Ухвала суду № 38264851, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 квітня 2014 року м. Київ В/800/1416/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014

у справі № 826/2323/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго - торгівельна мережа»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, яка є правонаступником ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС, подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 з мотивів неоднакового застосування цим судом одних тих самих норм матеріального права: п. 48.1 ст. 48, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст.ст. 140, 167, 168, 198, п. 201.1. ст. 20 Податкового кодексу України, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, щодо якої подана заява про перегляд, та ухвали цього ж суду від 15.01.2013 у справі № 5/37/07-АП за позовом ТОВ «Запорізьке підприємство «Укрпромсировина» до ДПІ у Шевечнківському районі м.Запоріжжя, за участю третіх осіб, про скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права при вирішенні справ у подібних правовідносинах.

У справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, погоджуючись із судами попередніх інстанцій щодо правомірності формування платником податку на додану вартість податкового кредиту та витрат, які враховуються для об'єкта оподаткування, за операцією з придбання товару, робіт з розробки ескізного та робочого проекту торговельного обладнання, виготовлення замовлення та його доставки і монтажу виходив зі встановлених цими судами обставин щодо вчинення реальних господарських операцій, підтверджених первинними документами.

У справі, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, ухвалюючи протилежне судове рішення щодо валових витрат, виходив зі встановлених цих судами обставин про вчинення господарських операцій, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому питання формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у цій справі взагалі не було спірним.

Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судового рішення, та справі, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві в допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н.Г. Пилипчук

Л.І. Бившева

Г.К. Голубєва

О.М. Нечитайло

М.О. Федоров