Ухвала суду № 38264781, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/800/64197/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 р.

у справі № 2а-10740/11/1370

за позовом ПАТ «Миколаївцемент»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Миколаївцемент» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові №0001062301/11344, № 0001032301/11324 від 07.06.2011, № 0001392301/16693, № 0001442301/16695 від 23.08.2011 року та № 0001042301/11323 від 07.06.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 462580,56 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань здійснення взаємовідносин з ТОВ «Аверс-СП ЛТД» та позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань здійснення взаємовідносин з ТОВ СП «Діалог-Київ», ТОВ «Укрцемремонт Здолбунів», ДП «Енерготранссервіс» щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року., за результатами перевірок складено акти №609/23-1/00293025 та №610/23-1/00293025 від 06.06.2011 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001062301/11344 від 07.06.2011року, яким позивачу збільшено загальну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 105 067,50 грн., податкове повідомлення - рішення №0001032301/11324 від 07.06.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 582 382,77 грн., податкове повідомлення - рішення №0001042301/11324 від 07.06.2011 року, яким позивачу збільшено загальну суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 982601,35 грн.

Крім того, за результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 року №0001392301/16693, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на суму 462 580,49 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001442301/16695, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення на 625 343,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Аверс СП ЛТД» (Підрядник) укладено договори № MYK KILS/13.12.2010 від 15.12.2010 р. та № KIS /63/10/2010/1 від 02.11.2010, за якими Підрядник зобов'язується за плату виконати роботи з влаштування промислових підлог та обслуговування, утримання, ремонту залізничних колій.

Реальність отримання послуг та використання їх позивачем в господарській діяльності підтверджено угодами, податковими накладеними, актами виконаних робіт, довідками про вартість робіт, тендерною документацією, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.03.2008 року, банківськими документам про проведення оплати.

Також між позивачем та ТОВ «СП Діалог-Київ» було укладено договір

№ 24 MYK/IT/10 від 10.12.2010 року на поставку мережевого обладнання Cisco, згідно якого Постачальник зобовязаний був поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар - мережеве обладнання Cisco (телефони, програмно-апаратні комплекси, термінали, відео термінали, кабелі, модулі памяті, адаптери тощо).

Реальність отримання товару та використання його в господарській діяльності позивача підтверджено угодою, специфікаціями, довідками про вартість робіт, видатковими накладними, податковими накладними.

Крім того, ВАТ «Миколаївцемент» (Замовник) та ТОВ «Укрцемремонт Здолбунів» (Підрядник) уклали договір № KIS /75/11/2010/1 від 08.12.2010 року та № 77 MYK/10 від 20.07.2010 року, № МЦ-106138/10 від 22.12.2010 року.

За умовами даних договорів здійснювався оплатний ремонт обладнання та постачання бронеболтів, роликів, втулок, які використовувались для ремонту та обслуговування печей з виготовлення цементу, сировинного млина.

Реальність отримання товару, послуг та використання його в господарській діяльності позивача підтверджено угодою, специфікаціями, довідками про вартість робіт, видатковими накладними, податковими накладними.

03.04.2008 р. також між ВАТ «Миколаївцемент» та ДП «Енерготранссервіс» укладено договір № 14/005 від 03.04.2008 року про постачання електроенергії.

Судами встановлено наявність у ДП «Енерготранссервіс» ліцензії з постачання електроенергії за нерегульованим тарифом № АВ 507756.

Висновок податкового органу про завищення постачальником тарифів спростовується наявною додатковою угодою № 14/005/03 від 14 січня 2009 року, відповідно до якої скасовувався п. 7.2. договору № 14/005 від 03.04.2008 року про поставку електроенергії.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов