Ухвала суду № 38266090, 10.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/863/14-ц 10.04.2014 10.04.2014 10.04.2014

Провадження №22-ц/784/1215/14

Головуючий у першій інстанції - Старжинська О.С.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції - Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Шпонарській О.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2014 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_3

до ОСОБА_4

про стягнення боргу за договором позики

У С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Позивач зазначав, що 14 жовтня 2009 року уклав з ОСОБА_4, як позичальником, договір позики, за умовами якого відповідачка отримала 6 000 грн. строком на три місяці зі сплатою 20 відсотків щомісячно та зобов'язалась повернути 9600 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 від виконання зобов'язань ухиляється, ОСОБА_3 просив поновити строк позовної давності та стягнути з відповідачки 9600 грн.

Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала, посилаючись на те, що виконувала грошові зобов'язання за членів родини відповідача, а тому у 2010 році домовилась з ним про інший порядок взаєморозрахунків за позикою.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2014 року позов задоволено. Причини пропуску строку позовної давності визнані поважними, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 9600 грн. боргу та 2000 грн. судових витрат, а також 243,6 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила рішення скасувати, посилаючись на те, що суд не мав підстав для поновлення позивачу строку для звернення до суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, правовідносини, що випливають з договору позики, регулюються статтями 1046-1053 ЦК.

Змістом договору позики є передача однією стороною (позикодавцем) у власність другій стороні (позичальникові) грошових коштів (речей) та зобов'язання останнього повернути позикодавцю суму позики на певних умовах (стаття 1046 ЦК).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина 2 статті 1047 ЦК).

За правилами статті 545 ЦК України, приймаючи виконання зобов'язання на вимогу боржника, кредитор має видати розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. Підтвердженням виконання зобов'язання може бути і наявність боргового документу у боржника.

Відповідно до статей 257, 261, 267 ЦК перебіг позовної давності, загальний строк якої встановлено тривалістю у три роки, починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права, а зі спливом цього строку порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення поважними.

За правилами статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання боргу.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2009 року між ОСОБА_3, як позикодавцем, та ОСОБА_4, як позичальником, укладено договір позики, за умовами якого відповідачка отримала 6 000 грн. строком на три місяці зі сплатою 20 відсотків щомісячно та зобов'язалась повернути 9600 грн.

Ці обставини підтверджені письмовою розпискою ОСОБА_4 з її особистим підписом ( а.с.30) та не заперечуються відповідачкою.

Розписка знаходиться у позикодавця ОСОБА_3

Факт досягнення сторонами домовленості про інший порядок розрахунків за договором позики чи врахування платежів по зобов'язанням інших осіб матеріалами справи не підтверджено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у період 2011-2012 років між сторонами неодноразово виникали спори щодо повернення боргу.

Позивач є інвалідом ІІ групи та у період з жовтня 2012 року по кінець січня 2013 року проходив лікування ( а.с.2,9).

У липні 2012 року ОСОБА_3 звертався до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину ( а.с.8).

Відповідачка ОСОБА_5 в письмовій заяві підтвердила наявність у неї позикових зобов'язань ( а.с.26), тобто вчинили дії, що свідчать про визнання нею боргу.

Отже, встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позивачем факту невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором позики від 14 жовтня 2009 року та стягнув зазначену в угоді суму - 9600 грн.

При цьому основний висновок суду про наявність підстав для захисту порушених прав ОСОБА_3, виходячи з правил позовної давності, відповідає обставинам справи та є вірним по суті.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на порушення судом норм ЦПК щодо поновлення строку звернення з позовом ухвалою суду.

Відповідно до змісту статей 256-267 ЦК позовна давність не є процесуальним строком, а пропуск цього строку без поважних причин є підставою для відмови в позові.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді