № 044/114/5-112 та листом КП «Житлоінвестбуд-УКБ» ГУЖЗ КМДА від 03.06.2004 року № 114/026-2871 прописка (реєстрація) громадян у будинки, які підлягають відселенню заборонена.

Інших підстав для відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання відповідачем не наведено.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У той же час, відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження, регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11.12.2003 (надалі - Закон № 1382).

Так, статтею 2 Закону № 1382 встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 1382 вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

У відповідності до вимог статті 6 Закону № 1382 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

При цьому, обмеження вільного вибору місця проживання встановлено статтею 13 Закону № 1382, згідно якої вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан.

Вільний вибір місця проживання обмежується щодо: осіб, які не досягли 14-річного віку; осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.

Виходячи з системного аналізу зазначених вище положень законодавства суд приходить до висновку про відсутність встановлених Законом підстав для відмови позивачці у проведенні заявленого позивачкою місця проживання. При цьому враховується відсутність заперечень з боку відповідача щодо вчинення позивачкою всіх дій та надання всіх необхідних документів для цілей реєстрації її місця свого проживання за адресою: 02094, АДРЕСА_1, як то передбачено ст. 6 Закону № 1382.

Судом під час розгляду справи також не встановлено, а відповідачем не доведено наявності вище визначених обмежень, які б перешкоджали відповідачу здійснити реєстрацію місця проживання відповідно до поданих документів.

До того ж, у наданих до матеріалів справи письмових поясненнях третіх осіб (ОСОБА_2 та ОСОБА_3), які є власниками вказаної квартири, останні не заперечують та надають згоду на реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: 02094, АДРЕСА_1.

Щодо посилання відповідача на розпорядження КМДА та на вказівки ГУ житлового забезпечення КМДА, як на підставу для відмови у реєстрації місця проживання, суд звертає увагу на те, що зазначений в статті 13 Закону № 1382 перелік обмежень за суб'єктним складом та територіальним розташуванням є вичерпним та не містить положень щодо заборони реєстрації місця проживання в будинках, які підлягають відселенню.

Більш того, суд зазначає, що сфера реєстрації місця проживання особи та її регулювання, зокрема в частині встановлення відповідних заборон, в силу норм Закону № 1382 не належить до компетенції КМДА, а тому в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідач не зобов'язаний керуватися розпорядженнями та вказівками КМДА щодо спірних питань.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ч. 4. ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: 02094, АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано доводів позивача та не доведено правомірності відмови у проведенні реєстрації, що оформлено у формі повідомлення від 31.12.2013 р.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням положень ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 6, п. 1. ч. 2 ст. 17, п. 1 ч. 4 ст. 105 КАС України.

Зокрема, позивачка просить скасувати рішення відповідача, викладене у формі листа від 31.12.2013 р. У той же час, виходячи із змісту та призначення цього листа, суд не вбачає підстав для його кваліфікації як форми рішення суб'єкта владних повноважень у розмінні КАС України. В даному випадку, за висновком суду, обставини відмови слід кваліфікувати, як вчинення відповідачем протиправних дій, тобто вчинення протиправної відмови у реєстрації, що документально закріплено у вищевказаному повідомленні. Відтак суд приходить до висновку про необхідність застосування для повного захисту прав позивачки належного способу захисту порушених прав позивачки, а саме: шляхом визнання протиправною відмови відповідача зареєструвати позивачку за адресою АДРЕСА_1, яка оформлена у формі повідомлення від 31.12.2013 р.

Керуючись вимогами статей 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: 02094, АДРЕСА_1, яка оформлена у формі повідомлення від 31.12.2013 року № 05/Т-105.

Зобов'язати Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (код з ЄДР 37768863; адреса: 02094, м. Київ, вул. Лєбєдєва Миколи 14-а) зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) за адресою: 02094, АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін