Ухвала суду № 38265007, 03.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року Справа № 876/350/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.

представника позивача: Горінецького В.Й.

представника відповідача: Михайлова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «СЕЗ-УА» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЗ-УА» (далі - ТзОВ «СЕЗ-УА») звернулося в суд із позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 000127/22-0/33128716, № 000132/22-0/33128716 від 19.06.2013 р., № 0000052200, № 0000042200 та № 24/17-2/33128716 від 22.08.2013 р.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані усі вище перераховані податкові повідомлення-рішення, крім податкового повідомлення-рішення № 24/14-2/33128716 від 22.08.2013 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у розмірі 7276 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит ТзОВ «СЕЗ-УА» сформовано на підставі отриманих податкових накладних, які відповідають вимогам податкового законодавства, податкові накладні містять усі передбачені законодавством відомості, суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) сплачені у вартості придбаних торгово-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) в повному обсязі, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі, тобто податковий кредит сформовано у відповідності до положень податкового законодавства. Крім того, під час розгляду справи було досліджено декларації з ПДВ по спірним періодам, реєстри отриманих і виданих податкових накладних, вантажно-митні декларації, копії отриманих і виданих податкових накладних, якими підтверджується правомірність формування позивачем даних податкової звітності з ПДВ, а тому суд вважав, що висновки податкового органу про заниження позивачем суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню у розмірі 315549 грн., донарахування ПДВ у сумі 503388 грн. (з врахуванням неправомірності зменшення податкового кредиту в сумі 95901 грн. по послугах з реклами, отриманих від ТзОВ «Авантелком» та зменшення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 13615 грн. є помилковим, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню).

Не погоджуючись із даною постановою, її оскаржила Ужгородська ОДПІ. Апеляційну скаргу мотивує тим, що акти виконаних робіт містять лише загальні посилання щодо надання послуг, передбачених договором, без конкретизації їх видів, обсягів, а інші докази не підтверджують надання цих послуг позивачу, тобто позивачем не підтверджено реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Авантелком». Тому просить суд скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Ужгородської ОДПІ - Михайлова А.А., який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача ТзОВ «СЕЗ-УА» - Горінецького В.Й., який просив відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що 15.05.2013 р. Ужгородською МДПІ було складено акт №787/22-0/33128716 про результати виїзної планової перевірки ТзОВ «СЕЗ-УА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

27.05.2013 р. ТзОВ «СЕЗ-УА» було подано заперечення на акт перевірки та додаткові документи, за результатами розгляду податковим органом заперечень та призначено додаткову позапланову виїзну перевірку.

11.06.2013 р. Ужгородською МДПІ було складено акт № 934/22-0/33128716 про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «СЕЗ-УА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

На підставі вказаних актів Ужгородською МДПІ прийнято наступні податкові повідомлення рішення № 000127/22-0/33128716 від 19.06.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 117421 грн., № 000128/22-0/33128716 від 19.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін на суму 46326 грн., № 000129/22-0/33128716 від 19.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 521959 грн., № 000130/22-0/33128716 від 19.06.2013 р., форма про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін на суму 2243 грн. № 000131/22-0/33128716 від 19.06.2013 р., яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 13695 грн., № 000132/22-0/33128716 від 19.06.2013 р., яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 315549 грн., № 15/17-2/33128716 від 06.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 8213,50 грн.

20.06.2013 р. ТзОВ «СЕЗ-УА» було подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення до ГУ Міндоходів у Закарпатській області.

19.08.2013 р. ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 19.06.2013 р. № 000127/22-0/33128716, № 000132/22-0/33128716, частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 р. № 000129/22-0/33128716 в частині 14860 податку на додану вартість та 3715 грн. штрафної санкції, частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 р. № 000131/22-0/33128716 в частині 80 грн. зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість. частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 15/17-2/33128716 в частині 750 грн. податку на доходи фізичних осіб та 187,50 грн. штрафної санкції, залишено без задоволення скаргу товариства на податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 р. № 000127/22-0/33128716, № 000132/22-0/33128716, № 000131/22-0/331128716 (в частині 13615 зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість), № 000129/22-033128716 (в частині 419056 грн. податку на додану вартість та 84328 грн. штрафних санкцій), від 06.06.2013 р. № 15/17-2/33128716 (в частині 5970 грн. ПДФО та 1306 грн. штрафних санкцій).

За наслідками вказаного рішення Ужгородською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення : від 22.08.2013 р. № 0000052200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13615 грн., від 22.08.2013 р. № 0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 503384 грн., від 22.08.2013 р. № 24/17-2/33128716 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДФО у розмірі 7276 грн.

Проведеною Ужгородською МДПІ позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ «СЕЗ-УА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. (Акт Ужгородської МДПІ від 11.06.2013 р. № 934/22-0/33128716), стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень встановлено порушення : ст.ст.1, 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), пп.1.2 п.1, пп.2.4 пп.2.16 п.2, ст.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.14.1.36 пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 96980 грн., в тому числі 4 квартал 2011 року -15218 грн., 1 квартал 2012 року - 6927 грн., 2 квартал 2012 року - 29564 грн., 3 квартал 2012 року - 17458 грн., 4 квартал 2012 року - 27813 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 433916 грн., в тому числі вересень 2010 року - 23155 грн., квітень 2011 року - 30232 грн., травень 2011 року - 51519 грн., листопад 2011 року - 76811 грн., лютий 2012 року - 73844 грн. червень 2012 року - 87888 грн., липень 2012 року - 49383 грн., вересень 2012 року - 8784 грн. листопад 2012 року - 32300 грн. (Рішенням Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 19.08.2013 р. за № 376/10/10-244 скасовано донарахування податку на додану вартість в частині 14860 грн.); п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3, пп.7.7.4, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.200.1, п.200.4, п.200.6, п.200.14 ст.200 ПК України, в результаті чого перевіркою збільшено суму бюджетного відшкодування в сумі 315549 грн., в тому числі травень 2010 року - 7168 грн., липень 2010 року - 3179 грн., серпень 2010 року - 24777 грн., січень 2011 року - 11769 грн., березень 2011 року - 53959 грн., липень 2011 року - 55098 грн., серпень 2011 року - 60885 грн., вересень 2011 року - 28239 грн., жовтень 2011 року - 44179 грн., січень 2012 року - 23287 грн., квітень 2012 року - 3009 грн.; п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.6, п. 200.14 ст.200 ПК України, в результаті чого перевіркою зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 13695 грн. (Рішенням Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 19.08.2013 р. за № 376/10/10-244 скасовано зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 80 грн.).

Проведеною Ужгородською МДПІ плановою виїзною перевіркою ТзОВ «СЕЗ -УА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. (Акт Ужгородської МДПІ від 15.05.2013 р за №787/22-0/33128716), стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 р. № 24/17-2/33128716 встановлено порушення : п.п.4.2.9, пп.4.2.15 п.4.2. пп.9.10.1 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.165.1 ст.165 ПК України в результаті чого перевіркою донараховано ПДФО - найманих працівників в сумі 6720 грн. (Рішенням Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 19.08.2013 р. за № 376/10/10-244 скасовано донарахування ПДФО - найманих працівників в сумі 750 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про заниження позивачем суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню у розмірі 315549,00 грн., донарахування податку на додану вартість у сумі 503388 грн. (з врахуванням неправомірності зменшення податного кредиту в сумі 95901 грн. по послугах з реклами, отриманих від ТзОВ «Авантелком») та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 13615 грн. та протиправністю оскаржуваних повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.3 ст.2 цього Кодексу, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 р. за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити : назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Тобто, під рекламними засобами слід розуміти будь-які засоби, що використовуються для реклами до її споживача в будь-якій формі та в будь-який спосіб. Законодавство не обмежує у способах проведення реклами, тобто будь-яка інформація (усна, письмова), що містить у собі про товариство, товар та його господарську діяльність, є рекламою. Висновок про невідповідність інформації, що міститься у рекламному банері, є таким, що зроблений з перевищенням визначеної законом компетенції податкового органу. Адже оцінка змісту рекламних матеріалів, який визначається платником самостійно під час провадження ним господарської діяльності, є втручанням податкового органу у таку діяльність. В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання рекламних товарів та послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності такої реклами, її ефективності, впливу змістового наповнення такої реклами на результат діяльності платника.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів податкового органу на те, що відповідні операції з просування товарів здійснюються товариством у відношенні товару, нерезидента, не спростовує їх економічну цінність саме для ТзОВ «СЕЗ-УА».

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України - господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно пп.4.1.27 п.4.1 ст.4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 цього Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.1.14.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до абз.«а» п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий кредит ТзОВ «СЕЗ-УА» сформовано на підставі отриманих податкових накладних, які відповідають вимогам податкового законодавства, податкові накладні містять всі передбачені законодавством відомості, суми ПДВ сплачені у вартості придбаних ТМЦ в повному обсязі, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі, тобто, податковий кредит сформовано у відповідності до положень ПК України, висновки податкового органу щодо завищення товариством валових витрат в загальній сумі 986948 грн. та завищення податного кредиту в сумі 95901 грн. по послугах з реклами, отриманих від ТзОВ «Авантелком» є безпідставними, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам та прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на вищевказане, викладеного не спростовують та підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року по справі № 807/3581/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.М.Багрій

Д.М.Старунський

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08.04.2014 р.