Ухвала суду № 38264876, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/10188/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Калита Т.М.від відповідача-1Фаліковська І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової службина постановуРівненського окружного адміністративного суду від 19.10.2012та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013у справі№ 2а/1770/3618/2012за позовомПриватного підприємства «Холод-Плюс»до1) Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській областіпро визнання бездіяльності протиправною, відшкодування коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Холод Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) визнати протиправною бездіяльність Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області на користь Приватного підприємства «Холод Плюс» суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 536 747 грн. та пені в сумі 12 440,77 гривень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.10.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

У судовому засіданні касаційної інстанції відповідачем-1 заявлено клопотання про заміну відповідача-1 (Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби) його правонаступником - Костопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ПП «Холод Плюс» 20.12.2010 подало до Костопільської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, відповідно до якої заявило до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 688 089 грн.;

- Костопільською МДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Холод Плюс» з питань достовірності нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №97/23/33627554 від 17.02.2011;

- за результатами перевірки Коростенською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412341 від 11.05.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року на 628 089 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000422341 від 11.05.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 року на 3 678 грн.;

- за результатами судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2012 у справі №2а/1770/3409/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000422341 від 11.05.2011 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року на 3 678 грн. та №0000412341 від 11.05.2011 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 536 747 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 у справі №2а/1770/3409/2011 набрала законної сили згідно ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012.

Також судами встановлено, що листом Костопільської МДПІ № 4929/10-09 від 23.08.2012 у наданні запитуваної платником податку інформації щодо відшкодування сум податку на додану вартість (а саме щодо подання податковим органом відповідного висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та орієнтовної дати відшкодування) відмовлено з підстав відкриття касаційного провадження у справі №К/9991/43386/12 за скаргою Костопільської МДПІ на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган, незважаючи на встановлені обставини правомірного декларування позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ та набрання законної сили рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі №2а/1770/3409/2011, в порушення приписів податкового законодавства допустив протиправну бездіяльність, що полягає у ненаданні органу Державного казначейства України у встановлені строки висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, внаслідок чого сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість не була перерахована органом Державного казначейства України на розрахунковий рахунок позивача. Також, враховуючи ці обставини, суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог про стягнення пені в сумі 12 440,77 грн., нарахованої позивачем на суму наявної бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З огляду на вищенаведені приписи податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин справи щодо фактичного отримання податковим органом відповідного судового рішення, яким закінчено процедуру судового оскарження, а відтак, не встановлено дату отримання відповідачем-1 цього рішення та не встановлено, з якого моменту у органу державної податкової служби виник обов'язок подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та коли саме відповідачем-1 було порушене право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було досліджено обставин справи та не встановлено, з якої дати заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість на яку, у відповідності до положень ч.2 п.200.15 ст.200 ПК України, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, а також не встановлено період, за який позивачем була нарахована пеня у сумі 12 440,77 грн.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача-1 (Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби) його правонаступником - Костопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

2. Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний