Постанова № 38266239, 02.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

02 квітня 2014 року № 826/1441/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрДахБуд"доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002122206, №000213/2206 та №0002112206 від 29.11.2013 року,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрДахБуд" (далі також - позивач, ТОВ "УкрДахБуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002122206, №0001241710 та №0002112206 від 29.11.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2014 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

03.03.2014 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява позивача, в якій останній змінив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002122206, №000213/2206 та №0002112206 від 29.11.2013 року.

В судове засідання 24.03.2014 року прибули представники сторін. З урахуванням поданих представниками сторін клопотань та вимог ст. ст. 41, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні суд продовжив розглядати справу в письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 15.11.2013 року №283/26-57-22-06/32425161 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 15.11.2013 року №283/26-57-22-06/32425161 та, відповідно, податкові повідомлення-рішення №0002122206, №000213/2206 та №0002112206 від 29.11.2013 року прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "УКРБУД" і ТОВ "БУ УД", оскільки вони не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Крім того позивачем, на думку відповідача, допущено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства 23.12.2010 року на суму 10327,91 грн.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрДахБуд" зареєстровано як платника податку на додану вартість з 29.05.2003 року (індивідуальний податковий номер 324251626576), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість НБ №321048.

Видами діяльності ТОВ "УкрДахБуд" за КВЕД є: 45.21.1 будівництво будівель; 45.22.0 виготовлення каркасних конструкцій і покрівель; 45.33.2 водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; 45.34.0 інші монтажні роботи; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "УкрДахБуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року та складено акт перевірки від 15.11.2013 року №283/26-57-22-06/32425161.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "УкрДахБуд":

(1) п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.138.1 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на 181 014,00 грн., у тому числі: ІІ квартал 2012 року -134 190,00 грн., V квартал 2012 року ,- 46 824,00 грн.;

(2) встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначені доходів та витрат (послуг) за період 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, які підпадають під визначення ст.134, ст.138 Податкового Кодеку України;

(3) п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.6 ст.198 Податкового Кодеку України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 27 816,00 грн., в тому числі: серпень 2010 року - 14 167,00 грн. та вересень 2010 року - 13 649,00 грн.;

(4) встановлено завищення значення рядка 20.1 Декларації з ПДВ (Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість) на загальну суму 79 768,00 грн. за грудень 2011 року;

(5) встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, які підпадають під визначення ст.185, ст.198 Податкового Кодексу України;

(6) пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. "а" п.17.1 ст.17, п.п. "а" п.п.19.2. п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.109, ст.110, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, ст.171, ст.177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 10 365,00 грн.;

(7) пункту 2.8, пункту 2.10 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, в результаті чого виявлено перевищення ліміту залишку готівки в касі позивача на загальну суму 31 828,65 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 29.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

(1) №000213/2206, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 63 657,30 грн.;

(2) №0002122206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 99 710,00, з яких за основним платежем - 79 768,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19 942,00 грн.;

(3) №0002112206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 226 268,00 грн., з яких за основним платежем - 181 014,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45 254,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

1. Щодо податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між позивачем ТОВ "УКРДАХ" і ТОВ "БУ УД" з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Висновки ґрунтуються на неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРДАХ", згідно акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 02.04.2013р. №556/22.2.09/32112857 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРДАХ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків»; акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 23.04.2013 року №765/22.2.09/38080260 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БУ УД" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків».

Вказаними актами неможливості проведення зустрічних звірок встановлено, що ТОВ "УКРДАХ" припинено, але не знято з обліку, а ТОВ "БУ УД" відсутнє за місцезнаходженням.

Інших доказів відсутності факту реальності здійснених господарських операцій податковим органом не надано.

Окрім того, під час перевірки ТОВ "УКРДАХ" і ТОВ "БУ УД" податковим органом не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь ТОВ "УКРДАХ" і ТОВ "БУ УД" з його господарською діяльністю.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ "УКРДАХ" і ТОВ "БУ УД", судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається та сторонами не заперечується, що ТОВ "УКРДАХ" і ТОВ "БУ УД" залучались позивачем для виконання будівельних робіт в якості постачальників будівельних матеріалів для будівництва будівельних робіт на об'єктах: НСК «Олімпійський» у м. Києві; «Стадіон до Євро-2012» у м. Львові; «театр Оперети» у м. Києві; Спортивних споруд з льодовим покриттям у м. Севастополь, м. Біла Церква, м. Дружківка, м. Луганськ, м. Кривий Ріг.

Про виконання будівельних робіт свідчать надані позивачем копії декларації про готовність об'єктів до експлуатації, дозволи на виконання будівельних робіт, сертифікати державної архітектурно-будівельної інспекції України про відповідність закінчених будівництвом об'єктів.

Здійснення будівельних робіт позивачем в якості субпідрядника на вказаних вище об'єктах підтверджується наданими позивачем копіями договорів субпідряду, укладених з ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» та іншими первинними документами: локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними тощо.

Договори субпідряду, укладені між позивачем та ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» є ідентичними та у п. 4.8. встановлюють обов'язок придбання позивачем матеріалів для виконання будівельних робіт, визначених договором.

Також позивачем виконувались будівельні роботи в якості підрядника за договорами підряду, укладеними з ТОВ «Донспецмонтаж», відповідно до п. 3.1.2 яких будівельні роботи виконувались з матеріалів підрядника.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що придбані позивачем будівельні матеріали у ТОВ "УКРДАХ" і ТОВ "БУ УД" використовувались для виконання договірних зобов'язань перед ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» та ТОВ «Донспецмонтаж», тобто в межах господарської діяльності позивача.

Крім того, суд критично оцінює висновки акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 02.04.2013р. №556/22.2.09/32112857 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРДАХ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків», оскільки вказане товариство було припинено на місяць раніше до складання акту, у зв'язку з визнанням його банкрутом, про що в ЄДР було внесено запис 02.01.2013 року за №10721170012005440, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з ЄДР №081825 від 11.09.2013 року.

Висновки акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 23.04.2013 року №765/22.2.09/38080260 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БУ УД" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків» спростовуються відомостями, які розміщені на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України (www.minrd.gov.ua/reestr), згідно яких ТОВ «БУ УД» зареєстровано в якості платника ПДВ та перебуває на обліку в органах доходів і зборів.

Матеріали справи також свідчать, що виявлені податковим органом дефекти у правовому статусі контрагентів позивача виникли вже після здійснюваних господарських операцій, а тому суд вважає недопустимим застосування вказаних фактів у спірних правовідносинах.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ " УкрДахБуд " та ТОВ "УКРДАХ" і ТОВ "БУ УД" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в результаті чого суд прийшов до висновку що податкові повідомлення-рішення №0002122206 та №0002112206 від 29.11.2013 року підлягають скасуванню.

2. Щодо порушення порядку ведення касових операцій суд зазначає наступне.

Перевіряючими в акті перевірки встановлено, що факт видачі готівки з каси підприємства для виплати заробітної платні в сумі 10 327,91 грн., згідно відомості №12 від 31.12.2010 року не підтверджено підписом одержувача, чим встановлено факт перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства 23.12.2010 року в сумі 10327,91 грн.

Також перевіряючими встановлено факт зберігання в касі підприємства готівки, одержаної для виплат, що належать до фонду оплати праці, в сумі 18 920,00 грн. (понад встановлений ліміт) в період 23.11.2011 року по 23.12.2011 року, оскільки виплати авансу за листопад 2011 року в сумі 18 920,00 грн. не підтверджено підписами одержував (робітників підприємства) в строки передбачені чинним законодавством.

Суд погоджується з висновками податкового органу, оскільки відповідно до п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004р. №637, підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей.

Пунктом 5.8. вищевказаного Положення встановлено, що якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Пунктом 3.5. вказаного вище Положення визначено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Матеріали справи свідчать, що 23.11.2011 року уповноваженим працівником позивача було одержано готівкові кошти в банку у розмірі 18 920,00 грн. для виплати заробітної плати. Як вбачається з Відомості на виплату грошей №ВЗП-0022 за листопад 2011 року, строк виплати заробітної сплати становив 23.12.2011 року, тобто позивачем перевищено трьохденний строк для зберігання готівки в касі підприємства.

Також з матеріалів справи вбачається, що 23.12.2011 року уповноваженим працівником позивача було одержано готівкові кошти в банку у розмірі 10 327,00 грн. для виплати заробітної плати. Як вбачається з Відомості на виплату грошей №ВЗП-0014 за грудень 2011 року, строк виплати заробітної сплати становив 06.01.2012 року, тобто позивачем перевищено встановлений Положенням трьохденний строк для зберігання готівки в касі підприємства.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000213/2206 від 29.11.2013 року є законним та таким, що винесено в межах повноважень податкового органу.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрДахБуд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0002122206, №000213/2206 та №0002112206 від 29.11.2013 року - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0002122206 та №0002112206 від 29.11.2013 року, винесені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №000213/2206 від 29.11.2013 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрДахБуд" витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 гривень 20 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна